Рішення № 115540026, 11.12.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4565/23

за заявою: Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича, м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс", с. Старі Кодаки Дніпропетровської області

про стягнення 35 318,68 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Кучай Віталій Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" заборгованість у розмірі 29 659,34 грн, пеню у розмірі 5007,78 грн, 3% річних у розмірі 289,97 грн. та втрати від інфляції у розмірі 361,59 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 позов Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" про стягнення 35 318,68 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" на користь Фізичної особи-підприємця Кучай Віталія Володимировича 24 000,00 грн заборгованості, 289,97 грн. 3% річних, 361,59 грн. інфляційних втрат, 4 777,64 грн. пені, 2 236,44 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

24.11.2023 від представника Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення та стягнути 7000,00 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 прийнято заяву Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/4565/23 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу у строк до 06.12.2023 надати до суду пояснення / заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича про стягнення витрат на правничу допомогу.

Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 у справі №904/4565/23 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" 02.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930023499780.

Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 у справі №904/4565/23 направлялась на офіційну електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс", яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 27.11.2023.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" не подано до суду письмових пояснень / заперечень на заяву Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича про стягнення витрат на правничу допомогу.

Судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Фізична особа - підприємець Кучай Віталій Володимирович просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже у розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правово0це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Фізична особа-підприємець Кучай Віталій Володимирович, (Клієнт) і Адвокат Колотило Людмила Михайлівна уклали Договір про надання правничої допомоги № 07\06 від 07 червня 2023 року, відповідно до умов якого за цим Договором Клієнт доручає Адвокату: скласти на ім`я директора ТОВ "МФ Логістикс" Шило А.В. претензію про неналежне виконання умов договору на транспортне обслуговування № ПЕ-793 від 06.03.2023; підготувати та подати до суду позовну заяву з додатками до 'ГОВ "МФ Логістикс" про стягнення боргу за договором-заявкою на транспортне обслуговування № ПЕ-801 від 08.03.2023 (пункти 1.1-1.1.2 договору).

Оплата Адвоката за виконання доручень: передбачених п. 1.1.1, п.1.1.2. п.1.1.3 цього договору становить 7 000 гри. Оплата здійснюється не пізніше подачі позовної заяви до суду (пункт 1.3 договору).

04 серпня 2023 року між сторонами підписано акт виконаних робіт та наданих послуг, відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні роботи:

1.Надання Фізичній особі-підприємцю Кучай В.В. правової консультації щодо виниклих між ним та ТОВ "МФ Логістикс" правовідносин щодо невиконання умов договору на транспортне обслуговування № ПЕ-801 від 08.03.2023.

2. Підготовка на адресу ТОВ "МФ Логістикс" претензії щодо виконання укладеного між сторонами договору на транспортне обслуговування №ПЕ-801 від 08.03.2023.

3. Збір та аналіз доказів для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості.

4. Підготовка позовної заяви з додатками та подача до суду позовної заяви до ТОВ "МФ Логістикс" про стягнення заборгованості.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 04.08.2023 клієнт сплатив адвокату 7000 грн.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про неприйнятність заявленого до стягнення фіксованого розміру цих витрат у сумі 7000,00 грн у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Так, справа не є складною, її розгляд відбувався у спрощеному порядку без виклику сторін. Категорія справи з оплати заборгованості за 1 договором-заявкою на транспортне обслуговування, що не потребувало вивчення судової практики тощо.

Крім того, претензійний порядок не є обов`язковим, тому витрати щодо підготування претензії не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді. До того ж, адвокатом не додано належних доказів направлення претензії на адресу відповідача.

Врахувавши викладене, суд з урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/4565/23 в розмірі 7 000,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 3 000,00 грн.

Господарський суд враховує те, що оскільки позовна вимога у цій справі задоволена судом частково, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог (83,32%) у сумі 2499,60 грн. (3 000,00 грн. х 83,32%).

Таким чином, підлягає відшкодуванню позивачу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 499,60 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи - підприємця Кучай Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ Логістикс" (52072, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Старі Кодаки (пн.), вул. Осипенко, буд 19, код ЄДРПОУ 44622265) на користь Фізичної особи-підприємця Кучай Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 499,60 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень 60 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 11.12.2023.

Суддя Ю.А. Бажанова