Рішення № 11549868, 05.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2010 Справа № 3/137-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нововоронцовка Херсонської області

третя особа на стороні відповідача: Мале приватне підприємство "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області

про стягнення 1775000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Філончук В.М. представник дов. № 05-09/71 від 06.09.2010р.

від відповідача: не прибув.

від третьої особи: не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в розмірі 1775000 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання не прибув, витребуваних документів не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.62)..

Третя особа в судове засідання 28.09.2010 р. не прибула, але надіслала клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Суд двічі відкладав розгляд справи на 28.09.2010 р., 05.10.2010 р., але ні відповідач ні третя особа на стороні відповідача в судові засідання не з'являлись.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на судовий захист, в судове засідання 05.10.2010 р. не прибули, відзиву та витребуваних судом документів не надали, хоча були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.

Неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, яка б унеможливлювала розгляд справи; підстав для відкладення розгляду справи немає.

Позовна заява надійшла 18 серпня 2010 року. Ухвалою від 20.08.2010 р. явка представників сторін визнавалась обов'язковою. Відкладення розгляду справи приведе до порушення строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

в с т а н о в и в:

22.09.2006р. між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна»(далі - позивач, Банк, Фактор) та Малим приватним підприємством «Таврія»(далі - Клієнт) укладено Генеральний договір про здійснення фінансування під відступлення прав грошових вимог (факторингу) №118-09-06/Ф (далі договір факторингу або Генеральний договір), правовідносини за яким регулюються главою 73 Цивільного кодексу України та Законом України «Про фінансові послуги та державне обслуговування ринків фінансових послуг».

Частиною 5 ст.350 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст.1079 цього Кодексу сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з розясненнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в листі від 13.10.2003р. №347/07/1-3/1 уступка права вимоги саме за грошовими зобовязаннями з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу слід кваліфікувати як факторинг, який незалежно від ознак, наведених у пункті 5 частини 5 ст.1 Закону України „Про фінансові послуги та державне обслуговування ринків фінансових послуг”, є фінансовою послугою.

У цивільно-правових відносинах факторингу є три учасника: боржник - особа, по відношенню до якої уступається право вимоги; клієнт - особа, яка уступає право вимоги на підставі договору, і фактор - особа, до якої переходить право вимоги.

По цій справі клієнтом по договору про відступлення права грошової вимоги (факторингу) є Мале приватне підприємство „Таврія”, фактором ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», Боржником Приватний підприємець ОСОБА_1 Таким чином, позивач згідно з ч.3 ст.1079 ЦК України і відповідно до Закону України „Про фінансові послуги та державне обслуговування ринків фінансових послуг” має право на здійснення факторингових операцій.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу в ньому визначається загальний порядок здійснення Банком фінансування Клієнта під відступлення права вимоги.

Згідно з п.1.2. договору факторингу клієнт зобов'язується відступити Факторові

своє право грошової вимоги до дебіторів Клієнта, що зазначаються в повідомленні за формою Додатку №1 до договору факторингу.

За договором факторингу позивач передав Малому приватному підприємству

«Таврія»грошові кошти в межах ліміту в сумі 1420000,00 грн., а Клієнт Мале приватне підприємство «Таврія»- відступив позивачеві своє право грошової вимоги до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, боржник).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу

(фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право

грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

З огляду на приписи вищезазначених норм, а також враховуючи, що матеріалами

справи, а саме реєстрами сплаченого фінансування - підтверджується надання позивачем фінансування відповідачу, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором факторингу.

Згідно з п.2.6. договору факторингу право вимоги за договором переходить до Банку з моменту підписання зазначеного в п.2.5.1. договору факторингу Реєстру вимог, що відступаються.

Відповідно до Реєстру вимог, що відступаються - Додаток №4 (а.с.40) до

позивача фактора перейшло право вимоги до боржника (відповідача) за наступними договорами:

№ з/пНомер та дата договору, право вимоги за яким відступлено позивачуДата накладноїНомер накладноїСума боргу, грн..Кінцевий строк оплати

1Договір поставки товару №1275 від 01.09.2006 р.20.08.2008 р.5245384970,0018.11.2008 р.

2Договір поставки товару № 1275 від 01.09.2006р.21.08.105261369900,0019.11.2008р.

3.Договір поставки товару № 327/07 від 12.01.2006р.22.08.2008р.5284355000,0020.11.2008р.

4.Договір поставки товару № 327/07 від 12.01.2006р. 23.08.2008р.5308338750,0021.11.2008р.

5.Договір поставки товару 3 327/07 від 12.01.2006р.25.08.2008р.5322326380,0023.11.2008р.

Всього: 1775000,00 Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином повідомлений про відступлення Клієнтом позивачу права грошової вимоги за Договорами поставки товару №327/07 від 12.01.2006 р. (а.с.34) та №1275 від 01.09.2006 р. (а.с.30), укладеними між Малим приватним підприємством «Таврія»(постачальник ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець), про що свідчить Додаток №3 від 20.09.2006 р. до договору факторингу (а.с.39) з особистим підписом та печаткою відповідача. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Позивач надав до матеріалів справи лист від 11.11.2009 р. №12/07/3572 та докази

того, що відповідач отримав його 24.11.2009 р., в якому визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що саме з

20.09.2006 року до нього перейшло право грошових вимог по вищевказаним договорам поставки товару.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 1775000,00 грн.

З огляду на приписи чинного законодавства України та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1775000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача та третьої особи на боці відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України суд відносить судові витрати у справі на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (74200, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р невідомий) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»(01025, м.Київ, вул..Велика Житомирська, 20, р/р 2909100012 в ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна, МФО 300120, код ЄДРПОУ 22906155) 1775000,00 грн. боргу, 17750,00 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 07.10.2010 р.