Рішення № 11549905, 27.09.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р.           Справа № 6/24. За позовом Публічного акціонерного товариства “Компанія ”Райз”

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці”

про стягнення заборгованості –614349,83 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача –Гарагуца І.Ф. –представник (довіреність № 527/1-10ЮР від 03.06.2010 року)

від відповідача –Гайсан С.Г. –голова правління, Мелещук Р.В. –представник

Постановою Вищого господарського суду України від 06 липня 2010 року по справі № 6/24 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року по справі № 6/24 та рішення господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2009 року по справі № 6/24 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство компанія “Райз” звернулось з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці” про стягнення заборгованості у сумі 614349,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 11 лютого 2008 року між сторонами було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № НВС-007, згідного умов якого Закрите акціонерне товариство компанія “Райз” зобов’язувалося передати у власність матеріально-технічні ресурси, а Сільськогосподарський виробничий кооператив “Ванчиківці” зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість та сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній цим договором. Далі позивач стверджує, що свої зобов’язання згідно договору виконав, передавши відповідачу у власність товар на суму 504640,75 грн., що підтверджується накладними, однак відповідач зобов’язання по оплаті за поставлений товар та сплаті відсотків за користування товарним кредитом належним чином та в повному обсязі не виконав. Позивач зазначає, що станом на 25 грудня 2008 року загальна сума заборгованості відповідача перед ним за договором товарного кредиту становить 614715,14 грн., в тому числі 603647,73 грн. основний борг по товарному кредиту та 11067,41 грн. відсотки за користування товарним кредитом. При цьому, у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 603647,73 грн. основного боргу та 10702,27 грн. відсотків за користування кредитом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги частково у сумі 322662,38 грн., так-як отримав від позивача товар згідно накладних на загальну суму 504640,75 грн., однак частково оплатив за отриманій товар суму у розмірі 159240,00 грн. та частково повернув отриманий товар на суму 22738,37 грн. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору поставки на умовах товарного кредиту № НВС-007 від 11 лютого 2008 року, а тому вважає цей договір неукладеним.

15 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому зазначив, що 27 квітня 2010 року загальними зборами акціонерів прийнято рішення про зміну назви ЗАТ “Компанія ”Райз” на ПАТ “Компанія ”Райз”, в підтвердження чого надав суду свідоцтво про державну реєстрацію від 18.05.2010 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому просив суд змінити назву позивача з ЗАТ “Компанія ”Райз” на ПАТ “Компанія ”Райз”.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15 вересня 2010 року по даній справі, суд змінив найменування позивача з Закрите акціонерне товариство компанія “Райз” на Публічне акціонерне товариство “Компанія ”Райз”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

11 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством компанією “Райз” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Ванчиківці” укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № НВС-007, а також 23 травня 2008 року укладено додаткову угоду № НВС-007/1. Згідно умов вищезазначеного договору, в терміни, визначені договором, позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній договором.

Так, згідно видаткових накладних № ВН-10030-00049 від 29 лютого 2008 року, № ВН-10030-00095 від 14 березня 2008 року, № ВН-10030-00096 від 14 березня 2008 року, № ВН-10030-00115 від 20 березня 2008 року, № ВН-10030-00116 від 20 березня 2008 року, № ВН-10030-00094 від 21 березня 2008 року, № ВН-10030-00137 від 29 березня 2008 року, № ВН-10030-00169 від 15 квітня 2008 року, № ВН-10030-00250 від 14 травня 2008 року, № ВН-10030-00269 від 21 травня 2008 року, № ВН-10030-00271 від 23 травня 2008 року, № ВН-10030-00282 від 28 травня 2008 року позивач передав, а відповідач отримав у власність товар на загальну суму у розмірі 504640,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов’язання згідно укладеного між сторонами договору належним чином та в повному розмірі не виконував. Заборгованість по товарному кредиту, відсоткам за користування товарним кредитом, відсоткам за неправомірне користування коштами та пеню не сплачував.

Однак, відповідач частково оплатив за поставлений товар суму у розмірі 159240,00 грн. та за згодою сторін повернув частину товару на суму 34520,29 грн. При цьому, частина означених сум була зарахована в рахунок оплати за вищезазначені заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 524 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2.2. укладеного між сторонами договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Пункт 2.6. укладеного між сторонами договору передбачає, що товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти.

Згідно пункту 2.12. укладеного між сторонами договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язання по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу –в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати товару. В решті випадків, кошти зараховуються наступним чином: в першу чергу –в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, та прострочених з оплатою, в другу чергу –в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу –в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу –в рахунок сплати штрафних санкцій.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що подані відповідачем заперечення на позов визнаються судом безпідставними. Так, укладений між сторонами договір містить всі істотні умови, підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Також, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов пункту 6.2. договору, а саме про неповідомлення позивача письмово в трьохденний термін про настання та припинення обставин непереборної сили, висновок Торгово-промислової палати України № 799/05-4 від 24 березня 2009 року про форс-мажорні обставини, наданий відповідачем, не може бути підставою для повної або часткової відмови у задоволенні позову.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, а також матеріалів справи та розрахунку заборгованості, відповідач умови договору поставки на умовах товарного кредиту належним чином не виконував, а тому зобов’язаний сплатити позивачу основний борг у сумі 603647,73 грн. та відсотки за користування товарним кредитом у сумі 10702,27 грн.

Судові витрати зі сплати державного мита у сумі 6143,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці” –с. Ванчиківці, Новоселицький р-н., Чернівецька обл., код 03801930 на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія ”Райз” –вул. Академіка Заболотного, 152, м. Київ, код 13980201 –основний борг у сумі 603647,73 грн., відсотки за користування товарним кредитом у сумі 10702,27 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 6143,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01 жовтня 2010 року.

Суддя                                         О.С. Тинок.