Рішення № 11548897, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 9/185-10-3486 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „НАТАЛКА-ТРЕЙД ”;

про стягнення 24490,67 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Коротков Т.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 09.08.2010 р. за вх. №6782 Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „НАТАЛКА-ТРЕЙД ” (далі –Відповідач) 24490,67 грн.

          Позивач на позовних вимогах наполягає.

          Відповідач у судові засідання 27.08.2010 р. та 17.09.2010 р. не з’явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судових засідань був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №б/н (відмітка про отримання уповноваженою особою 19.08.2010 р.), №б/н (відмітка про отримання уповноваженою особою 04.09.2010 р.).

Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

24.01.2007 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №ю38, за умовами якого постачальник зобов’язується постачати та передавати у власність покупця за його замовленнями, а покупець зобов’язується приймати та своєчасно оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари (п.п.1., 2.2.3. договору).

Найменування, ціна, кількість та асортимент товару, який є предметом договору, вказуються в специфікації (прайс-листі), який є невід’ємною частиною даного договору (п.2. договору).

Відповідно до п.4.4. договору доставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDU –«постачання до складу покупця»(в редакції Інкотермс 2000).

Приймання-передача товару здійснюється на підставі накладних, що підписуються представниками сторін договору (п.4.6. договору).

На виконання умов договору №ю38 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 11069,28 грн., що підтверджується видатковими накладними №2027 від 29.12.2008 р. на суму 1968,40 грн., №2026 від 29.12.2008 р. на суму 1968,40 грн., №2028 від 29.12.2008 р. на суму 1433,60 грн., №2029 від 29.12.2008 р. на суму 1433,60 грн., №2030 від 29.12.2008 р. на суму 753,20 грн., №1879 від 26.11.2008 р. на суму 1088 грн., №1880 від 26.11.2008 р. на суму 1088 грн., №1881 від 26.11.2008 р. на суму 808,48 грн., №1882 від 26.11.2008 р. на суму 527,60 грн.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що товар підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 21 банківського дня з моменту реалізації товару кінцевому споживачу.

Оплата здійснюється в національній валюті України на підставі виставлених рахунків безготівковим шляхом (п.5.6. договору).

У позові Позивач зазначив, що 31.03.2009 р. відповідачем частково оплачений поставлений товар в сумі 144,90 грн. (за рахунок іншої частини платежу був погашений борг відповідача за товар, що раніше поставлявся за даним договором).

12.03.2009 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №Ю-2059, за умовами якого постачальник зобов’язується постачати та передавати у власність покупця за його замовленнями, а покупець зобов’язується приймати та своєчасно оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари (п.п.1., 2.2.3. договору).

Найменування, ціна, кількість та асортимент товару, який є предметом договору, вказуються в специфікації (прайс-листі), який є невід’ємною частиною даного договору (п.2. договору).

Відповідно до п.4.4. договору доставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDU –«постачання до складу покупця»(в редакції Інкотермс 2000).

Приймання-передача товару здійснюється на підставі накладних, що підписуються представниками сторін договору (п.4.6. договору).

На виконання умов договору №Ю-2059 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 10452,38 грн., що підтверджується видатковими накладними №1068 від 15.07.2009 р. на суму 102,60 грн., №1067 від 15.07.2009 р. на суму 458,90 грн., №1070 від 15.07.2009 р. на суму 285,60 грн., №1069 від 15.07.2009 р. на суму 285,60 грн., №938 від 17.06.2009 р. на суму 753,80 грн., №939 від 17.06.2009 р. на суму 825,68 грн., №941 від 17.06.2009 р. на суму 145,60 грн., №940 від 17.06.2009 р. на суму 364 грн., №840 від 27.05.2009 р. на суму 145,60 грн., №839 від 27.05.2009 р. на суму 301,40 грн., №841 від 27.05.2009 р. на суму 261,84 грн., №725 від 29.04.2009 р. на суму 1433,60 грн., №726 від 29.04.2009 р. на суму 1433,60 грн., №727 від 29.04.2009 р. на суму 680,40 грн., №728 від 29.04.2009 р. на суму 680,40 грн., №544 від 02.04.2009 р. на суму 680,40 грн., №556 від 02.04.2009 р. на суму 680,40 грн., №557 від 02.04.2009 р. на суму 466,48 грн., №558 від 02.04.2009 р. на суму 466,48 грн.

03.04.2009 р. покупець повернув частину товару на суму 14,52 грн., що підтверджується актом прийомки товару за кількістю та якістю №38 від 03.04.2009 р.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що товар підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 45 банківських днів з моменту реалізації товару кінцевому споживачу.

Оплата здійснюється в національній валюті України на підставі виставлених рахунків безготівковим шляхом (п.5.6. договору).

Таким чином, Відповідач за договорами №№ю38, Ю-2059 отримав товар у власність, доказів того, що він скористався правом, наданим йому положеннями п.п.2.1.5. договорів щодо повернення нереалізованих залишок, крім повернення товару за договором №Ю-2059 на суму 14,53 грн., суду не надано.

Крім того, Позивачем суду не надано доказів реалізації Відповідачем товару кінцевому споживачу, що є умовою розстрочення платежу (п.п.5.5. договорів) та підставою для початку обліку прострочення оплати за поставлений товар.

Суд вважає розумні строки для повідомлення Відповідачем Позивача (зважаючи на те, що це не поставлено до обов’язку Відповідача умовами договорів) про те, що поставлений товар реалізовано кінцевому споживачу (або списано), такими, що сплинули, оскільки товар є харчовою продукцією та має визначений термін придатності.

Також не надано суду доказів виставлення Позивачем Відповідачу рахунків на оплату поставленого товару, як то встановлено в п.5.6. договору.

Суд визначає строк оплати товару поставленого Позивачем Відповідачу за накладними №1068 від 15.07.2009 р., №1067 від 15.07.2009 р., №1070 від 15.07.2009 р., №1069 від 15.07.2009 р., №938 від 17.06.2009 р., №939 від 17.06.2009 р., №941 від 17.06.2009 р., №940 від 17.06.2009 р., №840 від 27.05.2009 р., №839 від 27.05.2009 р., №841 від 27.05.2009 р., №725 від 29.04.2009 р., №726 від 29.04.2009 р., №727 від 29.04.2009 р., №728 від 29.04.2009 р., №544 від 02.04.2009 р., №556 від 02.04.2009 р., №557 від 02.04.2009 р., №558 від 02.04.2009 р., №2027 від 29.12.2008 р., №2026 від 29.12.2008 р., №2028 від 29.12.2008 р., №2029 від 29.12.2008 р., №2030 від 29.12.2008 р., №1879 від 26.11.2008 р., №1880 від 26.11.2008 р., №1881 від 26.11.2008 р., №1882 від 26.11.2008 р. - таким, що настав.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем обов’язок щодо оплати погодженої сторонами в накладних вартості товару в сумі 10924,38 грн. за договором №ю38 та в сумі 10437,85 грн. за договором №Ю-2059 не виконано.

Таким чином, суд вважає правомірною вимогу Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений за договорами №ю38 та №Ю-2059 товар в сумі 21362,23 грн.

Отже, враховуючи викладене та в силу статті 536 ЦК України, у Позивача виникло право вимагати сплати процентів за користування коштами, на які він розраховував отримати за умови добросовісного виконання Відповідачем зобов’язань за договорами.

Суд погоджується із розрахунком Позивача процентів за користування Відповідачем його коштами, та вважає правомірним нарахування 3% річних за договором №ю38 (за період з 19.01.2010 р. по 19.07.2009 р.) в сумі 491,15 грн., за договором №Ю-2059 (за період з 29.08.2009 р. по 19.07.2010 р.) в сумі 278,82 грн., всього за договорами на суму 769,97 грн.

У пунктах 6.1. договорів сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Однак, Позивач не довів суду правомірність застосування до Відповідача, передбаченого умовами договорів №ю38 та №Ю-2059, забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені, оскільки не довів, що строк обов’язку оплати Відповідачем поставленого товару виник після закінчення 21 дня від дати його поставки. Отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2358,47 грн. задоволенню не підлягає.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „НАТАЛКА-ТРЕЙД ” (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,67, корп.А, код ЄДРПОУ 33387136, р/р 26007247771 у ВАТ «МТБ», МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»(65007, м. Одеса, площа Старосінна,15, код ЄДРПОУ 13917208, р/р 260050163469 у відділенні Укрексімбанку м. Одеси, МФО 328618) основний борг в сумі 21362,23 грн., 3% річних в сумі 769,97 грн., витрати по державному миту в сумі 221,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КВАНТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю „НАТАЛКА-ТРЕЙД ” про стягнення 2358,47 грн. пені відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя