Ухвала суду № 115457821, 01.12.2023, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4012/23

УХВАЛА

01 грудня 2023 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,

з участю секретаря судового засідання Терлецької І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі позивач) звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №983496163 від 06.11.2021 року в сумі 20032,00 грн., понесені витрати на правову допомогу та судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 983496163. Так, вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV4D83W було направлено позичальнику 06.11.2021 на номер мобільного телефону вказаний ним у заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV4D83W було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 06.01.2021 року о 9:35:26 год., після чого відповідач натиснув кнопку «відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В подальшому, після вчинених відповідачем даних дій, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить відповідачу, а відтак є доказом того, що остання прийняла пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісним кредитором) та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118/-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 983496163 від 06.11.2021 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 983496163 від 06.11.2021 року.

04.08.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №04/08/23-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 983496163 від 06.11.2021 року.

Так, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №983496163 від 06.11.2021 року, яка становить - 20 032,00 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10 000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10 032,00 грн.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2023 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, не надходило. В позовній заяві представник позивача не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень від відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін не надійшло. На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «отримано». Відзив на позов відповідач не подала.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.11.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір № 983496163 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. строком на 84 днів зі сплатою 0,69 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.4. договору), починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (а.с. 17-23).

Кредитний договір № 983496163 від 06.11.2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV4D83W було направлено позичальнику 06.11.2021 року, о 09:35:26 год., на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 06.11.2021 року, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, 06.11.2021 року Товариством було перераховано грошові кошти 10 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням від 06.11.2021 року (а.с. 104 зворот).

Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. строком на 84 календарних днів зі сплатою 0,69% в день від суми кредиту за весь час користування (п. 1.2., 1.4. кредитного договору).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) укладено договір факторингу №28/1118/-01 відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, за плату на умовах, визначених цим договором. Строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.75-81).

На підтвердження права грошової вимоги до відповідача за договором факторингу №28/1118/-01 від 28.11.2018 до матеріалів позову позивачем додано копію витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «Таліон плюс» №171 від 01.02.2022 (а.с.64).

Позивачем також надано до договору факторингу №28/1118/-01 від 28.11.2018 :

-Додаткову угоду №19 від 28.11.2019, згідно якої строк дії договору закінчується 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 61);

-Додаткову угоду № 25 від 21 жовтня 2020, якою текст договору викладено у новій редакції (а.с.102-103);

-Додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020, якою текст договору викладено у новій редакції; строк дії договору закінчується 31.12.2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (кредитор) укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, за плату на умовах, визначених цим договором. Строк цього договору закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.91-96).

На підтвердження права грошової вимоги до відповідача за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 до матеріалів позову позивачем додано копію витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» №9 від 30.05.2023 (а.с.87-89).

Позивачем також до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 надано Додаткову угоду №2 від 03.08.2021 згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно (а.с.62), а також Додаткову угоду №3 від 30.12.2022 згідно якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 включно (а.с.63).

04.08.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (кредитор) укладено договір факторингу №04/08/23-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло за плату право на грошові вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб. (а.с.65-71).

На підтвердження права грошової вимоги до відповідача за договором факторингу №04/08/23-01 від 04.08.2023 до матеріалів позову позивачем додано копію реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 04.08.2023 (а.с.58-60).

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно чч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи ті обставини, що кредитний договір №983496163 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 06 листопада 2021 року, тобто після укладення договору факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», який був укладений 28 листопада 2018 року, а додаткові угоди: №19 від 28.11.2019, №25 від 21 жовтня 2020; №26 від 31 грудня 2020 були укладені після відступлення права вимоги але до укладення кредитного договору, суд вважає, що на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а відтак у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не виникло право вимоги за зобов`язанням ОСОБА_1 , яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що вказує на безпідставність доводів позивача.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , яка є боржником у зобов`язанні, не набуло, тому, відповідно, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, в свою чергу, ним не було передало позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу №04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права вимагати від ОСОБА_2 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 06 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Таким чином, судом встановлено відсутність у позивача права вимоги сплати заборгованості до відповідача за кредитним договором №983496163 від 06.11.2021 року, укладеним 06 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» є неналежним позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд -

ухвалив :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, оф.2005).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя