Рішення № 115543019, 29.11.2023, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/180/23

Провадження № 2/168/90/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року смт. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Таксюк О.С.,

представника позивача адвоката Машевської Л.А.,

представника відповідача Марчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Машевської Любові Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно - готівкові кошти, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на її майно, в тому числі грошові кошти в сумі 100 000 грн. Він, як спадкоємець ІV черги за законом прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою у визначений законом строк. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на готівкові кошти в сумі 100 000 грн., у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності самої ОСОБА_3 на ці кошти.

Крім того, позивач зазначає, що 06.05.2021 р. грошові кошти були вилучені з будинку спадкодавиці соціальним працівником КЗ «Центр надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради» ОСОБА_4 , та передані на зберігання Старовижівській селищній раді. Частиною спадкового майна відповідач самовільно розпорядився без згоди позивача - єдиного спадкоємця даного майна, а саме: 30 000 грн. соціальний працівник витратила на організацію обряду поховання ОСОБА_3 та виготовлення надмогильного пам`ятника, що підтверджено розпискою та чеком.

Це спадкове майно не є відумерлою спадщиною. Також ОСОБА_4 отримала грошову допомогу на поховання ОСОБА_3 від органів пенсійного фонду, але відмовляється повернути позивачу ці кошти. Відповідач не оспорює право власності позивача, але грошові кошти не повертає.

Позивач вважає, що у Старовижівської селищної ради не було правових підстав для вилучення та подальшого володіння спадковими коштами в сумі 100 000 грн., оскільки це майно з моменту його вилучення не було безхазяйним.Крім того з моменту відкриття спадщини воно належить позивачу як спадкоємцю ОСОБА_3 , про цей факт було відомо відповідачу, як і про факт проживання зі спадкодавицею однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1983 року по 06.05.2021 року, встановленого Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 19.10.2021 року (справа№163/1948/2).

В досудовому порядку вирішити даний спір не можливо.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 22.02.2023 року.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 23.02.2023 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 10.05.2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача - Марчуком А.П. подано відзив на позовну заяву, згідно з яким Старовижівська селищна рада заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зокрема зазначає, що 08 червня 2021 року на ім`я селищного голови Старовижівської селищної ради Камінського В.Ф., надійшла доповідна записка директора - завідувача відділення соціальної допомоги вдома КЗ «Центр надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради» ОСОБА_19, в якій зазначається, що під час підготовки до поховання жительки с.Смолярі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на обліку в даному Центрі та отримувала послугу (догляд вдома), соціальним робітником даного Центру - ОСОБА_4 було виявлено 100 000 грн. (сто тисяч), що належали покійній. З даним питанням в телефонному режимі до селищного голови також звертався колишній староста Старовижівської селищної ради ОСОБА_7 , до якого, своєю чергою, зверталися жителі с.Смолярі із вимогою забезпечити збереження знайдених коштів, оскільки покійна ОСОБА_3 на момент смерті проживала із співмешканцем ОСОБА_1 , з яким не перебувала у зареєстрованому шлюбі, та який, за твердженням даних жителів, зловживав спиртними напоями та не міг забезпечити збереження даних коштів. В даній доповідній записці також зазначено, що 30 000 (тридцять тисяч) із даних коштів ОСОБА_4 , за пропозицією сусідів витратила на забезпечення процесу поховання та виготовлення надгробного пам`ятника. Даний факт підтверджується накладними, розписками, чеками, долученими до матеріалів справи.

Враховуючи дане звернення, на підставі положень статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положень статей 335 Цивільного кодексу України, норм чинного законодавства України, щодо виявлення та поводження з безхазяйними речами, комісією Старовижівської селищної ради, утвореною відповідно до розпорядження селищного голови від 16.08.2018 р. № 71, здійснено виїзд за місцем проживання покійної ОСОБА_3 .

Під час роботи комісії, в присутності свідків, в тому числі співмешканця покійної ОСОБА_3 - позивача ОСОБА_1 , були виявлені та передані на зберігання старості Старовижівської селищної ради ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 70 000 грн. (сімдесят тисяч) до набуття права власності на них. На запитання членів комісії, ОСОБА_1 ствердив, що грошові кошти йому не належать, вони належали ОСОБА_3 , не заперечив проти передання коштів на зберігання селищній раді. Даний факт підтверджується членами комісії та свідками, зазначеними в акті комісії.

Отже, твердження позивача про те, що з будинку покійної були вилучені готівкові кошти в сумі саме 100 000 (сто тисяч) гривень не відповідають дійсності.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що жодного разу до Старовижівської селищної ради, позивач особисто не звертався. До селищної ради зверталася лише племінниця позивача - ОСОБА_8 , з вимогою повернути саме їй вилучені в помешканні ОСОБА_3 кошти. Окрім того, на розгляді в Старовижівському районному суді перебувала справа № 168/340/22 про вилучення майна з чужого незаконного володіння, що стосувалася вищевказаних коштів. Під час розгляду даної справи позивач жодного разу не з`явився в судове засідання, хоча його явка визнавалася обов`язковою. Рішенням суду від 08 лютого 2023 року позивачу відмовлено в задоволенні його позовних вимог, відсутність позивача в судовому засіданні унеможливила з`ясування тих обставин, чи дійсно він претендує на кошти, які були знайдені в будинку покійної ОСОБА_3 .

Сторона позивача не надала до позову належних доказів, що підтверджували факт належності ОСОБА_3 даних грошових коштів, як і не довела даних обставин під час розгляду попередньої справи. Більше того, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.05.2022 р. № 27/02-31, виданої державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Ковальчук Т.Б., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти у сумі 100 000 (сто тисяч), які належали ОСОБА_3 , в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на ці кошти (копія постанови про відмову наявна в матеріалах доданих до позовної заяви).

30.03.2023 року у відповіді на відзив представник позивача зазначила про вилучення з будинку спадкодавця грошових коштів саме у сумі 100 000 грн, а не 70 000 грн, згідно з доповідною заявою ОСОБА_4 , а також спростовує відсутність факту особистого звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою щодо повернення йому даних коштів з посиланням на заяву позивача за вх.№616 від 22.07.2021 року та інші докази. Також зазначає про одержання додаткових 3538,00 грн ОСОБА_4 у формі грошової допомоги на поховання ОСОБА_3 від органів пенсійного фонду, згідно з листом ГУ ПФУ у Волинській області від 22.08.2022 року, які ОСОБА_4 також відмовляється повернути позивачу.

Позивач є єдиним спадкоємцем майна спадкодавиці, від спадщини не відмовлявся, тому розпоряджатися коштами спадкодавця без його згоди та без наявного свідоцтва про право на спадщину від нотаріуса або рішення суду, відповідач не мав жодного права. Крім того, піддає сумніву вартість виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 20 000 грн, оскільки середня вартість у Волинській області становить 8 000 грн.

Також позивач просить суд вийти за межі позовних вимог, у випадку встановлення невірного способу захисту порушеного права.

У поданому запереченні на відповідь на відзив відповідач акцентує увагу на факті належного витрачання коштів в сумі 20 000 грн. на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника покійній ОСОБА_3 , з посиланням на товарний чек підприємця ОСОБА_9 від 19 червня 2021 р. та можливість допитати останнього в якості свідка в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.

Також відповідач вважає грубим порушенням частини 1 статті 13 ЦПК України вимогу позивача про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки відповідно до наведеної норми суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо особистого звернення до відповідача ОСОБА_10 про повернення коштів, зазначає, що до селищної ради надходили лише заяви від його імені надані племінницею ОСОБА_8 , про те відсутні підтвердження того, що ці заяви готувалися ним особисто.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні представник позивача - Машевська Л.А. вимоги позовної заяви підтримала повністю, з підстав наведених у позові та у відповіді на відзив, просила позов задовольнити. Також зазначила, що позивач 8 разів звертався до відповідача про повернення йому незаконно вилучених грошових коштів спадкодавиці. Також звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме: незаконне утримання коштів, однак працівники поліції лише відібрали пояснення та завершили перевірку за фактом звернення.

Окрім того пояснила, що оскільки грошові кошти в сумі 100 000 грн. увійшли до спадкової маси і є спадковим майном ОСОБА_3 , і саме в порядку спадкування позивач має на них право та просить встановити право власності на них.

Крім того представник позивача додала, що позивач визнає і погоджується, що на поховання ОСОБА_3 було потрібно витратити певні кошти - на придбання одягу для поховання, труни, викопування могили на цвинтарі тощо, тому за умови доведеності здійснення цих витрат належними доказами, позивач визнає необхідність здійснення таких витрат. Однак позивач категорично не погоджується з витратами на встановлення і придбання надмогильного пам`ятника, оскільки його придбання не погоджувалось з позивачем і ціна цього пам`ятника значно вища за середню ринкову вартість таких пам`ятників.

Представник відповідача Марчук А.П. в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, додав, що створюючи комісію для опису майна покійної ОСОБА_3 , селищна рада діяла з метою збереження майна ОСОБА_12 до моменту оформлення її спадкоємцями спадкових справ. Під час роботи комісії виявлено не 100 000 грн., а 70 000 грн., оскільки 30 000 грн. на той момент вже було витрачено на організацію поховання. Тому прийняла на зберігання селищна рада саме 70 000 грн. Під час роботи комісії позивач повідомляв, що знайдені кошти не належать йому, а належали ОСОБА_3 , і позивач не заперечував, щоб ці кошти в подальшому зберігались в селищній раді. Позивач не надав доказів набуття спадкових прав на вказані кошти, свідоцтва про право на спадщину не надав, навпаки, нотаріус відмовила йому в видачі такого свідоцтва. Просить відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що здійснювала догляд за ОСОБА_3 , а також за позивачем ОСОБА_1 з 2006 року за послугою «догляд вдома». ОСОБА_3 близьких родичів не мала, проживала з позивачем, який зловживав спиртними напоями. ОСОБА_3 ніколи не розповідала про наявність грошових коштів, проте постійно наголошувала на проханні поховати її як належить. 06.05.2021 року їй зателефонував один із сусідів ОСОБА_3 та повідомив про смерть останньої. До цього вона була у ОСОБА_3 , викликала до неї швидку допомогу. Позивач навіть не помітив, що співмешканка померла. Коли ОСОБА_4 прийшла до будинку ОСОБА_13 , в ньому перебували ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Тоді зателефонували до поліції і почали переодягати покійну, готувати до процесу поховання, так і виявили у шафі для одягу серед особистих речей померлої грошові кошти - 100 000 грн. Позивач повідомив, що ці гроші йому не належать, а належали ОСОБА_3 . Разом із сусідами частину цих коштів вирішили використати на проведення похорону і відразу замовити на могилу пам`ятник. А решту коштів 70 000 грн. вирішили передати в селищну раду для зберігання. Вважає, що діяла обґрунтовано, кошти в сумі 30 000 грн. були витрачені на придбання пам`ятника та всього необхідного в магазині ритуальних послуг, в храмі, для організації поминального обіду, відповідно до тих традицій, що існують в суспільстві, про що має відповідні докази. Також вона звернулась до Пенсійного фонду отримала допомогу на поховання ОСОБА_3 , а вказані кошти пожертвувала на храм, оскільки так за життя бажала ОСОБА_3 .

Також зазначила, що ОСОБА_1 не заперечував, щоб вона займалась похованням ОСОБА_3 , ОСОБА_8 не допомагала доглядати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , була присутня лише на похороні, про який довідалась від ОСОБА_4 . Крім того неодноразово, за життя ОСОБА_3 , телефонувала ОСОБА_16 та просила останню приїхати. Близько місяця після смерті ОСОБА_3 продовжувала здійснювати догляд за ОСОБА_1 , після чого його забрала до себе - ОСОБА_8 в с.Заболоття Ковельського району.

Щодо грошових коштів на виготовлення та встановлення пам`ятника повідомила, що особисто через свого чоловіка передала вказану суму ФОПу ОСОБА_9 . Від органів Пенсійного фонду отримала 3538,00 грн на поховання, які витратила на жертву у монастирі «за упокій». Такою була воля померлої ОСОБА_3 .

На запитання суду ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_14 , ОСОБА_15 зазначав про доцільність використання коштів, з тих, що знайшли у будинку спадкодавиці, на організацію похорону, крім того додав, щоб пам`ятник замовляли якісний і йому щоб такий встановили в майбутньому. Деталі щодо форми, параметрів, зовнішнього вигляду пам`ятника та його вартості, вона з ОСОБА_1 не узгоджувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що дізналась про смерть ОСОБА_3 від соціального працівника - ОСОБА_4 . Остання періодично телефонувала, таким чином вона спілкувалася з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Коли приїхала 07.05.2021 року до ОСОБА_1 , він повідомив, що ОСОБА_4 забрала гроші в сумі 100 000 грн та його паспорт. Похорон пройшов без поминального обіду, проте похоронні атрибути бачила. ОСОБА_4 повідомила, що витрати на похорон становлять 10 000 грн, решту віддасть ОСОБА_1 . Під час 40-вого обіду по померлій ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_4 віддала ОСОБА_1 його паспорт, грошові кошти не повернула, тому 16.06.2021 року звернулись з ОСОБА_1 до поліції із заявою про вчинення щодо ОСОБА_1 грабежу. Однак у поліції заяву не зареєстрували. На вимогу про повернення грошових коштів, написану та подану на реєстрацію в Галиновільській сільській раді, отримали відмову. Тоді звернулися до поліції в м.Ковель та до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошові кошти.

На запитання учасників процесу пояснила, що ОСОБА_3 повідомляла їй про існування готівкових коштів, які заощаджували разом із ОСОБА_1 . Ствердила суму 100 000 грн, при цьому ОСОБА_3 скаржилась на соціального працівника. Приїжджала до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 один раз в два тижні влітку, один раз в місяць - взимку, привозила продукти харчування, грошей не давала. Також зазначила, що місцевим священиком видана довідка про факт проведення таїнства вінчання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 - директор - завідувач відділення соціальної допомоги вдома КЗ «Центр надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради» пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були одинокими, проживали без реєстрації шлюбу та мали право на отримання послуг Центру, однак останній (Центр) не здійснює поховання, особа знімається з обліку з моменту смерті. Також зазначила, що комісією було знайдено та вилучено 70 000 грн, ОСОБА_1 не заперечував проти зберігання коштів відповідачем. Центр не мав права вилучати та зберігати кошти, оскільки відсутня бухгалтерія.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_4 - соціального працівника, неодноразово допомагав по господарству ОСОБА_3 . Про наявність у ОСОБА_3 грошових коштів не знав, проте остання часто просила поховати її як належить. Рішення щодо встановлення пам`ятника прийняли сусіди ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 підтримав дане рішення та не заперечував. За процесом встановлення пам`ятника свідок ОСОБА_20 контролював особисто та передав кошти ФОПу ОСОБА_9 в сумі 20 000грн, які попередньо дала дружина. Про рух коштів йому нічого не відомо, замовляв лише пам`ятник на прохання сусідів: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Племінницю ОСОБА_1 - ОСОБА_8 вперше побачив на похороні ОСОБА_3 , за життя ОСОБА_3 не бачив, щоб остання приїжджала до родичів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що є сусідкою покійної ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . З ОСОБА_3 багато спілкувались, проте щодо наявності грошових заощаджень не знала, була присутньою в той момент, коли ОСОБА_4 знайшла їх у шафі серед особистих речей померлої (близько 100 000 грн.). Кошти перерахували в присутності всіх свідків та ОСОБА_1 , складено акт, який вголос зачитували перед тим, як поставити підпис. ОСОБА_1 просив ОСОБА_4 організувати похорон та встановити пам`ятник ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 просила ОСОБА_4 поховати її, на родичів не сподівалась. Сусіди просили ОСОБА_4 із знайдених коштів здійснювати витрати на поховання, на переодягання померлої вона особисто взяла від ОСОБА_4 2000 грн.

Отже, допитані в судовому засіданні свідки та представник відповідача підтвердили, що готівкові грошові кошти у розмірі 100 000 тисяч грн. були знайдені саме у будинку, який належав ОСОБА_3 серед її особистих речей, тому готівкові кошти, належать до спадкового майна та підлягають спадкуванню в порядку, визначеному законодавством.

Правове обґрунтування позовних вимог.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за статтею 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ст. 1217 ЦК України.

Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД

ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12). Згідно з довідкок Старовижівської селищної ради №273 від 15.07.2021 року, №274 від 19.07.2021 року та Виписки із погосподарської книги №6 за 2021 рік, значиться житловий будинок з побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті спадкодавець проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13 - 14).

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 перебували на обліку в «Центрі надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради» і отримували від Центру послугу «допомога вдома». Догляд за ними здійснювала соціальний робітник ОСОБА_4 , яка також здійснила поховання та організацією похорону ОСОБА_3 . Під час підготовки до чину похорону, ОСОБА_4 06.05.2021 року у будинку спадкодавиці ОСОБА_3 у шафі для одягу, серед особистих речей покійної (на полиці зі спідньою білизною) виявила готівкові кошти в сумі 100 000 грн.( а.с.15)

Комісією Старовижівської селищної ради, утвореною відповідно до розпорядження селищного голови від 16.08.2018 р. № 71, 18.05.2021 року здійснено виїзд за місцем проживання покійної ОСОБА_3 та описано склад спадкового майна, яке складається з: житлового будинку, двох сараїв, грошових коштів в сумі - 70 000 грн. Також в акті вказано, що грошові кошти в сумі 30 000 грн., зі слів соціального працівника, були витрачені для проведення процесу поховання ОСОБА_3 (а.с.15, 78).

Отже, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а також пояснень сторін та свідків підтверджено, що за місцем проживання ОСОБА_3 , а саме: в її особистих речах - у шафі для одягу, виявлено грошові кошти в сумі 100 000 грн., з них - 30 000 грн. були витрачені ОСОБА_4 на здійснення обряду поховання ОСОБА_3 та встановлення надмогильного пам`ятника. Решта коштів - 70 000 грн. були передані посадовим особам Старовижівської селищної ради для забезпечення схоронності цих коштів до моменту оформлення спадкових прав на майно покійної ОСОБА_3 . Таке рішення було прийнято з огляду на те, що ОСОБА_3 в шлюбі не перебувала, членів сім`ї не мала.

На час розгляду справи ці кошти (в сумі 70 000 грн.) перебувають на зберіганні в посадових осіб Старовижівської селищної ради, що підтверджується представником відповідача Старовижівської селищної ради під час судового розгляду справи.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, належні спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинені внаслідок його смерті.

Одним із видів речей згідно зі ст. ст.179,184,192 ЦК України є грошові кошти, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Рішенням Старовижівського районного суд Волинської області від 19.10.2021р. у справі № 163/1948/21 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1983р. по 06.05.2021р. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-19).

Отже, відповідно до даного рішення суду позивач підтвердив своє право спадкувати майно ОСОБА_3 , як спадкоємцем ІV черги за законом, який більше п`яти років проживав спільно з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Про рішення суду Старовижівській селищній раді було відомо, оскільки остання брала участь у справі як заінтересована особа, представником селищної ради надавались суду письмові пояснення (а.с. 17), згідно з якими вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, підтримав, проти задоволення заяви не заперечував, що встановлено під час розгляду заяви та зазначено у мотивувальній частині рішення.

З копії спадкової справи №56/2021 до майна померлої ОСОБА_3 встановлено, що до складу спадкового майна входять: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельні ділянки, право на земельну частку (пай), готівкові кошти в сумі 70 000 грн відповідно до довідки Старовижівської селищної ради №281 від 30.07.2021 року (а.с.77). За життя ОСОБА_3 заповіту не складала (а.с. 13, 20), позивач прийняв спадщину за законом шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою у визначений законом строк (а.с. 65 - зворот).

Позивач, через представника ОСОБА_8 ,(а.с.69-71) звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошові кошти в сумі 100 000 грн (а.с.90), однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на готівкові кошти в сумі 100 000 грн., у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності самої ОСОБА_3 на ці кошти (а.с. 92-зворот, 93).

Відповідно до довідки державного нотаріуса Любомльської державної нотаріальної контори Волинської області Т.Ковальчук від 14.12.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 21).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , який 13.07.2021 р. звернувся до Любомльської державної нотаріальної контори Волинської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину, інші особи з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, осіб які мають обов`язкову частку у спадщині не встановлено, що підтверджується копією спадкової справи №56/2021 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 65- 93).

Відповідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч.1 ст.5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, дослідивши в сукупності докази, встановлені ними обставили, враховуючи вимоги закону, які застосовуються до правовідносин сторін спору, суд приходить до переконання, що позивач є спадкоємцем IV черги за законом після смерті ОСОБА_3 , прийняв спадщину належним чином та у визначений законом строк, набув права на спадкування усього майна ОСОБА_3 , яке увійшло до спадкової маси, в тому числі готівкових коштів в сумі 100 000 грн, які знайдені в житловому будинку спадкодавиці, серед її особистих речей, а тому не ставиться під сумнів належність їх саме спадкодавиці. В судовому засіданні не здобуто доказів про те, що дані кошти можуть належати іншій, окрім спадкодавиці особі, сумніви відповідача з цього приводу не спростовані в судовому засіданні належними, допустимими та достовірними доказами.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що ним не визнається право позивача як спадкоємця на спадкове майно ОСОБА_3 у виді грошових коштів з підстав відсутності в позивача документів, що засвідчують його право на спадщину - свідоцтва про право на спадщину, оскільки на підставі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, позивач, який є спадкоємцем ОСОБА_3 набув право на спадкування майна ОСОБА_3 з моменту відкриття спадщини, а не з моменту одержання свідоцтва про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а факт одержання свідоцтва про право на спадщину не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження факту набуття права на майно.

Відповідно до Посадової інструкції соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома КЗ «Центр надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради»

(а.с.250), відсутній обов`язок у робітника КЗ щодо поховання особи яка перебуває на обліку у центрі. Відповідно до пояснень директорки відділення соціальної допомоги вдома КЗ «Центр надання соціальних послуг Старовижівської селищної ради» ОСОБА_19 , Центр не здійснює поховання особи яка перебувала на обліку. Особа знімається з обліку з моменту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Натомість з матеріалів справи вбачається, що на момент взяття коштів на зберігання відповідачу було відомо, кому належать дані кошти, які він вважає безхазяйними.

Крім того, частинами другою та третьою статті 355 ЦК України, на яку посилався відповідач, визначено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, установлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Отже, ЦК України передбачена можливість звернення до суду із заявою про передачу у комунальну власність лише нерухомих речей та лише у випадку вчинення всіх, передбачених законодавством дій. А безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність лише за набувальною давністю в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що позивач прийняв спадщину у визначений законом 6 місячний строк з моменту відкриття спадщини, заяву про відмову від спадщини у цей термін не подавав, звертався до відповідача з вимогою повернути йому спадкові кошти, як законному спадкоємцю, а тому в суду не виникає сумніву щодо обізнаності відповідачем про наявність у ОСОБА_3 спадкоємця, який претендує на спадкове майно, а тому воно не може вважатися безхазяйним майном чи становити відумерлу спадщину.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності і кожного зокрема, суд, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до переконання, що готівкові грошові кошти у сумі 100 000 грн. входять до складу спадщини, на яку у позивача виникло право після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , а тому є всі законні підстави для визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зчастиною 1 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з приписами частини 1 пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До закінчення судових дебатів, представником позивача - адвокатом Машевською Л.А. зроблено заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України про надання доказів понесених судових витрат з професійної правничої допомоги протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

У зв`язку з наведеним, суд під час ухвалення рішення не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача адвоката Машевської Любові Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на спадкове майно - готівкові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень, які зберігаються у Старовижівській селищній раді Ковельського району Волинської області.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення проголошено 11.12.2023 року о 16 год. 00 хв.

Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Представник позивача - адвокат Машевська Любов Андріївна, юридична адреса: Волинська область, смт. Любомль, вул. Сагайдачного, 1

Відповідач: Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: Волинська область, Ковельський район, смт. Стара Вижівка, пл. Миру, буд. 3.

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко