Рішення № 11547500, 13.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2010Справа №2-19/3436-2010 За позовом – Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт», м.Херсон

До відповідача - Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», м.Ялта АР Крим

про стягнення 167515,83 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Учень О.О. – юрисконсульт, дов. №30-17/104 від 06.07.2010 р.; Анікєєва І.В. – провідний юрисконсульт, дов. №30-17/97 від 06.07.2010 р.

Від відповідача – Безрученко Н.О. – провідний юрисконсульт, дов. №100-1285 від 26.07.2010 р.

Суть спору: Позивач – Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений пісок в сумі 144635,82 грн., пеню у розмірі 12540,92 грн., інфляційні збитки у розмірі 8503,65 грн. та 3% річних у розмірі 1835,44 грн., а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором комісії №312Д від 15.08.2008 р. по сплаті за поставлений пісок в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні користуючись своїм правом наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем частково сума основного боргу погашена. Згідно заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений пісок в сумі 94755,82 грн., пеню в розмірі 12540,92 грн., інфляційні збитки в розмірі 8503,65 грн., 3% річних у розмірі 1835,44 грн., а також просить стягнути судові витрати. До заяви додані докази часткової оплати суми заборгованості відповідачем (а.с.72-76).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, надав суду акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого зменшені позовні вимоги та штрафні санкції визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.08.2008 р. між Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (Комісіонер) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Комітент) укладено договір комісії № 312Д (а.с.9-10).

Відповідно до п.1.1 Комісіонер за дорученням за рахунок Комітента та за винагороду зобов’язується здійснити продаж піску річного місцеродовища Рибаче (надалі - продукція) партіями у кількості 2900 тон за ціною, не нижче, погодженої сторонами у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору, та якості згідно п.3.2 даного договору.

Згідно п.2.3. договору своєчасно проводити розрахунки з Комітентом в порядку, визначеному даним договором, та пунктом 7.2 даного договору.

Комітент у відповідності з даним договором зобов’язується передавати Комісіонеру продукцію на комісію на протязі одного дня з моменту подачі письмового нотиса про прибуття судна, при умові технічної готовності Комісіонера та Комітента (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору передавати на комісію пісок у відповідності з сертифікатом якості піска граничною вологістю 12%. За проханням Комісіонера видати радіаційно – гігієнічний висновок та щоквартально – копії протоколів випробовування піска.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача продукції на комісію Комісіонеру здійснюється за накладною, при цьому право власності на продукцію залишається за Комітентом.

Відповідно до п.5.1 договору якщо при невиконанні або неналежному виконанні даного договору будь якою із сторін іншій стороні будуть спричинені збитки, то вони підлягають відшкодуванню винною стороною у відповідності з діючим законодавством України.

У випадку порушення Комісіонером строків оплати за даним договором, визначених в розділі 7 даного договору, він сплачує пеню та штрафи в розмірах, передбачених ст.231 Господарського кодексу України (п.5.4 договору комісії).

Згідно до п.6.2 договору грошові кошти за продану продукцію Комітента надходять від Покупця в касу або на розрахунковий рахунок Комісіонера.

Усі розрахунки між собою сторони здійснюють в безготівковій формі. Грошові кошти за отриману від Комітента продукцію сплачуються Комісіонером шляхом безготівково перерахування на протязі 12 банківських днів після закінчення завантаження та оформлення вантажних документів в порту завантаження (п.7.1, 7.2 договору).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2008 р. Умови договору продовжують діяти у відношенні проданої продукції, розрахунки за якою не завершені (п.9.3 договору).

Згідно п.10.2 договору, всі спори між сторонами, в яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності з діючим законодавством України у суді.

Відповідно до п.12.4 договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством України.

У додатку №1 до договору комісії № 312Д від 15.08.208 р. визначена специфікація продукції – пісок річний намивний, місцеродовища Рибаче, вартістю 19,00 грн. за 1 тону (а.с.11).

15.08.2008 р. між Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (Комісіонер) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Комітент) було укладено протокол розбіжностей до договору комісії № 312Д/136Д від 15.08.2008 р., згідно якого були змінені та доповнені деякі пункти договору (а.с.12), а саме:

Доповнено пунктом 1.3 передача продукції здійснюється на підставі письмових заявок Комісіонера.

Пункт 4.1 змінено: Передача продукції на комісію Комісіонеру здійснюється відповідно коносаментів, при цьому право власності на продукцію залишається за Комітентом.

Пункт 7.2 змінено: Грошові кошти за отриману від Комітента продукцію сплачуються Комісіонером шляхом безготівкового перерахування на протязі 12 банківських днів після закінчення завантаження та оформлення вантажних документів в порту завантаження на підставі рахунків (рахунків - фактур) Комітента.

Додаток №1 до договору комісії – змінити ціну продажу не менш ніж 19,20 грн. у тому числі ПДВ.

18.03.2009 р. між Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (Комісіонер) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Комітент) було підписано додаткову угоду №1 (а.с.13), відповідно до умов якої:

1. пункт 9.1 договору змінено на викладено у наступній редакції: Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р.

Додаток №1 до Договору комісії № 312Д/136Д від 15.08.2008 р. – змінити ціну продажу за 1 тону піска з завантаженням на судно на 17,20 грн. у тому числі ПДВ.

З матеріалів справи суд вбачає, на підставі рахунків – фактур № СФ-№ 1889 від 07.10.2009 р., № СФ - № 1991 від 23.10.2009 р., № 2036 від 30.10.2010 р. (а.с.29-31) позивач здійснив відвантаження піску 09.10.2009 р., 26.10.2009 р., 04.11.2009 р, про що свідчить навантажувальні ордера та акти навантаження / розвантаження судна (а.с.17-19, 21-23, 25-27). Однак, відповідач за отриманий товар сплатив не в строки передбачені договором та на час звернення до суду із даним позовом мав заборгованість за поставлену продукцію, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Вказаних обставин відповідач не оспорив і доказів, які спростовують такі висновки не надав.

Актом звірки взаєморозрахунків від 13.09.2010 р. Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» підтвердило суму заборгованості за поставлений пісок в сумі 94755,82 грн., пеню в розмірі 12540,92 грн., інфляційні збитки в розмірі 8503,65 грн., 3% річних у розмірі 1835,44 грн. (а.с.83-84).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов’язання щодо сплати у встановлений договором строк за отриману продукцію.

Так, відповідно до п.7.2 протоколу розбіжностей до договору комісії грошові кошти за отриману від Комітента продукцію сплачуються Комісіонером шляхом безготівкового перерахування на протязі 12 банківських днів після закінчення завантаження та оформлення вантажних документів в порту завантаження на підставі рахунків (рахунків - фактур) Комітента. Однак, в порушення п.7.2 протоколу розбіжностей до договору комісії відповідач станом на день звернення позивача до суду із даним позовом мав заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 144635,82 грн.

Згідно наданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог позивач вказує на часткове погашення суми основного боргу у розмірі 49880,00 грн. Факт погашення заборгованості у сумі 49880,00 грн. підтверджується матеріалами справи (а.с.74-76). Отже, заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 94755,82 грн. обґрунтована, підтверджується документально, визнається відповідачем та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлену продукцію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи складає 1835,44 грн. та інфляційні витрати у сумі 8503,65 грн. (а.с.45).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку порушення Комісіонером строків оплати за даним договором, визначених в розділі 7 даного договору, він сплачує пеню та штрафи в розмірах, передбачених ст.231 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12540,92 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений пісок в розмірі 94755,82 грн., пені в розмірі 12540,92 грн., інфляційних збитків в розмірі 8503,65 грн., 3% річних в розмірі 1835,44 грн. обґрунтовані, засновані на законі, визнаються відповідачем і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м.Ялта, вул.Рузвельта, 5; п/р 2600607004189 в КФ АБ «Експерсс - банк» м.Сімферополь, МФО 384674, ідентифікаційний код 01125591) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (м.Херсон, вул.Ушакова, 4, п/р 26007052302462 в ХФ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, ідентифікаційний код 01125695) заборгованість за поставлений пісок в сумі 94755,82 грн., пеню в розмірі 12540,92грн., інфляційні збитки в розмірі 8503,65 грн., 3% річних у розмірі 1835,44 грн., державне мито в розмірі 1675,16 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

·          Провадження по справі в частині стягнення з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (АР Крим, м.Ялта, вул.Рузвельта, 5; п/р 2600607004189 в КФ АБ «Експерсс - банк» м.Сімферополь, МФО 384674, ідентифікаційний код 01125591) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (м.Херсон, вул.Ушакова, 4, п/р 26007052302462 в ХФ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, ідентифікаційний код 01125695) заборгованості за поставлений пісок у сумі 49880,00 грн. припинити.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2010 р.

Рішення направити:

·          Державному підприємству «Херсонський морський торговельний порт», м.Херсон, вул.Ушакова, 4;

·          Державному підприємству «Ялтинський морський торговельний порт», м.Ялта, вул.Рузвельта, 5

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.