Рішення № 115511020, 08.12.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2023 року Справа № 280/5332/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5; код ЄДРПОУ 42902258), Державна судова адміністрація України, (вул. Липська, бу. 18/5, м. Київ, 01601), Міністерство фінансів України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (далі відповідач), треті особи Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови видати відповідний наказ та здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 15.03.2022 року та в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати відповідача видати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 15.03.2022 року та в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 15.03.2022 року та в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не виплачує йому як співробітнику Територіального управління щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 грн щомісячно в період з 24.02.2022 року по 15.03.2022 року, та в розмірі 30000 грн щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, передбачену постановою КМУ № 168. На переконання позивача, такі дії Територіального управління щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 13.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та Територіального управління відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітників. Водночас у відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168 після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались. Крім того, у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.

Міністерство фінансів України надали пояснення по суті спору, та зазначили, що вони не є розпорядником бюджетних коштів за програмою та не несуть відповідальності за її нарахування. За таких умов між ними та позивачем не існує зобовязання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.

Пояснення Державної судової адміністрації України викладені у відзиві на позовну заяву де, зокрема зазначено, що на сьогоднішній день у Державної судової адміністрації України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. Водночас вказано, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 19.04.2022 №301-р, від 29.04.2022 №341-р та від 03.06.2022 №442-р зобов`язано Міністерство Фінансів здійснити видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету для виплат додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, а саме: Головному управлінню розвідки Міністерства оборони, апарату Міністерства внутрішніх справ, адміністрації Державної прикордонної служби. Національній гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій та Національній поліції. Зауважено, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, Державна судова адміністрація України звернулася з листом до Служби судової охорони щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби судової охорони для можливості виплати додаткової винагороди. Однак, як вбачається зі змісту відповіді Служби судової охорони, остання зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі Служби судової охорони. З огляду на вищевикладене вказано, що Державною судовою адміністрацією України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони, встановленої Постановою №168. Відтак, Державною судовою адміністрацією України жодними рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушено прав та законних інтересів позивача. Враховуючи вищевказане просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.10.2022 залучено до участі у справі №280/5332/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Службу судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601).

Позиція Служби судової охорони відображена у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву в яких, окрім іншого вказано, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони або територіального управління Служби судової охорони за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Із посиланням на пункт третій частини третьої статті 148 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів вказано, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Разом з тим зазначено, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби судової охорони не дозволяє здійснити таку виплату. Враховуючи викладене вище зауважено, що накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області не видавались і не можуть бути видані, оскільки такі можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Додатково вказано, що посилання позивача на бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що керівництвом Служби судової охорони проводиться необхідна робота щодо отримання з резервного фонду держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації приписів Постанови №168. На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Державна казначейська служба України правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.

Ухвалою суду від 17.11.2022 зупинено провадження в адміністративний справі №280/5332/22 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 (№Пз/990/4/22).

Ухвалою суду від 25.10.2023 поновлено провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , з 22.06.2021 року проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області на посаді командира 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони в Запорізькій області, що підтверджується наказом по особовому складу від 22.06.2021 № 254 о/с та посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.04.2022 року.

11.07.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

- надати аргументовані пояснення щодо того, з якої причини позивачу не виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з 24.02.2022 року по 15.03.2022 року, та у розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова № 168);

- надати належним чином завірену копію наказу командира (начальника) Територіального управління ССО у Запорізькій області про нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року, та у розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови № 168;

-у разі не видання відповідного наказу командира (начальника) управління видати наказ командира (начальника) Територіального управління ССО у Запорізькій області про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року, у розмірі та на підставі Постанови № 168;

-надати належним чином завірені копії послужного списку та наказу про прийняття Позивача на службу до Територіального управління ССО у Запорізькій області, а також довідку про розмір нарахованого та фактично виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року;

-надати інформацію щодо того, чи було здійснено фінансування належних Позивачу сум щомісячної додаткової винагороди на підставі Постанови № 168, починаючи з 24.02.2022 року, уповноваженими державними органами, а саме: Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України, Державною казначейською службою України.

Листом територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області від 21.07.2022 року № 39.06-52 позивача повідомлено про те, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови видати відповідний наказ та здійснити нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 року по 15.03.2022 року, та в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 16.03.2022 року, на підставі Постанови № 168, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Частиною першою статті 162 Закону №1402-VIII встановлено, що служба судової охорони:

1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;

2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду;

3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;

4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї;

5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони від 03.04.2019 № 289 (далі - Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади, згідно з додатком 1; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 2; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 3; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 4; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 5.

Пунктом 2 Постанови № 289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою та передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

На виконання вимог статті 165 Закону №1402-VIII, Постанови № 289 розроблено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі Порядок № 384), який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.04.2022.

Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою починаючи з 24.02.2022 позивачу як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області встановленої Постановою №168 додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22 та викладені у постанові від 21.09.2023, згідно з якими Велика Палати Верховного Суду зазначила:

53. Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

54. Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

55. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

56. На підставі частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

57. Згідно із частиною другою цієї статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

58. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

59. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

60. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

61. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

62. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

63. Відмова Територіального управління у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, яка викладена в листі Територіального управління від 19 вересня 2022 року вих. № 38.06-258, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України).

64. Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

65. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не може бути підставою позбавлення його права на отримання такої та не може легалізувати допущену бездіяльність таким суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що у період з 24 лютого 2022 року позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Судом також встановлено, що у постанову КМУ №168 внесені зміни постановою КМУ від 20.01.2023 № 43, яка набрала чинності 21.01.2023, відповідно до якої співробітників ССО виключили з Постанови № 168, а отже позовні вимоги за період, починаючи з 21.01.2023 задоволенню не підлягають.

Крім того, звертаючись до суду із даною позовною заявою позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 він перебуває, несе службу та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме: в місті Пологи Запорізької області, а тому має право на виплату додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00грн. на місяць, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану визначеним цією постановою особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Аналізуючи наведені приписи пункту 1 Постанови №168 суд зазначає, що умовами для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць є те, що визначені цим пунктом особи:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Натомість позивачем не наведено жодних доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Здійснення ж позивачем відповідно до його посадових обов`язків охорони районного суду у місті Пологи Запорізької області за своїм змістом відноситься виключно до виконання завдань, визначених законом для Служби судової охорони, та не може бути віднесено до підтвердження фактів його участі у бойових діях або виконанні завдань по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд зауважує, що сам факт перебування позивача у період з 24.02.2022 на території Запорізької області та виконання ним обов`язків по охороні й підтриманню громадського порядку у судах Запорізької області, не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, оскільки за змістом пункту 1 Постанови № 168 від 28.02.2022, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.

Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження такої інформації, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, встановленої Постановою № 168 відсутнє, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.

Так, питання видання відповідних наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Оскільки судом встановлено безумовне право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, а виплата вказаної винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), видання яких є дискреційними повноваженнями Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача прийняти наказ про виплату додаткової винагороди, адже такі дії стосуються процедурних моментів виконання рішення суду.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача суд керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 20.01.2023, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. та зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати (встановити) і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30000,00 грн на місяць з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Щодо аргументів третьої особи Служби судової охорони про пропуск строку звернення до суду з даним позовом, слід зазначити, що у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд досліджував питання строку звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах, та дійшов таких висновків:

- спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці;

- зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України;

- до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи, що частково спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, слід дійти висновку, що право позивача на звернення до суду з даним позовом в цій частині не обмежено будь-якими строками.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни доКодексу законів про працю України, а саме назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, норма щодо права звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком з 19 липня 2022 року втратила чинність.

В той же час, відповідно до пункту 1глави ХІХ КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423(з урахуванням змін, внесенихпостановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236) дію карантину було продовжено на всій території України до 30 квітня 2023 року.

За таких обставин аргументи третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є хибними.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України Про судовий збір, судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями139,241,243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5; код ЄДРПОУ 42902258), Державна судова адміністрація України, (вул. Липська, бу. 18/5, м. Київ, 01601), Міністерство фінансів України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000,00 грн на місяць, в період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.12.2023.

Суддя А.В. Сіпака