Ухвала суду № 115513178, 07.12.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 грудня 2023 року справа № 520/34685/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 07.07.2020р. по 29.08.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.07.2020р. по 31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021р. за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 29.08.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 07.07.2020 року по 29.08.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 07.07.2020 року по 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.08.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 29.08.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію за неотримане речове майно за період з 07.07.2020 року по 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 07.07.2020 року по 29.08.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 07.07.2020 року по 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №168Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-223 роки, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення Позивача на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_2 - 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021-2023, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.08.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021-2023, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.08.2023 року по 09.09.2023 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.08.2023 року по 09.09.2023 рік у сумі 10578 (десять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 81 коп.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 1, абз.1 ч.2, ч.5 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній станом на 09.07.2021 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.233 КЗпП України (в чинній редакції), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Вищезазначені зміни до КЗпП України внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 09.07.2022 р., який набрав чинності 19.07.2022р.

Відповідно до п. 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року та після цього карантинні обмеження не продовжувалися та були скасовані в Україні 30.06.2023р., позивач протягом трьох місяців з цієї дати мав право на звернення до суду із позовом в цій справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01 липня 2023 і завершується 01 жовтня 2023 року.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі № 380/653/23, від 03.08.2023р. у справі № 280/6779/22.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що при зверненні до суду позивач не згоден з ненарахуванням та невиплатою грошового забезпечення з 07.07.2020р. по 29.08.2023р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення за вказаний період, не видачею довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.08.2023р., ненарахуванням та невиплатою компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 29.08.2023р. та компенсації вартості не отриманого харчування з 07.07.2020р. по 29.08.2023р., не включенням щомісячної додаткової винагороди до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу, нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 рік, ненарахуванням та невиплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, ненарахуванням та невиплатою компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021-2023, ненарахуванням та невиплатою середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29.08.2023р. по 09.09.2023р., проте звернувся з позовом до суду лише 30.11.2023р., тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду.

Позивачем разом в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване проходженням військової служби та уведенням воєнного стану на території України.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Стосовно посилань позивача про проходження військової служби, як поважну причину пропуску строку для звернення до суду, слід зазначити, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29.09.2022р. у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків, проте якщо позивач є учасником бойових дій, та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС), це може свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Позивачем доказів того, що він, проходячи військову службу, безпосередньо брав участь у бойових діях із захисту держави у період, що припав на перебіг строку звернення до суду в цій справі не надано, як не надано доказів проходження лікування у зазначений період.

Доводи про вчасне звернення позивача до суду належними доказами не підтверджено.

Крім того, згідно з правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/14/22: 1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Суд зазначає, що згідно доводів заяви, позивач звертався до військової частини НОМЕР_2 з рапортом стосовно спірного питання, на який, як зазначає позивач, відповіді не отримав. Проте, позивачем до суду не надано жодних доказів звернення до військової частини з вказаного питання.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, суд доходить висновку, що підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Крім того, згідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, п.8 ч.5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, згідно із ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування власної правової позиції позивачем вказано на обставини того, що відповідачем було вчинено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, ненарахування та невиплати компенсації та середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом не надано жодних доказів на підтвердження викладу обставин справи, як і не надано доказів того, у яких саме розмірах відповідачем було проведено нарахування та виплату йому грошового забезпечення за спірний період та середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, та з яких сум такі виплати складаються. Відсутніми є докази виникнення спору стосовно невиплати спірних сум.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду усі наявні у нього докази, що підтверджують обставини справи, а у випадку не можливості їх надання зазначити, які саме докази не можуть бути подані та з яких причин для можливості їх витребування від відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду.

Повідомити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме:

- надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;

- надати до суду усі наявні у позивача докази, що підтверджують правову позицію позивача, а у випадку не можливості їх надання зазначити, які саме докази не можуть бути подані та з яких причин.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику з усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Григоров