Рішення № 11548856, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.Справа № 9/171-10-3396 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА”;

До відповідача: Приватне підприємство „КАРОЛАЙН”;

про стягнення 11779,48 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Мозес І.І. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 03.08.2010 р. за вх. №6645 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „КАРОЛАЙН” (далі –Відповідач) 11779,48 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 25.08.2010 р. та 15.09.2010 р. не з’явився.

Ухвали про порушення провадження у справі від 04.08.2010р., про відкладення розгляду справи від 25.08.2010 р., надіслані судом на юридичну адресу Відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв’язку через відсутність Відповідача, таким чином Відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз’ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

          Між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) було укладено усну домовленість про продаж харчових товарів, за якою Позивач зобов’язався передати, а Відповідач прийняти та оплатити отриманий товар.

          На виконання вищевказаної угоди Позивачем передано, а Відповідачем прийнято товар за накладними №671080607 від 08.06.2007 р. на суму 6436,02 грн., №672080607 від 08.06.2007 р. на суму 165,75 грн., №699260607 від 26.06.2007 р. на суму 4077,26 грн., №5040707 від 04.07.2007 р. на суму 975,65 грн., №6040707 від 04.07.2007 р. на суму 124,80 грн.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань, у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 11779,48 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства „КАРОЛАЙН” (65000, м. Одеса, пляж „Аркадія”, будинок 17, код ЄДРПОУ 24772581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова,1, код ЄДРПОУ 32232867, рахунок 26009001300065 у ПАТ „АКТА БАНК”, МФО 307394) заборгованість в сумі 11 779,48 грн., витрати по державному миту в сумі 117,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова,1, код ЄДРПОУ 32232867, рахунок 26009001300065 у ПАТ „АКТА БАНК”, МФО 307394) надлишково сплачене державне мито в сумі 20,02 грн.

4.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АРДА” довідку на повернення державного мита в сумі 20,02 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя