Рішення № 11548883, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.Справа № 9/166-10-3274 За позовом: Приватного підприємства „ЗЕВС”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд”;

про стягнення 28840,81 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Малафіюк В.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 02.08.2010 р. за вх. №6626 Приватне підприємство „ЗЕВС” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” (далі –Відповідач) 28840,81 грн.

          15.09.2010 р. Позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку з тим, що Відповідач за отриманий товар розрахувався повністю, перерахувавши 04.08.2010р. на поточний рахунок Позивача грошові кошти в розмірі 21919,89 грн., та просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 4728,94 грн., штраф у сумі 2191,98 грн.

          Враховуючи те, що заява про зменшення вимог відповідає положенням статті 22 ГПК України, судом вона приймається.

Відповідач у судові засідання 25.08.2010 р., 15.09.2010 р. не з’явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №3274 (відмітка про отримання повноважною особою 11.08.2010 р.), №б/н (з відмітками про отримання повноважними особами 01.09.2010 р. та 03.09.2010 р.).

Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

          10.08.2009 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки напоїв №ОД-211, за умовами якого постачальник зобов’язується постачати покупцю напої партіями згідно замовленням останнього. А покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

          Відповідно до п.2.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються в специфікації та/або товарних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

          За умовами п.6.1. договору ціни на товар вказуються в специфікації та товарних накладних на кожну партію товару.

          На виконання умов договору 13.01.2010 р. постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 257452,48 грн. (з урахуванням бою, недостачі та прийнятих надлишків), що підтверджується видатковою накладною №13ВВ000098 від 13.01.2010 р., товарно-транспортною накладною серії 01 ААБВ №276825 від 13.01.2010 р., актом бою, недостачі від 15.01.2010 р.

          Відповідно до п.6.3. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим чином, якщо це не суперечить діючому законодавству.

          Згідно із п.6.4. договору строк оплати за отриманий товар: 100% передоплата; протягом 21 календарного дня з дати постачання товару покупцю, вказаній в товарній накладній на партію товару.           

В порушення своїх зобов’язань отриманий товар Відповідач оплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок Позивача до звернення останнього до суду із позовом лише 228582,59 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку Позивача за 18.02.2010р., 19.02.2010 р., 22.02.2010р., 24.02.2010р.

Решту заборгованості за поставлений товар в сумі 21 919,89 грн. Відповідачем оплачено Позивачу після порушення провадження у справі №9/166-10-3274, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача за 04.08.2010 р.

У відповідності до п.п.10.4. договору від 10.08.2009 р. на підставі ст.ст.230-232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. за прострочення оплати придбаного товару Відповідачу Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від суми заборгованості, враховуючи її періодичні зміни в залежності від часткових оплат та повернення товару, в сумі 4 728,94 грн.

          У зв’язку з тим, що порушення Відповідачем строків оплати товару тривало більш ніж 60 календарних днів, у відповідності з п.10.5. договору та на підставі ст.230 ГК України, п.2 ст.549 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу штраф в розмірі 10% від суми боргу в сумі 2191,98 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням їх зменшення, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” (65091, м. Одеса, вул. Скісна, 27/29, ідент. код 36344053, п/р 26005311784701 у АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Приватного підприємства „ЗЕВС” (83047, м. Донецьк, вул.. Елеваторна,1 А, код ЄДРПОУ 31578034, р/р 26007002000013 у ТОВ КБ „Український фінансовий світ” м. Донецька, МФО 377777) 4728,94 грн. пені, 2191,98 грн. штрафу, витрати по державному миту в сумі 288,41 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя