Рішення № 11548977, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 9/170-10-3395 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховветснаб»;

До відповідача: Приватного підприємства «Транском»;

про стягнення 2687,62 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 02.08.2010 р. за вх. №6611 Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховветснаб»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Транском»(далі –Відповідач) 2687,62 грн.

          Позивач звернувся до суду із заявою від 14.09.2010 р. про збільшення позовних вимог на суму витрат на проїзд до м. Одеси на розгляд справи в сумі 346,44 грн.

Позивач на позовних вимогах (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.09.2010 р.) наполягає.

          Відповідач у судовому засіданні 15.09.2010 р. проти позовних вимог заперчував.

          15.09.2010 р. у судове засідання Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

08.01.2009 р. між Позивачем (перевізник) та Відповідачем (замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, який регулює взаємовідносини сторін при здійсненні перевезень вантажів по Україні (п.1.1. договору).

За умовами п.п.1.2., 3.2., 3.3.6. зазначеного договору перевізник бере на себе зобов’язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутом відповідно до поданих замовником заявок, які є невід’ємними частинами даного договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов’язується сплатити плату за перевезення вантажу.

29.01.2009 р. Позивач одержав від Відповідача заявку на перевезення автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса –м. Київ вантажу –кровельних листів на піддонах. Вартість перевезення склала –2400 грн.

На виконання умов договору перевезення та заявки Відповідача Позивачем вчасно було виконано перевезення вантажу транспортним засобом РЕНО із напівпричепом, д.н. ВТ26-12АЕ/ВТ34-25ХХ, що підтверджується товарно-транспортною накладною №47 від 29.01.2009 р.

Оригінал товарно-транспортної накладної №47 від 29.01.2009 р., акт здачі-прийняття послуг №ОУ-0000057 від 30.01.2009 р., рахунок-фактуру №СФ-0000057 від 30.01.2009 р. було направлено Позивачем на адресу Відповідача поштою 11.02.2009р., що підтверджується копією бланку поштової квитанції. Відповідач повідомив, що ним зазначені документи були отримані 16.02.2009р.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажів зазначається сторонами у заявці, яка є невід’ємною частиною договору.

Замовник проводить оплату перевізнику за надані послуги згідно отриманих оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на протязі 5 банківських днів від дати надання цих документів), у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника (п.п.4.2., 4.3. договору).

Відповідач частково в сумі 500 грн. 07.05.2009 р. розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу.

19.03.2010 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №61, яка Відповідачем залишена без відповіді. Як повідомив, Відповідач у заяві від 15.09.2010 р. претензія ним не розглядалась, оскільки була подана на 8 місяців пізніше за строк встановлений для її подання.

Вищевикладене, не заперечується сторонами спору.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за договором від 08.01.2009 р., у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 1900 грн.

Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що за прострочення терміну оплати послуг замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на день виникнення пені, за кожний день затримки платежу.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з порушенням умов договору Відповідачем, Позивач нарахував збитки від інфляційних процесів в сумі 284,62 грн., 3% річних в сумі 66,28 грн., пеню в сумі 436,72 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем правомірно подано позов, однак, Відповідач скористався правом, наданим йому положеннями ст.267 ЦК України, та заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Враховуючи те, що оригінали товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури Відповідачем було отримано 16.02.2009 р., у відповідності до умов п.4.2. договору строк оплати послуг з перевезення вантажу сплив 24.02.2010р. та в силу ч.5 ст.261 ЦК України почався перебіг строку позовної давності, який відповідно до ч.5 ст.315 ГК України складає 6 місяців.

Строк позовної давності було перервано 07.05.2009 р. частковою оплатою Відповідачем заборгованості та перебіг строку почався заново (ст.264 ЦК України) та сплив 07.11.2009 р.

Враховуючи те, що строк позовної давності на заявлення вимог перевізника про стягнення з вантажовідправника заборгованості згідно заявки на перевезення вантажу від 29.01.2009 р. сплинув, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України Позивач втрачає право на задоволення позовних вимог у судовому порядку. Поважних причин пропущення строку позовної давності Позивач не навів.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.          

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За положеннями ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

          Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (Ч.3 ст.264 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши заяву Позивача про збільшення позовних вимог на суму витрат на проїзд до м. Одеси на розгляд справи в сумі 346,44 грн. вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

          Згідно до ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

          Отже, витрати на проїзд до суми вимог не включаються.

          Враховуючи викладене, заява Позивача про збільшення позовних вимог на суму витрат на проїзд до м. Одеси на розгляд справи в сумі 346,44 грн. задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Надлишково сплачене за платіжним дорученням №891 від 14.09.2010 р. Позивачем державне мито в сумі 102 грн. повернути платнику. Видати платнику відповідну довідку на отримання з Державного бюджету надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення №891 від 14.09.2010 р. на суму 102 грн. повернути Позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховветснаб»до Приватного підприємства «Транском»про стягнення 2687,62 грн. відмовити.

2.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Каховветснаб»(74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська,9/4, код ЄДРПОУ 24752489) надлишково сплачене за платіжним дорученням №891 від 14.09.2010 р. державне мито в сумі 102 грн.

3.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Каховветснаб»(74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська,9/4, код ЄДРПОУ 24752489) довідку на отримання з Державного бюджету України надлишково сплаченого державного мита в сумі 102 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя