Ухвала суду № 115545395, 11.12.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1931/21

Провадження № 2/752/970/23

У Х В А Л А

Іменем України

11.12.2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

присутні:

позивач 1: не з`явився

представник позивача 1: Дрьоміна Л.В. - адвокат (ордер серії АІ №1223815 від 23.02.2022р.)

позивач 2: не з`явився

представник позивача 2: не з`явився

представник відповідача: Грищенко І.В. - адвокат (довр. №322 від 21.08.2023р.)

третя особа: не з`явилась

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та просять суд визнати незаконною державну реєстраційну дію та зобов`язати будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №37797656, вчинений 14.08.2020р. о 17:58:58 годині державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5 житлова площа (кв.м): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53648267 від 18.08.2020р. о 08:33:19 год., за АТ «Таскомбанк» (код ЄДОРПОУ 09806443);

зобов`язати будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площею (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обгрунтування позову зазначили, що 20.04.2016р. між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Імуноген-Україна» був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг №НК 1005 від 20.04.2016р., відповідно до останніх змін якого ТОВ «Імуноген-Україна» зобов`язалось повернути банку кредитні кошти в межах генерального ліміту 6 700 000,00 грн. не пізніше 19.04.2020р., а також сплатити всі передбачені Генеральним договором проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, передбачені цим Договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Імуноген- Україна» перед банком, між банком та майновими поручителями, фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миленіною К.О, 20.04.2016р., зареєстрований у реєстрі за №370, в іпотеку за яким позивачами було передане нерухоме майно: квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площе (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000. Окрім того, додатково в забезпечення виконання зобов`язань товариства перед банком за Кредитним договором між банком та майновими поручителями, фізичними особами були укладені наступні іпотечні договори: з позивачем 1 укладено іпотечний договір, в іпотеку за яким було передано нерухоме майно - квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 33, житловою площею (кв.м.): 16,7, яка складається з однієї кімнати та розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; з майновим поручителем ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, в іпотеку за яким було передане нерухоме майно - квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 51,29, житловою площею (кв.м.): 28,2, яка складається із двох кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 546882780000. За фактом рейдерського захоплення позичальника 27 червня 2019 року внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ст. 206-2 КК України за №42019111200000424. Не маючи змоги відновити виробничу діяльність ТОВ «Імуноген-Україна» після рейдерського захоплення, учасниками товариства були продані його корпоративні права. Не зважаючи на прохання позивача про узгодження умов погашення заборгованості за кредитним договором, відповідач вимагав її погашення одночасно всією сумою. 22.09.2020р. позивачі випадково в ході моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнались, що власником предмета іпотеки став відповідач, який 14 серпня 2020 року звернув стягнення на майно в порядку позасудового врегулювання. Позивачі зазначають про те, що не отримували від відповідача жодного документа з вимогами, оформленими відповідно до вимог статті 35 Закону

України «Про іпотеку», та, відповідно, позивачі не передавали добровільно відповідачу предмет іпотеки у власність, що є порушенням зі сторони відповідача вимоги Закону та п. 7.3.1. Іпотечного договору. Також, на думку позивачів, відповідачем порушено вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення вартості предмета іпотеки при зверненні стягнення на іпотеку в позасудовому порядку.

Ухвалою суду від 08.02.2021р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 05.12.2022р. закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

04.12.2023р. судом зареєстровано заяву представника відповідача, за якою представник просить закрити провадження в даній справі у зв`язку з її непідсудністю Голосіївському районному суду міста Києва, оскільки даний спір є спором про нерухоме майно, яке є предметом забезпечення виконання зобов`язання по Кредитному договору, сторонами якого є юридичні особи, а саме АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Імуноген-Україна», та належить до юрисдикції господарського суду.

Розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 (провадження №14-12цс21), критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29

квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність

до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд при ухваленні постанов від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі №607/21964/19.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що між сторонами в даній справі виник спір щодо нерухомого майна, яке є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним між юридичними особами АТ «Таскомбанк», як позикодавцем, та ТОВ «Імуноген-Україна», як позичальником.

Отже, враховуючи наведене, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачам про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду в даній справі.

Частина 1 ст. 158 ЦПК України встановлює, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випаду залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, частина 9 ст. 158 ЦПК України вказує на випадки, коли суд обов`язково скасовує заходи забезпечення позову.

Так, за ухвалою суду в даній справі від 24.05.2022р. вжиті заходи забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно - квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000, та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав щодо нерухомого майна: квартири, об`єкта житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000.

Отже, враховуючи положення ч. 9 ст. 158 ЦПК України слід скасувати арешт, накладений ухвалою суду від 24.05.2022р.

Представник позивача 1 просила повернути сплачений позивачем 1 судовий

збір за подання позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік підстав для повернення судового збору, а саме вказано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається, позивачем 1 був сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 2 522,40 згідно квитанції №94204 від 10.10.2020р. та квитанції №99685 від 01.02.2021р., тому оскільки провадження в даній справі підлягає закриттю, згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути позивачу 1 сплачений нею судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно закрити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.05.2022р. у справі №752/1931/21, а саме: скасувати арешт на нерухоме майно - квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000, та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав щодо нерухомого майна: квартири, об`єкта житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000.

3. Зобов`язати Управління державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 522,40 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві грн. 40 коп.), сплачений згідно квитанції №94204 від 10.10.2020р. та квитанції №99685 від 01.02.2021р.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених статтями 354-356 ЦПК України.

Суддя І.О. Ольшевська