Рішення № 115489955, 07.12.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9039/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Заболотної Я. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Обґрунтування позову.

Уповноважений представник позивача Дідич Р. В., адвокат Михалевський Ю. Р., 21.11.2023 року (вх.№ 24795) звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із адміністративним позовом до УПП у Львівській області ДПП, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії «БАД» № 474539 від 10.10.2023 року, винесену інспектором старшим лейтенантом поліції УПП у Львівській області ДПП Зубиком М. І., провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.10.2023 року інспектором, старшим лейтенантом поліції УПП у Львівській області ДПП, Зубиком М. І., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії «БАД» № 474539 відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Окрім цього вказує на те, що із постанови про накладення адміністративного стягнення серії «БАД» № 474539 вбачається, що водій, нібито ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «BMW Х6» державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого задні покажчики поворотів були червоного кольору, а згідно ДСТУ 3649-2010 п. 6.1.5, який є діючим на території України, передні та задні покажчики поворотів повинні бути автожовтого, а також при зупинці працівниками поліції водій не увімкнув світловий покажчик аварійної зупинки і не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦП ВНТЗ, чим порушив вимоги п 2.1.а, 2.1.б, 2.1.ґ, 2.4.а, 9.9.б ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126. КУпАП. Тобто, патрульним поліцейським було винесено одну постанову щодо трьох окремих порушень. Згідно ч. 3 розд. V «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (ст. 36 КУпАП). Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Таким чином, в даному випадку патрульний поліцейський повинен був винести три окремі постанови про вчинення адміністративних правопорушень. Так, вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І. (а.с. 25).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.11.2023 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 27-28).

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив у судове засідання свого уповноваженого представника. Однак, 07.12.2023 року (вх. № 26212) на електронну адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло письмове клопотання від уповноваженого представника позивача Дідич Р. В., адвоката Михалевського Ю. Р. у якому останній просить проводити розгляд страви за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити такі.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив у судове засідання свого уповноваженого представника, Однак 07.12.2023 року (вх.№ Еп. 5559) на електронну адресу Залізничного районного суду м. Львова скерував відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю такого. Окрім цього, 07.12.2023 року (вх.№ Еп. 5558) подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи стислість строків розгляду даної справи, передбачених ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.55Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст. 245, 280КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 474539 від 10.10.2023 року, складеної інспектором УПП у Львівській області ДПП Зубиком М. І. стверджується, що ОСОБА_1 , 10.10.2023 року о 05 год. 41 хв. за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н., м. Рава-Руська, вул. Коновальця, 25, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «BMW Х6» державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого задні покажчики поворотів були червоного кольору, а згідно ДСТУ 3649-2010 п.6.1.5, який є діючим на території України, передні та задні покажчики поворотів повинні бути автожовтого кольору, також при зупинці працівниками поліції водій не увімкнув світловий покажчик аварійної зупинки і не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦИ ВНТ3, чим порушив п. 2.1 a , п. 2.1 б, п. 2.1 т, п. 2.4 а, п. 9.9 б Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР). Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, Інспектор роти 1 батальйону 1 Управління старший лейтенант поліції Зубик Микола Ігорович (далі- Інспектор) виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Застосоване судом законодавство.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст.242КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст.77КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.121 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, у якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Так, оскаржувана постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і у порядку надання відзиву.

Зокрема із поданого відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач здійснив 3 (три) правопорушення, Інспектор, керуючись ст. 36 КУпАП, склав Постанову за більш, серйозне покарання, а саме за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Отже, беручи до уваги те, що на відеозаписах, які здійснювали поліцейські, чітко видно, що позивач побачивши службовий транспортний засіб поліції, а саме працівники поліції здійснювали рух позаду транспортного засобу під керуванням Позивача, останній здійснив зупинку свого автомобіля та пересів на переднє пасажирське крісло, тому поліцейські вимушені були залучити свідків. Відтак, Інспектор діяв в межах власної дискреції, керуючись при цьому наявними доказами, та нормами чинного законодавства підтверджують правопорушення, тобто позивач чітко усвідомлював факт порушення ПДР України, проте з метою уникнення адміністративної відповідальності, передбаченою цією Постановою. Таким чином зазначають, що Інспектор мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Інспектор Управління, до позивача застосовав адміністративне стягнення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 510 грн. 00 коп. Дане стягнення застосоване в чіткій відповідності букві закону та метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим Позивачем та і іншими особами. Що відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 23 КУпАП. Відтак, стверджують, що немає підстав для скасування постанови, а вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судом встановлена відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 .

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото, чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 10.10.2023 року.

Проте оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у оскаржуваній постанові.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 537/2088/17 від 15.05.2019 року, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 177/525/17 (2-а/177/23/17), адміністративне провадження № К/9901/34580/18 від 08.07.2020 року сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що Верховний Суд у постанові № 338/1/17 від 26.04.2018 року зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції розглядають адміністративну справу, обходячи кругом зачиненного автомобіля, при цьому особа, що керувала транспортним засобом достовірно не встановлена, невідомо чи виконані вимоги КУпАП та Конституції України при розгляді даної справи.

Отже працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 463/1352/16-а від 08.07.2020 року).

Отже у силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати по справі.

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною 1 ст.132КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір, сплачений ним (а.с.20) за подання позовної заяви до суду, у розмірі 536 грн. 80 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доУправління патрульноїполіції уЛьвівській областіДепартаменту патрульноїполіції проскасування постановиу справіпро адміністративнеправопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №474539від 10.10.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Провадження усправі проадміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції (кодЄДРПОУ:40108646,місцезнаходження:03048,м.Київ,вул.Федорова Ернста,3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 536 (п`ятсоттридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Текст судового рішення складено 07.12.2023 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: