Рішення № 11549366, 27.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р.Справа № 28/92-10-3261 За позовом Приватне сільськогосподарське підприємство "КАЇССА";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Світанок"

про стягнення 292930,36грн.

Суддя

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство „КАЇССА” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство Світанок” ( надалі відповідач ) про стягнення основного боргу в сумі 285935 гривень та штрафних санкцій у вигляді інфляційних на суму 3563,42 гривни та три проценти річних в сумі 3431,94 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, направив телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду 23.09.2010 року клопотання про відкладення розгляду справи. Також представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає, просить суд позов залишити без задоволення в повному обсязі.

Клопотання сторін щодо відкладення розгляду справи судом відхилено, оскільки відповідно до ст..69 ГПК України –спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Згідно реєстрації вхідної кореспонденції позовна заява приватного сільськогосподарського підприємства „КАЇССА” надійшла 27 липня 2010 року за вх № 6442, тобто два місяці спливає 27 вересня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

21 січня 2009 року був укладений договір купівлі-продажу №558 між приватним сільськогосподарським підприємством „КАЇССА” /продавець/ та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство Світанок” /покупець/. За умовами якого продавець - позивач зобов’язався передати у власність покупця –відповідача рослину олію нерафіновану, першого сорту, кількість, ціна обумовлюється сторонами в специфікації, яка укладається на кожну партію товару та є невід’ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору позивач здійснив поставку товару, згідно видаткових накладних №22.01-01 від 22.01.2009 року на суму 151891,50 гривень, №22.01-02 від 22.01.2009 року на суму 157886,50 гривень, №22.01-03 від 22.01.2009 року на суму 158431,50 гривень, всього на суму 468209,50 гривень. Вказаний товар був отриманий представником відповідача за довіреністю серії ЯПК № 870767 від 22.01.2009 року

Згідно п.2.2 договору, покупець проводить оплату отриманого товару на протязі 7-ми календарних днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, тобто до 30 січня 2009 року.

Свої зобов’язання за договором відповідач не виконав, хоча 22 січня 2009 року ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” був наданий ПСП „КАЇССА” гарантійний лист щодо сплати заборгованості яка виникла у товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Світанок” в сумі 1204957,80 гривень з додатком №1 „Графік погашення заборгованості за гарантією”.

ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” також свої зобов’язання не виконав кошти не були перераховані, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 510715,75 гривень з товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Світанок” та відкрите акціонерне товариство „Одеський олійножировий комбінат”.

Господарським судом Одеської області 11 січня 2010 року по справі №28/78-09-1875 було прийнято рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Агропромислове підприємство „Світанок” пеню в сумі 46749,12 гривень, інфляційні в сумі 18999,80 гривень та 3% річних в сумі 5852,61 гривень та судові витрати в межах задоволених вимог. Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 25 лютого 2010 року вказане рішення залишено без змін.

В частині стягнення з відкритого акціонерного товариства „Одеський олійножировий комбінат” суму боргу було відмовлено, оскільки гарантійний лист не відповідає вимогам закону та 22 квітня 2009 року припинив свою дію. Крім того 22 липня 2009 року сторони ПСП „КАЇССА” та ТОВ АП „Світанок” підписали акт звірки, згідно якого останній визнав заборгованість в сумі 395934,50 гривень, мотивувальна частина рішення №28/78-09-1875/.

Позивач у своєму позові вказує на те, що в період з 29 березня 2010 року по 9 квітня 2010 року відповідач ТОВ „Агропромислове підприємство „Світанок” здійснило оплату в сумі 110000 гривень боргу, а решта заборгованості в сумі 285935 гривень відповідачем не сплачена.

Таким чином позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Світанок” суму основного боргу –285935 гривень та штрафні санкції у вигляді інфляційних в сумі 3 5763,42 гривень та 3% річних в сумі 3431,94 гривень.

Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги не визнає просить суд позов залишити без задоволення, оскільки рішення по справі №28/78-09-1875, на думку відповідача не має жодного відношення до зобов’язань що виникли між сторонами по справі. Крім того відповідач вказує на відсутність певних бухгалтерських документів, які свідчили б про існування заборгованості крім рішення суду.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст..35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином факт заборгованості відповідача було встановлено при розгляді справи №28/78-09-1875, про зазначено в рішенні суду від 11 січня 2010 року по вказаній справі та залишено без змін Одеським апеляційним господарським судом. Таким чином посилання відповідача щодо відсутності доказів суд до уваги не приймає.

Також визнання боргу підтверджується частковою сплатою, яку здійснено відповідачем в період з 29 березня 2010 року по 9 квітня 2010 року на суму 110000 гривень.

Сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 285935 гривень, оскільки на момент прийняття рішення по справі №28/78-09-1875 заборгованість складала 395935 гривень та в період з 29.03.2010 року по 09.04.2010 року відповідачем сплачено 110000 гривень та на момент розгляду справи доказів перерахування вказаної суми відповідачем не надано.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд приходить висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення інфляційних, оскільки позивачем розрахунок здійснено не вірно, за підрахунками суду сума інфляційних складає 2573,42 гривень та 3% річних складає 3196,20 гривень.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України у межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислового підприємства „Світанок”” (67000 Одеська область Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул..Леніна,71, код ЄДРПОУ 22509615 р/р 260090163973 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Одеса, МФО 328618) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства „КАЇССА” (73000 місто Херсон вул.. Лавреньова ,13 кв. 41, код ЄДРПОУ 14115089 р/р 26007210000009 Херсонська ФВАТ „ВіЄйБі Банк”, МФО 380537; адреса для листування:73000 м.Херсон, вул..9 Січня,29) основний борг в сумі 285935 (двісті вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) гривень, інфляційні в сумі 2573 ( дві тисячі п’ятсот сімдесят три) гривни 42 копійки, три проценти річних в сумі 3196 (три тисячі сто дев’яносто шість) гривен 20 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 2 917 (дві тисячі дев’ятсот сімнадцять) гривень 5 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 235 (двісті тридцять п’ять ) гривень 6 копійок.

3.          В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2010 року.

Суддя