Рішення № 11549198, 20.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 11/53-10-2122 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ МІШЕЛЬ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ";

про стягнення 51805,65грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Кірячок О.Ю. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 06.07.2010 р. за вх. № 5992 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ МІШЕЛЬ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ " суми основного боргу у розмірі 47 146,54 грн., 2912,75 грн. пені, 426,26 грн. - 3 % річних та 1320,10 грн. встановленого індексу інфляції, а всього 51 805,65 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 13.09.2010 р. за вх. № 23815 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 47 087,47 грн. основної заборгованості, 2909,10 грн. пені, 425,72 грн. 3 % річних та 941,75 грн. інфляції, а всього 51 364,04 грн.

Відповідач в судові засідання від 21.07.2010 р., 09.08.2010 р., 13.09.2010 р. та 20.09.2010 р. не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

25.07.2008 р. між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу №25/7, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість, відповідно до умов Договору.

Посилаючись на п. 4.1. Договору Позивач вказує, що строк оплати Відповідачем отриманого товару становить 60 календарних днів з дня, наступного за днем отримання товару.

Позивач стверджує, що в період з 25.09.2009 р. по 21.10.2009 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 53 082,90 грн. Згідно з накладних на повернення Відповідачем було повернено товар на суму 5 936,05 грн. З урахуванням зазначеного у Відповідача утворилась заборгованості в сумі 47146,54 грн. Неоплачений товар Відповідачем Позивачу повернуто не було, інформації стосовно повернення неоплаченого товару Позивач від Відповідача не отримував.

Посилаючись на п. 5.10. Договору, Позивач зазначає, що право власності на товар, а також усі пов'язані з товаром ризики переходять до Відповідача в момент фактичної передачі товару Відповідачу та підписання відповідної видаткової накладної на товар.

За неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач на підставі п.15.5. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував останньому 2912,75 грн. пені, 426,26 грн. - 3 % річних та 1320,10 грн. інфляційних.

13.09.2010 р. за вх. № 23815 Позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що в період з 25.09.2009 р. по 21.10.2009 р. за видатковими накладними № 3052 від 25.09.2009 р., № 3329 від 08.10.2009 р. та № 3629 від 21.10.2009 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 53 082,59 грн. Згідно накладної на повернення № 103 від 28.09.2009 р. Відповідачем було повернено товар на суму 5 995,12 грн., і тому розмір заборгованості, на його думку складає 47087,47 грн. Позивачем уточнено розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, а саме: 2909,10 грн. пені, 941,75 грн. 3 % річних та 941,75 грн. інфляційних втрат.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1 Договору купівлі продажу № 25/7, укладеного 25.07.2009 р. між ТОВ "СМ Мішель" та ТОВ "Імідж", Продавець (Позивач) зобов'язався передати Покупцеві (Відповідачу) товари народного споживання, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар та сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно до п. 4.1. Договору, строк оплати Відповідачем отриманого товару становить 60 календарних днів з дня наступного за днем отримання товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Позивачем на виконання умов Договору в період з 25.09.2009 р. по 21.10.2009 р. за видатковими накладними № 3052 від 25.09.2009 р., № 3329 від 08.10.2009 р. та № 3629 від 21.10.2009 р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 53 082,59 грн. Згідно накладної на повернення № 103 від 28.09.2009 р. Відповідачем було повернено товар на суму 5 995,12 грн.

Станом на 06.07.2010 р. (дата звернення Позивача із позовом) наявна заборгованість Відповідача склала 47 087,47 грн.

Згідно з п. 15.5. Договору у разі прострочення Покупцем оплати поставленого товару, Продавець має право вимагати, а Покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від фактично несплаченої суми, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Частиною 2. ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 2909,10 грн. пені, 425,72 грн. - 3 % річних та 941,75 грн. встановленого індексу інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк оплати Відповідачем отриманого товару становить 60 календарних днів з дня наступного за днем отримання товару.

Враховуючи вимоги п.4.1. Договору та те, що остання поставка відбулася 21.10.2009 р., прострочення виконання Відповідачем зобов'язання почалося з 21.12.2009 р.

Наданий Позивачем розрахунок пені, 3% річних та встановленого індексу інфляції судом до уваги не приймається, як необґрунтований оскільки здійснений на підставі невірно визначеного періоду нарахування з 22.10.2009 р.

Згідно розрахунку суду розмір пені складає: за період з 21.12.2009р. по 08.02.2010р. = 1295,87 грн.

Розмір 3% річних за період з 21.12.2009 р. по 08.02.2010 р. складає: 47087,47 грн. х 49 дн./365 дн. х 3 % = 189,64 грн.

Розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 21.12.2009 р. по 31.12.2009 р. (дата зазначена позивачем в уточненнях): не нараховується.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, в судові засідання від 21.07.2010 р., 09.08.2010 р., 13.09.2010 р. та 20.09.2010 р. не з'явився, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 47087,47 грн. основної заборгованості, 1295,87 грн. пені та 189,64 грн. –3 % річних, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ" (65000, м. Одеса, вул. Прохорівська, 28, оф. 304, код 30985839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Мішель" (юр. адреса: 03141, м. Київ, вул. Заболотного, б. 15, фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 9, код 35791382, п/р 260000006478 в ВАТ ТФБ "Контракт" м. Київ, МФО 322465) основну заборгованість в сумі 47087,47 грн., 1295,87 грн. пені, 189,64 грн. - 3 % річних, 485,73 грн. держмита та 223,18 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 24.09.2010 р.