Рішення № 11549843, 05.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2010 Справа № 3/141-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр", с. Остриня Тлумацького району Івано-Франківської області

до Приватного підприємства "Валері", м. Херсоні

про стягнення 7204 грн. 20 коп.

за участю прокурора Мяло Н.В.

представників сторін:

від позивача –не прибув

від відповідача - не прибув.

Івано-Франківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр" з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Валері»(відповідач) 7204,20 грн. боргу та судові витрати.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31), не скористався своїм правом на судовий захист - у судове засідання не прибув, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав.

27.09.2010 р. від Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр" (продавець) та приватним підприємством «Валері»(відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №130 від 06.06.2008 р. (далі –Договір), за умовами якого продавець зобов»язується передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі довіреності серії ЯПА №960807 від 10.06.2008 року згідно товарно-транспортних накладних №000879 від 28.06.2008 р. та №000880 від 28.06.2008 р. отримано лісопродукцію на загальну суму 7204,20 грн.

В порушення вимог п.5.2. Договору покупець не розрахувався за товар протягом 90 днів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до акту звірки (а.с.18), підписаного обома сторонами заборгованість відповідача складає 7204,20 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 7204,20 грн. Позовні вимоги щодо стягнення цієї суми є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          В тексті позовної заяви Івано-Франківським міжрайонним природоохоронним прокурором заявлено вимогу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в розмірі пред»явленої суми на розрахунковий рахунок та майно відповідача.           Суд залишає її без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд звертає увагу заявника, що ним не вказано номери розрахункових рахунків, не зазначено майно, на яке, на його думку, суд повинен накласти арешт. В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.                     Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

Вимога про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.

Отже, Івано-Франківський міжрайонний природоохоронний прокурор у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Валері»(73000, м.Херсон, вул..Михайловича, 37, кв.2, р/р 2600601007486 в ХФ ВАТ «Кредо банк», МФО352413):

а) на користь Державного підприємства «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (78012, с.Остриня, Тлумацького району, Івано-Франківської області, р/р 260079096 в «Райффайзен банк Аваль»м.Іванло-Франківська, МФО 336462, код ЄДРПОУ 33586969) 7204,20 грн. боргу;

б) на користь держави до Держбюджету на рахунок р/р 31119095700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230 отримувач платежу УДК м. Херсона, призначення платежу код 22090200 символ звітності банку 095 - 102,00 грн., державного мита.;

в) на користь держави до Держбюджету - на рахунок р/р 31218264700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 24104230 отримувач платежу УДК м.Херсона, призначення платежу код 22050003 символ звітності банку 264) –236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази.

Заяву Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 06.10.2010 р.