Рішення № 11549180, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 4/100-10-3260 За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго”

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів”

Про визнання договору недійсним

Суддя Літвінов С.В.

Представники сторін:

Від позивача: Шаманська К.І. за довіреністю

Від відповідача: Корой І.Д. за довіреністю

Суть спору: ВАТ «Одесаобленерго»звернулось до суду із позовом до ВАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № В-М-075 від 01.01.2009 р., посилаючись на те, що умови зазначеного договору суперечать Правилам користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.06 р. № 28 зі змінами та доповненнями (надалі - ПКЕЕ), а також надають перевагу відповідачу у взаємовідносинах з постачання електричної енергії поряд із іншими споживачами електричної енергії.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначив у своєму відзиві, та просив суд у задоволені позову ВАТ «Одесаобленерго»відмовити у повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ВАТ “Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів” повернув на адресу Котовських електричних мереж ВАТ «Одесаобленерго»підписаний зі своєї сторони проект договору про постачання електричної енергії з протоколом розбіжностей в трьох примірниках.

Розглянувши протокол розбіжностей, ВАТ “Одесаобленерго” в особі Котовських електричних мереж 04.02.09 р. підписало зі своєї сторони договір з протоколом узгодження розбіжностей та направило відповідачу протокол узгодження розбіжностей до договору № В-М-075 листом № 104/68-02 від 04.02.2009 р., який було у подальшому частково погоджено відповідачем.

27.03.2009 р. ВАТ “Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про зобов’язання ВАТ “В.-Кутський КХП” укласти Договір про постачання електричної енергії № В-М-075 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2009 р. по справі № 29/45-09-1499 позовні вимоги ВАТ “Одесаобленерго” задоволені у повному обсязі, визнано укладеним договір про постачання електричної енергії № В-М-075 на умовах запропонованих ВАТ «Одесаобленерго» в особі Котовських електричних мереж.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. по справі № 29/45-09-1499, зміненою постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010 р., рішення господарського суду Одеської області від 26.08.2009 року скасовано, а у задоволені позову ВАТ «Одесаобленерго»відмовлено у повному обсязі. Вказана постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір про постачання електричної енергії № В-М-075 укладений з пропозиціями відповідача, викладеними у протоколі розбіжностей від 22.01.2009 р., датою укладання договору слід вважати 04 лютого 2009 року, тобто після підписання договору заступником директора Котовських ЕМ.

Окрім того, в своїй постанові від 10.06.2010 р. Вищий господарський суд України погодився із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин укладання договору та зазначив про можливість оскарження позивачем положень спірного договору у судовому порядку шляхом визнання останніх недійсними.

Отже, звертаючись до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № В-М-075 від 01.012.2009 р. (укладеного сторонами 04.02.2009 р.) ( надалі –Договір) за положеннями ст.. 215 ЦК України ВАТ «Одесаобленерго»зазначало, що деякі істотні умови останнього, що були укладені в редакції відповідача, суперечать положенням ПКЕЕ, зокрема умовам Типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого ПКЕЕ.

Так, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору встановлені наступні права та зобов’язання сторін:

-          обов’язок постачальника електричної енергії: “Повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або шляхом опублікування відповідного повідомлення у громадсько-політичній газеті Великомихайлівського району Одеської області “Єдність” за п’ять днів до введення їх у дію” ( п. 2.2.3 Договору);

- право споживача щодо здійснення коригування договірних величин електроспоживання: “Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку “Порядок розрахунків” до цього договору, звернутись письмово до Постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у Постачальника електричної енергії, яка визначається датою його вручення Постачальнику згідно повідомлення про вручення поштового відправлення або телеграфного повідомлення про вручення телеграми. Скоригована (гранична) величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування, яким є дата звернення Споживача до Постачальника за коригуванням за умови виконання Споживачем вимог п. 5.6. цього договору та відсутності обґрунтованої відмови Постачальника у здійсненні коригування”. “Договірна величина споживання електричної енергії на кожний місяць, визначені цим додатком, може бути скоригована при умові надання Споживачем письмового звернення Постачальнику електричної енергії згідно п. 2 та оплати заявленого за зверненням обсягу на протязі поточного розрахункового періоду». (п. 5.5 Договору, п.2-3 Додатку 1 до Договору);

- право постачальника щодо припинення енергопостачання споживачу: “З повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання електроенергії не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

-          споживання електроенергії Споживачем після закінчення строку дії цього договору;

-          недопущення Споживачем уповноважених осіб Постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

-          несплати Споживачем планових платежів і рахунків на оплату спожитої активної електричної енергії та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії у терміни та в порядку згідно положень п.п. 2 і 10 додатку 5 “Порядок розрахунків”;

-          несплати рахунку за недовраховану електричну енергію, визначену у відповідності до складеного в установленому порядку акта про порушення, який був погоджений шляхом відповідного напису на цьому акті, засвідченому підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача.”;

-          невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів;

-          отримання припису представника, на якого покладені відповідні обов’язки згідно чинним законодавством;

-          відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

-          порушення п.8.1.6., 8.1.7 цього Договору.” (п. 6.1.3 Договору);

-          щодо порядку вирішення сторонами суперечностей: “Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору вирішуються шляхом пред’явлення претензії, що є обов’язковою умовою для сторін щодо застосування заходів досудового врегулювання господарських спорів.” ( п. 9.3 Договору)

- щодо проведення сторонами розрахунків за електричну енергію: “Споживач здійснює оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, плановими платежами у строк до 1 та 11 числа поточного розрахункового періоду кожного разу у розмірі по 50% вартості активної електроенергії. Розмір планових платежів розраховується Споживачем самостійно як 50% від суми добутків рівнів тарифів відповідного класу на очікуваний обсяг споживання активної електроенергії, визначений на поточний розрахунковий період згідно додатку 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” цього договору. За результатами визначення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії Постачальник надає відповідальній за електрогосподарство Споживача посадовій особі рахунок на її оплату (спожитої активної електричної енергії та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії) під розписку або надсилає цей рахунок Споживачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Споживач здійснює оплату цього рахунку на протязі 5 операційних днів з дня його фактичного отримання. При цьому споживач враховує суми проведеної в попередньому та поточному розрахункових періодах оплати споживання електроенергії за поточний розрахунковий період. Рахунки Постачальника за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань за протоколами порушень Правил користування електричною енергією, пеня, індекс інфляції та інші платежі у такому ж порядку надаються Споживачу та оплачуються ним у випадку їх визнання Споживачем. При несплаті цих рахунків, Постачальник звертається до Споживача з відповідною претензією.” ( п. 2 Додатку 5 до Договору);

-          щодо підстав для припинення енергопостачання споживачу в разі не проведення споживачем оплати за Договором:: «При несплаті Споживачем відповідних платежів, передбачених п. 2 цього Порядку рахунків на оплату спожитої активної електричної енергії та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, у терміни, встановлені даним Додатком Постачальник письмово (телефонограмою, факсограмою або нарочно) повідомляє Споживача про дату і час відключення чи обмеження споживання електроенергії, згідно затвердженим порядком»( п. 10 додатку 5 до Договору).

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Основними нормативними актами, які регламентують відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, а також взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) є Закон України «Про електроенергетику», ПКЕЕ.

Згідно із пп. 5.1. –5.2. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Зокрема, згідно з п. 5.5 ПКЕЕ істотними умовами договору про постачання електричної енергії є: режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин;

Перевіривши умови укладеного між сторонами Договору на відповідність останніх вимогам та положенням Закону України «Про електроенергетику», ПКЕЕ, змісту Типового договору про постачання електричної енергії, суд дійшов до висновків, що окремі його частини суперечать вищевказаним нормативно-правовим актам в сфері енергетики.

Щодо умов п. 5.5 Договору, п.2-3 Додатку 1 до Договору в частині порядку проведення коригування договірних величин електропостачання, то останні не відповідають положенням п. 4.4 ПКЕЕ.

Відповідно до п. 4.4. ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. Отже із змісту вищевказаної норми вбачається, що датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача.

Втім за умовами п. 5.5 Договору та п.п. 2-5 Додатку 1 до Договору, в оскаржуваному договорі передбачений інший, ніж встановлений у п. 4.4 ПКЕЕ, порядок коригування договірних величин електроспоживання, який, зокрема, надає відповідачу переваги щодо режиму використання електричної енергії та оплати спожитих додатково обсягів електричної енергії поряд із загальновстановленими нормами для усіх інших споживачів. Адже за умовами Договору позивач зобов’язаний скоригувати відповідачу договірний обсяг за його заявою без оплати додатково заявлених обсягів, та надання звернення у встановлений п. 4.4 ПКЕЕ строк.

Щодо підстав для застосування до відповідача процедури обмеження чи припинення енергопостачання, а також порядку розрахунків за електричну енергію, інших нарахувань, врегульованих умовами п. 6.1.3 Договору, Додатком 5 до Договору, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень підпункту 3 п. 7.5 ПКЕЕ, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, у тому числі у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Пункт 8.1 ПКЕЕ передбачає, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії. Згідно із п. 10.2. ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Пункт 6.43. ПКЕЕ встановлює, що споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Проте за умовами Договору, позивач має право припиняти енергопостачання відповідачу лише за несплату рахунків за спожиту активну електричну енергію та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, щодо сплати усіх інших нарахувань, передбачених ПКЕЕ, умовами цього ж Договору, та припинення енергопостачання за несплату останніх можливе лише за умови погодження їх відповідачем.

Отже на думку суду, такі умови щодо оплати платежів за Договором та застосування відповідальності за недотримання вказаного обов’язку споживачем суперечать положенням п. 7.5., п. 6.43 ПКЕЕ, змісту Типового договору тощо.

Є обґрунтованими посилання ВАТ «Одесаобленерго»на те, що застосований у Додатку 5 до договору порядок розрахунків за електричну енергію для відповідача, обмеження відповідальності за порушення умов договору, ставить останнього у привілегіроване положення поряд з іншими споживачами електричної енергії. Зокрема, суд вважає, що оскільки згідно із п. 6.6 ПКЕЕ оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період, встановлення у договорі іншого ніж переплата порядку розрахунків між сторонами має відбуватися за наявності обов’язкової згоди на це як споживача, так і постачальника електричної енергії.

Як вбачається з відзиву ВАТ “В.-Кутський КХП”, останній фактично визнає невідповідність положенням ПКЕЕ та типовому договору про постачання електричної енергії умов укладеного з позивачем в редакції протоколу розбіжностей відповідача договору. Однак, при цьому, відповідач вважає, що оскільки ПКЕЕ передбачений порядок визначення та коригування договірних величин електропостачання, обмеження останнього, здійснення розрахунків, визнання недійсним договору в цілому недоцільне, так як сторони можуть керуватися у своїх правовідносинах з питань постачання електричної енергії ПКЕЕ.

Втім, такі доводи відповідача є помилковими, з огляду на наступне. Стаття 217 ЦК України передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, умови Договору щодо порядку розрахунків за спожиту електричну енергію; порядку погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; відповідальності сторін за невиконання умов договору та підстав її застосування; зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин згідно з п. 5.5 ПКЕЕ є обов’язковими та істотними для цього виду договору. Отже, із виключенням із змісту Договору вищевказаних умов, останній не може бути вчиненим.

Також, не можуть прийматися до уваги посилання ВАТ «В.-Кутський КХП»про те, що надіслання на адресу ВАТ «Одесаобленерго” листа № 64 від 02.09.2010 р. про відмову від окремих положень протоколу розбіжностей до Договору, має наслідком внесення змін до вказаного Договору, що зумовлює відповідність останнього чинним нормам законодавства.

Адже, за приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема за ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Надіслане відповідачем на адресу позивача повідомлення про відмову від окремих положень протоколу розбіжностей до Договору не відповідає встановленим законом вимогам до форми та порядку внесення змін до договору, що свідчить про те, що вказане повідомлення за своєю правовою природою не є змінами до Договору, в зв’язку із чим не породжує жодних правових наслідків, окрім підтвердження факту визнання відповідачем невідповідності останніх вимогам закону.

Отже, з врахуванням усього зазначеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання договору про постачання електричної енергії № В-М-075 від 01.01.2009 р. недійсним, оскільки умови зазначеного договору суперечать ПКЕЕ, типовому договору про постачання електроенергії, а також надають перевагу відповідачу у взаємовідносинах з постачання електричної енергії поряд із іншими споживачами електричної енергії.

Втім, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки позивач просив визнати Договір недійсним з моменту укладання.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним Договір про постачання електричної енергії № В-М-075 від 01.01.2009 р., укладений між відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” та відкритим акціонерним товариством “Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів”.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів” ( Одеська область, Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Леніна, 2, код 00955294) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” ( м. Одеса, вул. Садова, 3, код 00131317) державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя