Рішення № 115486954, 05.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/14756/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн»

до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві

та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про стягнення 1 800 000 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача1 - не з`явився,

від відповідача2 - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, та в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1 800 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано бездіяльністю відповідача1, що призвела до порушення права позивача на отримання копії постанови від 30 липня 2021 року про закриття кримінального провадження № 4202000000002244 від 16.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено строки надання учасниками заяв по суті та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 відзив відповідача1 повернуто без розгляду.

Відповідачем1 надано суду після усунення недоліків 23.10.2023 відзив, яким заперечено заявлені вимоги повністю з огляду на їх безпідставність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 повернуто без розгляду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представнику відповідача1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач2 своїми процесуальними правами не скористався, відзиву чи будь-яких інших документів суду не надав.

Врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Службовою особою відповідача1 прийнято 30.07.2021 постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000002244 від 18.11.2020.

Відповідно до наведеного в абзаці 7 сторінки 3 позовної заяви твердження позивач протягом 25 місяців не може отримати копію постанови слідчого від 30.07.2021, чим порушені його права як потерпілого, у тому числі на оскарження цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа тільки у випадку, коли кримінальним правопорушенням їй завдано майнової шкоди.

Частиною п`ятою статті 55 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Ухвалою слідчого судді від 20.05.2021 у справі №487/236/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97049872) у задоволенні скарги директора ТОВ «Роскосметика» (попередня назва позивача у даній справі) на постанову від 02.04.2021 слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві щодо відмови у визнанні потерпілим та приєднанні цивільного позову у кримінальному провадженні № 42020000000002244 відмовлено.

Таким чином, твердження позивача про наявність у нього встановлених процесуальним Законом прав потерпілого не відповідає дійсним обставинам.

У даному випадку доведеним фактом є наявність у позивача процесуально-правового статусу заявника у кримінальному провадженні № 42020000000002244.

Відповідно до частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Таким чином, кримінально-процесуальним Законом передбачається лише право заявника на отримання інформації про закінчення досудового розслідування без визначення певної форми надання такої інформації.

Відповідно, твердження позивача про наявність у відповідача1 юридичного обов`язку направити поштою постанову про закриття кримінального провадження є помилковим та не має правового підґрунтя.

У даному випадку мова може йти лише про право відповідача1 направити відповідний процесуальний документ, а не про його прямий юридичний обов`язок.

Крім того, процесуальним Законом не визначається особа, що має забезпечити реалізацію права заявника у кримінальному провадженні.

Додаток №2 до позовної заяви містить повну інформацію про закінчення досудового розслідування, що відповідає визначеному пунктом третім частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України праву.

Таким чином, у даному випадку доданими до позовної заяви доказами доведено суду поза розумним сумнівом факт реалізації позивачем свого права, встановленого пунктом 3 частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України на отримання інформації про закінчення досудового розслідування.

Пунктом третім частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право заявника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Відсутність у заявника копії постанови про закриття кримінального провадження не є об`єктивною перешкодою для оскарження рішення службової особи, оскільки відповідний документ може бути витребуваним судом при розгляді скарги.

Частиною першою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Таким чином, твердження позивача про втрату ним юридичної можливості оскаржити постанову від 30.07.2021 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000002244 від 18.11.2020, є помилковим, оскільки за відсутності документально підтвердженого факту отримання постанови перебіг строку оскарження не розпочався.

Крім того, жодним з доказів, що знаходяться у матеріалах справи, не підтверджується твердження позивача про умисне не направлення відповідачем1 копії постанови слідчого від 30.07.2021.

Судом прийнято до уваги пояснення відзиву в частині відсутності вимог кримінально-процесуального законодавства про направлення копії постанови рекомендованим поштовим відправленням та неналежне фінансування поштових витрат.

Відповідачем1 додано до відзиву копії направлених позивачу листів №05.18/05.18-15/60 від 02.08.2021 та №05.18/05.18-22721 від 05.11.2021, які фактично спростовують твердження позивача про не направлення відповідачем1 копії постанови слідчого.

Можливою причиною неотримання або несвоєчасного отримання постанови слідчого вірогідно могла бути помилка в адресі позивача.

Судом перевірено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є місто Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 47, квартира 3.

У той же час, на офіційному веб-сайті позивача місцезнаходженням визначається: місто Миколаїв, проспект Богоявленський, 47/3. Будинок з номером 47/3 відсутній на картах міста та у довіднику поштових адрес Укрпошти.

Саме на цю адресу без уточнення «будинок 47 квартира №3» відповідачем1 направлялись у 2021 році копії постанови слідчого від 30.07.2021, що могло перешкодити належному виконанню доставки кореспонденції її адресату.

У той же час, суд не може залишити поза увагою, що лист офісу Генерального прокурора від 31.08.2021, копію якого додано до позовної заяви, містить адресу: проспект Богоявленський, 47/3 (без уточнення квартира №3), що не стало перешкодою для його отримання позивачем.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами покладені в основу позову твердження про наявність у нього прав потерпілої особи у кримінальному провадженні №42020000000002244, наявність у відповідача1 юридичного обов`язку направити постанову про закриття цього провадження позивачу та наявність в бездіяльності відповідача1 протиправного умислу.

Відповідно, позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом факт протиправної поведінки відповідача1.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, шо моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Наведені позитивно-правові норми кваліфікуючою ознакою виникнення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок Держави визначають наявність протиправної поведінки (бездіяльності) органів державної влади або їх посадових осіб, наявність порушеного права певної особи та наявність причинно-наслідкового зв`язку.

Суд має зазначити, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, звертаючись з позовом про стягнення з Держави заявленої моральної шкоди позивач у перш за все мав довести суду поза розумним сумнівом наявність у нього певного права та порушення цього права внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача1.

Суб`єктивне право являє собою певну міру можливої поведінки управомоченої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке.

Таким чином, позивачем встановлений частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України процесуальний обов`язок не виконано, суду не доведено належними доказами наявність права, що потребує захисту, та порушення цього права відповідачем1.

Недоведеність лише одного з елементів тріади (право, порушення та причинно-наслідковий зв`язок) унеможливлює задоволення вимоги позову про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди.

У даному випадку позивачем недоведено суду наявність жодної з необхідних складових.

Крім того, позивачем взагалі не зазначено у чому саме полягає нанесена йому відповідачем1 моральна шкода з огляду на правове регулювання частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.

Позивач фактично лише обмежився не підтвердженим жодним доказом твердженням про завдання незаконною бездіяльністю у кримінальному провадженні №42020000000002244 моральної шкоди (сторінка 4 позовної заяви).

Іншим твердженням (наведеним в останньому абзаці сторінки 5 позовної заяви) позивач визначив грошову оцінку нанесеною йому відповідачем1 моральної шкоди у розмірі 1 800 000,00 грн. Ця сума грошових коштів за власним висновком позивача є достатньою для розумного задоволення його потреб на локалізацію негативних наслідків незаконної бездіяльності відповідача1.

Які саме негативні наслідки мали місце та які оцінені позивачем у 1 800 000,00 грн. суду не доведено, що є порушенням визначеного частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язку.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відсутність (або недоведеність) порушеного права та факту порушення цього права саме відповідачем1 зумовлює відмову у задоволенні даного позову про стягнення з Держави моральної шкоди.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволені даного позову повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.12.2023.

Суддя Т.Ю. Кирилюк