Рішення № 115469897, 04.12.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3638/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - Іванюк І.Д.

секретаря судового засідання - Тягло Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Чернова Поліна Дмитрівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання правочину (заповіту) нікчемним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 16.05.2023 року звернулась до суду із позовом до відповідача у якому просила зобов`язати всіх нотаріусів Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області здійснювати розподіл спадщини ОСОБА_3 у спадковій справі № 223/2022 за законом, не враховуючи наявність заповіту від 13.09.2019 року, здійсненому на бланку НОА 305323. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , спадкоємцями першої черги за законом якої були вона із відповідачем, як діти спадкодавця. При зверненні до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області вона дізналась про наявність заповіту померлої, укладеного 13.09.2019 року на бланку НОА 305323 на користь відповідача. Вважає такий заповіт нікчемним, оскільки він не містить підпису ОСОБА_3 , натомість у ньому здійснено підпис «Давіденко» та « ОСОБА_3 ». За наведеного, із врахуванням ч. 2 ст. 1247 ЦК України та постанови ВП ВС від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 просила позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.05.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав, подала відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі від 04.12.2023 року, у яких зазначила, що підпис ОСОБА_3 у інших документах візуально відрізняється від підпису, вчиненого на заповіті, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д. не надано жодних доказів на підтвердження того, що нею встановлювалась особа ОСОБА_3 при посвідченні заповіту, підпис ОСОБА_4 відсутній і у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2019 рік. Надалі позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити у повному обсязі /а.с. 156/.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили, попередньо подавши суду відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача та відповідача ОСОБА_3 . За життя 13.09.2019 ОСОБА_3 уклала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д., зареєстрований за № 889, яким заповіла йому належну їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі, що підтверджується інформацією в Спадковому реєстрі № 57549179 від 13.09.2019. Після смерті матері 20.12.2022 відповідач звернувся доПершої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою № 583 про прийняття спадщини за заповітом. Факт реєстрації спадкової справи № 70064971 після смерті ОСОБА_3 підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70969804 від 20.12.2022. Окрім того, у спадкодавця було і інше майно, яке не охоплене заповітом, а тому він подав до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області заяву № 584 від 20.12.2022 року про прийняття спадщини за законом. Твердження позивача з приводу нікчемності заповіту вважає безпідставними, оскільки заповіт містить підпис ОСОБА_3 та відповідає дійсному волевиявленню спадкодавця. Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д. посвідчено вказаний заповіт та вказано, що заповіт записано нею зі слів ОСОБА_3 , такий до підписання прочитаний заповідачем вголос і власноручно підписано у її присутності. Особу заповідача встановлено та перевірено її дієздатність. Твердження позивача про те, що у графі підпис міститься підпис «Давіденко» та « ОСОБА_3 » є суб`єктивним припущенням позивача внаслідок особливостей почерку спадкодавця. Зазначили, шо наявність формальних помилок при складені заповіту жодним чином не може свідчити про нікчемність заповіту, що вказано у постановах ВС від 23.10.2018 року у справі № 522/904/16-ц та від 03.07.2019 року у справі №725/2412/15-ц. Також зазначили, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Зокрема нікчемність правочину тягне за собою застосування наслідків недійсності такого правочину, в той час, як вимога позивача суперечить законодавчим вимогам, не стосується відповідача ОСОБА_2 та не може бути ним виконана. Надалі подали заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили у позові відмовити.

Треті особи подали суду заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові у віці 74 років /а.с. 25/.

До матеріалів справи долучено копію заповіту від 13.09.2019, складеного за допомогою технічних засобів та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д., який зареєстровано в реєстрі за № 889, відповідно до якого ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , заповіла своєму сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належні їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Заповіт складено і посвідчено в приміщенні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Чернової П.Д. за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 8/3 13.09.2019 року о 13.00 год. При цьому у тексті заповіту зазначено, що такий заповіт відповідає справжньому волевиявленню спадкодавця/заповідача, з її слів записано вірно, прочитано нею вголос і власноручно підписано. В графі підпис міститься особистий підпис спадкодавця. З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що заповіт зареєстрований в такому за № 57549179 від 13.09.2019 /а.с. 120/. З реєстру для реєстрації нотаріальних дій /а.с. 121-123/ вбачається запис за № 889 про отримання ОСОБА_3 13.09.2019 року 2 примірників заповіту. До заповіту приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д. додано копію паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 /а.с. 119/.

Також із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 . 20.12.2022 відповідач ОСОБА_2 звернувся доПершої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою № 583 про прийняття спадщини за заповітом. Факт реєстрації спадкової справи № 70064971 після смерті ОСОБА_3 підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70969804 від 20.12.2022 /а.с. 27-28/.

Окрім того, у спадкодавця було і інше майно, яке не охоплене заповітом, а тому ОСОБА_2 подав до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області заяву № 584 від 20.12.2022 року про прийняття спадщини за законом /а.с. 29/.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Наведене кореспондує із положеннями глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до вимог статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, зокрема у пунктах 1-4 глави 9 розділу I визначено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. У разі якщо документ викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів, на примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів. Перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат".

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Практика ЄСПЛ виходить із принципу співмірності наслідків порушення закону. Про це, зокрема, йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі "Сьорінг проти Сполученого Королівства" від 07 липня 1989 року, де зазначається, що в основі всієї Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лежить пошук справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда, і, зокрема, в контексті дієвості концептуальних засад мирного володіння майном. Це означає, що ті негативні наслідки, які мають слідувати в порушення закону, не повинні таким чином впливати на майновий стан особи, щоб це явно і очевидно перевищувало значущість правопорушення.

ВС у своїх постановах від 23.10.2018 року у справі № 522/904/16-ц та від 03.07.2019 року у справі №725/2412/15-ц вказав на те, що наявність невідповідностей заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту є формальними порушеннями, що не спростовують волевиявлення спадкодавця.

У своєму рішенні від 15 вересня 2021 року у справі № 700/135/17 /провадження № 61-47594св18/ ВС вказав, що штучно віднаходити підстави для того, аби визнати заповіт нікчемним, видається вкрай нерозумним. Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача. Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном. Подібні висновки викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постановах Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 495/87/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 220/183/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 700/135/17 /провадження № 61-47594св18/.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець/заповідач ОСОБА_3 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, заповіт вчинено у письмовій формі за допомогою технічних засобів та посвідчено приватним нотаріусом, із зазначенням місця та часу його складання; нотаріусом перевіреноособу спадкодавця/заповідача та її дієздатність; зміст заповіту був прочитаний уголос (про що є запис в заповіті) та власноручно підписаний заповідачем у присутності нотаріуса, заповіт відповідав волі заповідача та був зареєстрований у встановленому законом порядку у Спадковому реєстрі.Жодними належними і допустимими доказами справжність підпису спадкодавця/заповідача позивачем не спростована.

За наведеного вищезазначений заповіт відповідає положенням ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, підстав для задоволення позову немає, а тому у такому слід відмовити.

На підставі ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 354-355 ЦПК України,

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Чернова Поліна Дмитрівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання правочину (заповіту) нікчемним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКП: НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП: НОМЕР_5 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023 року.

Суддя: Іванюк І.Д.