Ухвала суду № 115505773, 20.09.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25543/19

4-с/760/51/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого-судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря - Омелько Г.Т.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", суд,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник звернувся до суду з даною скаргою та просить визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича у м. Києві, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2- 945/12, виданого 28.02.2014 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 111 553 доларів США 78 центів, що за курсом НБУ станом на 10.02.2012 25 550 гривень 08 копійок.

Постанова про відкриття виконавчого провадження у ВП НОМЕР_1 була видана приватним виконавцем Кравцем В.В. 16.08.2019.

Зазначив, що при ознайомленні з матеріалами ВП НОМЕР_1 28.08.2019, було виявлено, що 16 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 41,40 кв. м., житловою площею 21,70 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 19 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Згідно даної постанови доручено суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія ВВК», в особі Філенко Є.В. - провести оцінку описаного майна боржника (відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.08.2019.; надати письмовий висновок, звіт щодо ринкової вартості майна протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця.

У матеріалах виконавчого провадження також містився Звіт про оцінку 2-к. житлової квартири, загальною площею 41,40 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 20.08.2019.

З огляду на вищевикладене, зрозумілим є, що приватний виконавець вживає дії спрямовані на передачу на реалізацію належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Вважає дії державного виконавця спрямовані на передачу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 на реалізацію незаконними оскільки право користування даною квартирою має дитина божника, яка там проживає та зареєстрована, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Проте, в матеріалах ВП НОМЕР_1 жодної інформації про дітей не зазначено.

Відсутність вказаних відомостей про передану на реалізацію квартиру знижує її привабливість, попит на ринку за відсутністю належних конкурентних умов проведення аукціону.

Вимога щодо необхідності отримання попередньої згоди органів опіки та піклування для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти стосується, не тільки батьків або осіб, що їх замінюють, а всіх осіб, які збираються укладати такі правочини.

З огляду на вищевикладене, вважає, що продаж майна, право на користування яким мають діти, без попереднього дозволу органу опіки та піклування є грубим порушенням прав та законних інтересів дітей.

Також зазначає, що квартира АДРЕСА_1 не може бути примусово реалізована, оскільки наразі діє мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Зазначив, що його цивільне право було порушено приватним виконавцем, який використовуючи протиправні та неправомірні, і незаконні дії проти нього обмежив права на власність (ст. 321 ЦК); водночас створив як власнику майна (вищевказаної квартири) перешкоди у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК) через виставлення на аукціон по продажі нерухомості його власне житло.

Просить скаргу задовольнити.

Ухвалою судді від 12.09.2019 скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.09.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відмовлено.

24.09.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків згідно якої просив вчинити дію, якою заборонити відчужувати майно будь-яким способом у будь-якій формі, будь - яким особам.

Ухвалою суду від 26.09.2019 у справі відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду, витребувано матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 26.09.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У судове засідання 20.09.2022 скаржник та інші особи, які беруть участь у справі не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки скаржник та приватний виконавець суд не повідомили. Від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» у амтеіралах спраив міститься заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку .

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Частиною 1 ст.450 та ч.1 ст.451 ЦПК України врегульовано порядок розгляду скарги, а також судове рішення за результатами її розгляду, а саме ухвала суду.

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником ОСОБА_1 оскаржуються дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 16.08.2019 з примусового виконання виконавчого листа № 2-945/12, виданого 28.02.2010 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи»» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 111553 доларів США та 25550 грн. 08 коп.

Постановою приватного виконавця від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця від 16.08.2019 описано та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 .

Постановою від 19.08.2019 призначена суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Скаржник, звертаючись до суду з даною скаргою зазначив, що його цивільне право було порушено приватним виконавцем, який, використовуючи протиправні та неправомірні, і незаконні дії проти нього обмежив права на власність (ст. 321 ЦК); водночас створив як власнику майна, вищевказаної квартири перешкоди у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном через виставлення на аукціон по продажі нерухомості його власне житло.

Саме звернення до суду на дії приватного виконавця є його особистим правом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

У будь-якому випадку під час вибору правомірного способу захисту порушеного права підлягає врахуванню правова природа цивільних відносин, що існують між сторонами як учасниками спірних правовідносин.

Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства.

Як вбачається. вимоги скаржника зводяться до заборони судом виконавцю відчужувати майно будь - яким способом, у будь - якій формі, будь - яким особам, оскільки відчуження порушує його право власності.

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як вбачається з вимог скаржника, конкретних дій виконавця, які б порушували його права скаржник не заначає, натомість, просить суд на майбутнє заборонити виконавцю вчиняти дії, що прямо передбачені законом, на що суд зазначає наступне.

Дискреція - вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд.

Дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи вищевикладене, вимоги скаржника суд вважає безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах закону. Відтак, скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 10, 12, 76-81, 258, 259, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.А.Усатова