Рішення № 115546489, 05.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 522/17709/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач, Держава Україна в особі ДКСУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - третя особа-1, ГУ НП в Луганській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа-2, ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просить: стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): кошти в розмірі 3 533,00 грн., які є нарахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, яка складала 17 099,00 грн. з утриманням усіх передбачених законом відрахувань; кошти в розмірі 2 961,00 грн., що є трьома процентами річних від простроченої суми, а саме, грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, яка складала 17 099,00 грн. з утриманням усіх передбачених законом відрахувань; стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 57 008,00 грн. збитку (упущеної вигоди), завданого ГУ НП в Луганській області, щодо ненарахування та не виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та відповідного не включення цієї винагороди до довідки № 498/111/222017 від 05.07.2017 року, із врахуванням якої проведено перерахунок пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Луганській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування винагороди за безпосередню участь в АТО, зобов`язання провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в АТО задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року у загальному розмірі 17 099,64 грн., у тому числі: за листопад 2015 року - 5 322,24 грн., за грудень 2015 року - 8 316,00 грн., за січень 2016 року - 5 365,17 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

11.03.2021 року на підставі виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1255/17, виданого 22.02.2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», на користь стягувача перераховано 14 273,85 грн. з урахуванням відрахованих: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 608,42 грн. та військового збору в розмірі 217,37 грн.

13.07.2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги, винагороди за безпосередню участь в АТО та інших винагород, та для долучення до матеріалів пенсійної справи надав довідку № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та довідку № 498/111/222017 від 05.07.2017 року.

01.08.2017 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року у справі № 522/1473/18 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Луганській області, про визнання дій неправомірними щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням наданих додаткових документів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 28.07.2016 року із врахуванням довідок № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 21.06.2018 року.

Згідно з довідкою № 498/111/222017 від 05.07.2017 року до складу грошового забезпечення, з якого обраховується розмір пенсії позивача, включено такий вид грошового забезпечення як грошова винагорода за безпосередню участь в АТО. У цій довідці розмір вказаної грошової винагороди за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року зазначено на 17 099,00 грн. менше, хоча на той час вона вже була стягнута судом з ГУ НП в Луганській області на користь позивача.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був виплатити йому грошову винагороду за безпосередню участь в АТО в останній день місяця листопада 2015 року 5 322,24 грн., грудня 2015 року - 8 316,00 грн., січня 2016 року - 5 365,17 грн., що відповідачем зроблено не було.

Позивач вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між ненарахуванням та несплатою йому ГУ НП в Луганській області грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та заподіяними збитками (упущеною вигодою) в розмірі 57 008,00 грн., у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення на користь позивача шкоди в указаному розмірі.

Отже, діями ГУ НП в Луганській області, а саме, ненарахуванням та несплатою позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та наданням позивачу довідки про доходи № 498/111/222017 від 05.07.2017 року для обчислення йому пенсії, у якій сума грошового забезпечення не відповідає дійсності, позивачу завдано збитків, що полягають у нарахуванні йому пенсії у розмірі, меншому за той, на який він має право з урахуванням 17 099,00 грн. додаткового виду грошового забезпечення, яке входить до обчислення розміру пенсії.

Отже, позивач мав отримувати щомісяця додатково до свого пенсійного забезпечення 1 018,00 грн. (17 099,00 грн. х 70/100/24), де: 17 099,00 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО; 70/100 - пенсійне забезпечення у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення; 24 - останні місяці перед днем звільнення. Період часу неодержаних доходів (упущеної вигоди) у вигляді недонарахованої пенсії у розмірі 1 018,00 грн. становить 56 місяців (з 28.07.2016 року по 11.03.2021 року). Тому розмір неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивача становить 57 008,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 22, 610- 612, 623, 625, 1166, 1173 ЦК України, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ДКСУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ГУ НП в Луганській області, ГУ ПФУ в Одеській області, про стягнення коштів, передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно зі ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ДКСУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ГУ НП в Луганській області, ГУ ПФУ в Одеській області, про стягнення коштів, залишено без руху.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ДКСУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ГУ НП в Луганській області, ГУ ПФУ в Одеській області, про стягнення коштів та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.04.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2022 року розгляд справи відкладено на 03.10.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2022 року розгляд справи відкладено на 24.01.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2023 року розгляд справи відкладено на 17.04.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2023 року розгляд справи відкладено на 03.08.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023 року розгляд справи відкладено на 05.10.2023 року.

Позивач у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Луганській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування винагороди за безпосередню участь в АТО, зобов`язання провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в АТО задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року у загальному розмірі 17 099,64 грн., у тому числі: за листопад 2015 року - 5 322,24 грн., за грудень 2015 року - 8 316,00 грн., за січень 2016 року - 5 365,17 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року набрала законної сили 03.02.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року у справі № 522/1473/18 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області, третя особа: ГУ НП в Луганській області, про визнання дій неправомірними щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням наданих додаткових документів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 28.07.2016 року із врахуванням довідок № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року набрало законної сили 21.06.2018 року.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену судовим рішенням, грошову суму стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить, зокрема, стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 533,00 грн. інфляційних втрат та 2 961,00 грн. - три проценти річних у зв`язку з простроченням виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, яка складала 17 099,00 грн. з утриманням усіх передбачених законом відрахувань.

При цьому, позивач вважає, що інфляційні втрати та три проценти річних підлягають стягненню з відповідача за період з 01.12.2015 року по 10.03.2021 року (день, попередній дню фактичного отримання коштів), мотивуючи дані позовні вимоги тим, що на підставі виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 812/1255/17, виданого цим судом 22.02.2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» 11.03.2021 року позивачу перераховано 14 273,85 грн. з урахуванням відрахованих: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 608,42 грн. та військового збору в розмірі 217,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17 стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року у загальному розмірі 17 099,64 грн., у тому числі: за листопад 2015 року - 5 322,24 грн., за грудень 2015 року - 8 316,00 грн., за січень 2016 року - 5 365,17 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Також, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року у справі № 812/1255/17, залишеною без змін Першим апеляційним адміністративним судом від 21.04.2021 року, встановлено, що відповідач під час виконання судового рішення правомірно здійснив виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року в сумі 17 099,64 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Так, право позивача на одержання присуджених за рішенням суду грошових коштів виникає у нього з моменту набрання законної сили цим рішенням суду та пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З огляду на те, що зазначена постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року набрала законної сили 03.02.2021 року, та 22.02.2021 року цим судом видано виконавчий лист № 812/1255/17, а грошові кошти на виконання вказаного судового рішення перераховано позивачу 11.03.2021 року, тобто, судове рішення виконано протягом близько двох тижнів з моменту видачі виконавчого листа, суд приходить до висновку, що судове рішення, виконання якого гарантовано державою, виконано своєчасно, отже, відповідачем не прострочено виконання грошового зобов`язання щодо сплати визначеної судовим рішенням грошової суми позивачу, відтак, підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України відсутні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 533,00 грн. інфляційних втрат та 2 961,00 грн. - трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 57 008,00 грн. збитку (упущеної вигоди), завданого ГУ НП в Луганській області, щодо ненарахування та не виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та відповідного не включення цієї винагороди до довідки № 498/111/222017 від 05.07.2017 року, із врахуванням якої проведено перерахунок пенсії.

На обґрунтування цих позовних вимог позивач зазначає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між не нарахуванням та несплатою йому ГУ НП в Луганській області грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та заподіяними збитками (упущеною вигодою) в розмірі 57 008,00 грн., у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення на користь позивача шкоди в указаному розмірі. Позивач вважає, що діями ГУ НП в Луганській області, а саме, ненарахуванням та несплатою позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та наданням позивачу довідки про доходи № 498/111/222017 від 05.07.2017 року для обчислення йому пенсії, у якій сума грошового забезпечення не відповідає дійсності, позивачу завдано збитків, що полягають у нарахуванні йому пенсії у розмірі, меншому за той, на який він має право з урахуванням 17 099,00 грн. додаткового виду грошового забезпечення, яке входить до обчислення розміру пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року у справі № 522/1473/18 визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням наданих додаткових документів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 28.07.2016 року із врахуванням довідок № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року набрало законної сили 21.06.2018 року.

У цьому рішенні Одеський окружний адміністративний суд зазначив зокрема, що матеріальна допомога, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції та інші винагороди, вказані в довідках № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року, які позивач отримував останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено страхові внески, відносяться до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія. Таким чином, суд прийшов до висновку, що в даному випадку дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві із врахуванням наданих додаткових документів є неправомірними.

Отже, ГУ ПФУ в Одеській області повинно було провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 28.07.2016 року із врахуванням довідок № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року на підставі вказаного судового рішення.

Разом з тим, позивач вважає, що йому завдано збитків, що полягають у нарахуванні позивачу пенсії у розмірі, меншому за той, на який він має право з урахуванням 17 099,00 грн. додаткового виду грошового забезпечення, яке входить до обчислення розміру пенсії.

При цьому, позивач зазначає, що у довідці про доходи № 498/111/222017 від 05.07.2017 року грошова винагорода за безпосередню участь в АТО в період часу з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року вказана у розмірі на 17 099 грн. менша, хоча вона з ГУ НП в Луганській області на користь позивача вже була на той час стягнута постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17 набрала законної сили 03.02.2021 року. Отже, з цієї дати у ГУ НП в Луганській області виникло грошове зобов`язання щодо виплати на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року у загальному розмірі 17 099,64 грн. на підставі вказаної постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року. Зазначене грошове зобов`язання, що виникло на підставі судового рішення, було виконано ГУ НП в Луганській області своєчасно, про що вказано вище.

З огляду на зазначене, доводи позивача, що з вини ГУ НП в Луганській області йому завдано збитків, що полягають у нарахуванні позивачу пенсії у розмірі, меншому за той, на який він має право з урахуванням 17 099 грн., за період 56 місяців, а саме, з 28.07.2016 року по 11.03.2021 року, тобто, до часу набрання законної сили постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі № 812/1255/17, є безпідставними.

Крім того, як зазначено вище, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року у справі № 522/1473/18 вказано, що матеріальна допомога, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції та інші винагороди, вказані в довідках № 50/111/222017 від 06.07.2017 року та № 498/111/222017 від 05.07.2017 року, які позивач отримував останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено страхові внески, відносяться до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

Однак, у постанові від 02.06.2021 року у справі № 240/11441/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

При цьому, Верховний Суд зазначив, що у постановах від 18.04.2019 року у справі № 431/703/17, від 24.04.2019 року у справі № 431/701/17, від 21.08.2019 року у справі № 420/2338/16-а та від 24.04.2019 року у справі № 266/2322/16-а Верховний Суд виснував, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. На підставі викладеного Верховний Суд зазначав, що вказана винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З огляду на вищевикладене, у постанові від 02.06.2021 року у справі № 240/11441/19 Верховний Суд відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі № 420/1232/16, у постанові від 30.11.2018 року у справі № 415/6132/16 та інших, де його застосовано, зокрема, про те, що грошова винагорода за участь в АТО є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і має враховуватись при обчисленні їм пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 008,00 грн. збитку (упущеної вигоди), завданого ГУ НП в Луганській області, щодо ненарахування та не виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року та відповідного не включення цієї винагороди до довідки № 498/111/222017 від 05.07.2017 року, із врахуванням якої проведено перерахунок пенсії, задоволенню також не підлягають.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.

Керуючись статтями ст.ст. 22, 509, 526, 611, 612, 625, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст.ст. 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про стягнення коштів - відмовити

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.10.2023 року.

Суддя Є.С. Хайнацький