Рішення № 115545906, 27.11.2023, Оболонський районний суд міста Києва

27.11.2023 Справа № 756/4042/23

Унікальний №756/4042/23

Провадження №2/756/2872/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді - Яценко Н.О.,

за участю секретаря - Євтушик В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прості займи", Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в березні 2023 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування позову вказує, що в серпні 2022 року позивачка мала намір оформити кредит для покупки побутової техніки, однак працівниками банку було відмовлено в оформленні кредиту у зв`язку з негативною кредитною історією. Як вбачається зі звіту Українського бюро кредитних історій 07.12.2018 року на підставі договору позику позивачка, нібито, отримала кредитні кошти в сумі 3000 грн. в ТОВ «Прості Займи». Загальна сума заборгованості по вказаному кредиту становить 171 684 грн.

Оскільки позивачка ніколи не укладала будь яких кредитних договорів з ТОВ «Прості Займи» та з метою збору відповідної інформації були надіслані відповідні адвокатські запити.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит ТОВ «Прості Займи» від 14.11.2022 року № 38 07.12.2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір №1834102651367. Укладення договору відбувалось в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Прості займи» відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Підписання договору було здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Перерахування коштів здійснювалось системою «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на карту НОМЕР_1 , емітент карти CJSC AKTSENT BANK.

До відповіді на адвокатський запит додано Додаток 1 - Заявку на отримання кредиту та Розрахунок заборгованості.

Вказана заява-анкета про отримання кредиту, нібито, була підписана ОСОБА_1 електронним підписом. Згідно умов кредитного договору Позивачка, нібито, отримала кредит на особисті потреби в розмірі 3000 грн. Процента ставка за користування кредитом становить 730% річних.

Також в заявці на отримання кредиту вказано, що позивачка працює в НТУ «КПІ» та не має дітей. Вказані факти не відповідають дійсності та спростовуються копією трудової книжки та свідоцтвом про народження сина, які додані до позовної заяви.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 10.11.2022 року вона становить 70 260 грн. 00 коп. (тіло кредиту - 3000 грн., відсотки - 65 760 грн. та пеня 1 500 грн.).

Крім того у відповіді на адвокатський запит вих. № 160123-3 від 16.01.2023 року ТОВ ФК «Вей Фор Пей» повідомило, що перерахування грошових коштів на банківські карти, в тому числі, за кредитними договорами здійснюється лише за номером карти без ідентифікації за ПІБ. Інформацією про держателя вищевказаної карти та рух коштів по ній володіє АТ «Акцент Банк».

В свою чергу АТ «Акцент Банк» відповіді на адвокатський запит не надав посилаючись на банківську таємницю, що підтверджується листом № 20.1.0.0.0/7-20221219/455 від 22.12.2022 року.

Крім того, позивачка розуміючи, що вона стала жертвою шахраїв звернулась з заявою до Оболонського управління поліції ГУ НП в м. Києві про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, яка була зареєстрована до ЄО № 47342 від 06.11.2022 року.

Також 26.01.2023 року позивачка отримала лист з пропозицією «закрити» кредит сплативши лише тіло «кредиту» в сумі 3000 грн. та в подальшому почала отримувати повідомлення від невідомої їй особи з аналогічною пропозицією. При чому кошти пропонувалось сплатити не на рахунок ТОВ «Прості займи», а на рахунок іншої юридичної особи.

Вказані вище факти вважає, що свідчать про те, що позивачка стала жертвою шахраїв, тому і вимушена звернутись до суду за захистом свого права так як вона ніколи не укладала спірний договір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 03.04.2023 року по справі відкрито провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Від відповідача - ТОВ «УБКІ» надійшов відзив на позов в якому просили відмовити в позові з посиланням на те, що доказів того, що позивачка є потерпілою особою суду не надано.

Ухвалою від 21.07.2023 року суд перейшов до розгляду справи з викликом сторін.

Ухвалою від 21.07.2023 року витребувано докази у відповідачів та АТ «Акцент Банк».

В судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, відповідачі причини неявки не повідомили, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Предметом спору між сторонами є кредитний договір № 1834102651367 від 07.12.2018 року.

Як встановлено під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 не укладала договорів із ТОВ «Прості Займи», не отримувала кредитних грошових коштів і не повертала їх, протилежне судом не встановлено.

Позивачка не є власницею платіжної картки № НОМЕР_1 емітованої АТ «А-Банк»", на яку перераховувалися грошові кошти за оспорюваними договорами, що підтверджується листом АТ «А-Банк» від 25.09.2023 року № 20.1.0.0.0./7-20230905/1054.

ТОВ «Прості займи» не надано доказів, що саме позивачкою було застосовано будь-яким способом ідентифікатори електронних підписів, не надано доказів отримання саме позивачкою на свою картку грошових коштів згідно з оспорюваним кредитним договором.

Верховний суд у постанові від 03.02.2023 року у справі 757/22453/20-ц, провадження N 61-11009св22 зазначає, що під час проведення верифікації клієнта, Товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір. А отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме з позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладення оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку, яка банком позивачці не видавалась, та не спростовані відповідачем зазначені обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

Аналогічна позиція міститься і у Постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі N 757/40209/20-ц провадження 61-10924св21.

Відповідно до ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Це одна з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний правочин в розумінні Закону України "Про електронну комерцію" - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів регламентується Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Електронний договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивач оспорює факт укладання нею зазначеного договору позики, посилаючись на те, що вона не вчиняла жодних дій, які б підтверджували її наміри щодо отримання позики. Вважає, що спірний договір від її імені міг бути укладений сторонніми особам

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями ст. 640 цього Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Суд вважає, що належних доказів видачі саме позивачу грошових коштів за спірним договором стороною відповідача ТОВ «Прості займи» не надано.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 76-80 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що волі позивача на укладення спірного договору не було, договір з відповідачем укладено невідомою особою, з незаконним використанням персональних даних позивача, грошові кошти були перераховані на картку, яка не належить позивачу, тому спірний договір слід визнати недійсним.

В своєму позові позивач також просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" виключити інформацію про ОСОБА_1 за кредитним договором № 1834102651367 від 07.12.2018 року з кредитної історії на її ім`я в базі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій".

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" ТОВ "Українське бюро кредитних історій" вилучає з кредитної історії: інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7 у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання його недійсним; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації про нього; інформацію, яка передбачена п. 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Оскільки підтвердження укладання кредитного договору між позивачем та ТОВ "Прості займи" матеріали справи не містять, то на підставі ст. 10 ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій", підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача - ТОВ "УБКІ" вилучити з кредитної історії позивача інформацію по спірному кредитному договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн.60 коп. (з кожного).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прості Займи", товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати кредитний договір № 1834102651367 від 07.12.2018 року укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прості займи" (код ЄДРПОУ 40858239) недійсним.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" виключити з кредитної історії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) інформацію, за договором від № 1834102651367 від 07.12.2018 (зазначений в кредитній історії на ім`я ОСОБА_1 під № bab391af-ce09-4cdd-a3ea-a9655ac54d09).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прості займи» (м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, 39-а, офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн.60 коп.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 33546706) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн.60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.11.2023 року.

Суддя: