Рішення № 115512879, 08.12.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7040/23

08 грудня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Окуневича Михайла Валентиновича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2023 №961060137420 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках №196/01-08, №197/01-08, виданих відділом культури Збаразької міської ради Тернопільської області 26.09.2023 з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.10.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію за іншим законом, а саме на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу». Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2023 №961060137420 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивовано тим, що позивач не досяг пенсійного віку (62 роки), у зв`язку з тим не має права на призначення даного виду пенсії.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та зазначає, що його трудовий стаж на державній службі становить 25 років. Станом на 01.05.2016 позивач працював і стаж на державній службі становив 17 років. Крім того, він є інвалідом, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №434219 від 26.10.2021.

З огляду на вказане позивач вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» та здійснення нарахування та виплати пенсії в розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках про заробітну плату, виданих відділом культури Збаразької міської ради Тернопільської області від 26.09.2023 №196/01-08, №197/01-08. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

17.11.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

01.10.2023 позивач звернувся через портал електронних послуг ПФУ із заявою про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Враховуючи вищевикладене, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області стверджує, що оскільки позивачу відповідно до довідки МСЕК №434219 встановлено третю групу інвалідності, то право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє. Також вказує, що оскільки пенсія по інвалідності призначається за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то у органів Пенсійного фонду відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Щодо вимоги про застосування для обчислення пенсії довідок про складові заробітної плати №196/01-08 та №197/01-08 від 26.09.2023 у відзиві зазначено, що за матеріалами пенсійної справи позивач не досяг пенсійного віку відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, тому підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця немає.

Відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення та просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.46-49).

27.11.2023 надійшов до суду відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому вказано, що рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії від 04.10.2023 №961060137420 за принципом екстериторіальності було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) втратив чинність Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пункт 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачає врегулювання права державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Водночас представник відповідача зауважує, що у позивача право на призначення пенсії за нормами пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, відсутнє, оскільки, він не досяг пенсійного віку відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.74-76).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу 26.10.2021 встановлено третю групу інвалідності довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №434219 (а.с.10-11).

01.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.13, 53).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2023 №961060137420 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

У рішенні вказано, що відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІI за наявності необхідного страхового стажу, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсії по інвалідності призначаються за нормами Загону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг пенсійного віку відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, право на призначення пенсії за нормами пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, відсутнє (а.с.14, 52).

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2023 №961060137420, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

З приводу доводів відповідачів про те, що у даному випадку підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то суд погоджується з позивачем, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №645/3044/17.

Водночас за процитованими вище нормами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII, пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 , хоч і має стаж на посадах державної служби понад 10 років, що не заперечується відповідачами, однак є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №434219 (а.с.10-11), тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки така пенсія призначається особам з інвалідністю першої та другої групи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, а також докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, місто Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22933548).

Повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.