Постанова № 11545184, 22.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.10Справа №2а-15041/09/8/0170 (12:49 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Суконновій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування рішень

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність № б/н від 15.12.09;

від відповідача - не зявився

Суть спору: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 04.12.09р. №0002892300 на суму 765грн., №0002902300 на суму 2700грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.09 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРКрим від 22.07.10 р. замінено первісного відповідача ДПІ в Нижньогірському районі правонаступником - Джанкойською ОДПІ у звязку з реорганізацією.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було проведено перевірку з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій магазину «Удача», розташованого за адресою: смт. Нижньогірське, вул.Молодіжна,10, діяльність в якому здійснює позивач з порушенням вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було направлено письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, тобто позивач не був своєчасно попереджений про проведення планової перевірки.

Таким чином позивач вважає, що відповідачем в порушення діючого законодавства незаконно проведена перевірка, а відповідно акт перевірки не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваними рішеннями.

Крім того позивач посилається і на те, що при перевірці КОРО працівники ДПІ в Нижньогірському районі встановили відсутність Z-звіту за 03.10.2009 року, але в цей день магазин не працював. При перевірці КОРО, а саме контрольних стрічок, які теж зберігались в КОРО працівники ДПІ встановили, що горілка «Биленька» запрограмована з порушенням, а саме замість запису горілка «Биленька» 0,75 л запрограмоване - горілка «Биленька» 0,7 л, що і стало на думку відповідача підставою порушення п. 11 ст.3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», але позивач зазначає, що ним було дотримано цю норму закону, оскільки і найменування і ціна товару були запрограмовані вірно, про що свідчить копія контрольної стрічки та накладні на товар. Також позивач зазначив, що окрім того законом не передбачено зберігання контрольних стрічок і це не могло бути предметом перевірки.

Також позивач зазначив, що при проведенні перевірки працівники ДПІ встановили відсутність акцизної марки на пакунку виноградного напою «Приморський Лівадія червоний», але насправді акцизна марка відклеїлась та знаходилась разом з пакунком напою на полиці вітрині, а отже не була відсутньою.

За даних обставин на думку позивача підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у відповідача немає, а тому рішення ДПІ в Нижньогірському районі про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій від 04.12.2009 року № 0002902300 на суму 2700 грн., № 0002892300 на суму 765 грн., які прийняті на підставі акту перевірки № 000235 від 01.12.2009 року є протиправними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 22.07.10р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 22.07.10р. відповідач не забезпечив явку свого представника, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та надав суду заперечення до позову, в яких зазначив, що перевірка здійснювалася на підставі ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів), тому надіслання письмового повідомлення платнику податків про проведення перевірки, яке встановлено ч.2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосується документальних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а не перевірок з контролю за розрахунковими операціями.

Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.9,11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» та абз.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що відповідає дійсності і на підставі чого до позивача було застосовано штрафні санкції відповідно до ч.4,6 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абз. 13, 15 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом по державну реєстрацію, виданим Нижньогірською райдержадміністрацією АРК 07.11.08 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

Позивача було взято на облік в ДПІ в Нижньогірському районі як платника податків та зборів 10.11.08 р., про що свідчить відповідна довідка ДПІ в Нижньогірському районі від 10.11.08 р. № 295/29-0 (а.с.7).

ФОП ОСОБА_1здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною торгівельною площею 20 кв.м., на підставі:

- рішення Нижньогірської селищної ради від 26.11.09р. № 414 «Про надання дозволу на розміщення торгівельної точки з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в магазині АДРЕСА_2, ПП ОСОБА_1», яким позивачу дозволено розмістити торгівельну точку з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в магазині продовольчих товарів в АДРЕСА_2, торгівельна площа 20 кв.м. на період з 26.11.09 р. по 26.11.10 р. (а.с.50);

- торгового патенту серії НОМЕР_2, виданого ДПІ в Нижньогірському районі 30.11.09 р. (а.с.8);

- ліцензії Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України в АР Крим серії НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.10).

В магазині, в якому здійснює господарську діяльність позивач, встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Датекс МР-50, заводський номер ДУ01002337, фіскальний номер 0120000642, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0120000642 від 24.11.08р., виданим ДПІ в Нижньогірському районі, довідкою про реєстрацію Книги обліку розрахункових операцій № 0120000642 від 24.11.08 р. (а.с.9).

01.12.09 р. на підставі направлень від 01.12.2009 року №№ 389, 395, виданими ДПІ в Нижньогірському районі (а.с. 12), податковими інспекторами ДПІ в Нижньогірському районі була проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в магазині «Удача», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, діяльність в якому здійснює позивач.

Перевірка магазину була проведена у присутності ФОП ОСОБА_1.

В ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення:

- абз. 3 ч.4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481, яке виразилось у зберіганні алкогольного напою виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний» - штриховий код 482009071313, виробник ТОВ «Вина Лівадії», юридична адреса: 98612 Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Жовтнева, буд.8, кв.32 без марки акцизного збору;

- постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», яке виразилось у продажу алкогольного напою горілки «Биленька» ємністю 0,75 л з вмістом спирту етилового 40 % за ціною 26,00 грн. - меншою за встановлену мінімальну;

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95, яке виразилось у незбереженні контрольної стрічки (Z - звіту) за 04.10.2009 року № 0833 та нероздрукуванні контрольної стрічки за 03.10.2009 року,

- п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95, яке виразилось у проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме програмування горілки «Биленька» ємкістю 0,7 л за ціною 26,00 грн.

Вищенаведені порушення були відображені в акті перевірки №000235 від 01.12.2009р., з яким було ознайомлено ФОП ОСОБА_1 та вона отримала другий примірник акту перевірки.

Крім того зі змісту акту перевірки вбачається, що в пункті 4.1. Акту «Зауваження до акту перевірки», позивач зазначила, що акцизна марка відклеїлась та вона лежала на упаковці алкогольного напою (а.с.13-14).

Крім того в ході перевірки продавцем був роздрукований Х-звіт, з якого вбачається, що 01.12.2009р. станом на 16-12 год., позивачем було здійснено продаж на суму 00,00 грн. (а.с.28).

Працівниками контролюючого органу в ході перевірки було сфотографовано алкогольний напій виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний» без акцизної марки, фотознімки якого було долучено до матеріалів справи та оглянуто судом в ході судового розгляду (а.с. 29).

04.12.09 р. на підставі акту перевірки №000235 від 01.12.2009 р., Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.12.2009 року:

- № 0002902300 на підставі абз. 13,15 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481 на суму 2700 грн. (де 1700 грн. - за порушення абз.3 ч.4 ст. 11 Закону № 481, яке виразилось у зберіганні алкогольного напою виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний» без марки акцизного збору, 1000 грн. за порушення постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», яке виразилось у продажу алкогольного напою горілки «Биленька» ємністю 0,75 л з вмістом спирту етилового 40 % за ціною 26,00 грн. - меншою за встановлену мінімальну) (а.с.16);

- № 0002892300 на суму 765 грн. на підставі п.4,6 ст. 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95 (де 340 грн. за порушення п.9 ст. 3 Закону № 265, яке виразилось у незбереженні фіскального звітного чеку (Z - звіту) за 04.10.2009 року № 0833; 340 грн. - за порушення п.9 ст.3 Закону № 265, яке виразилось у нероздрукуванні фіскального звітного чеку за 03.10.2009 року; 85 грн. за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265, яке виразилось у програмуванні горілки «Биленька», ємністю 0,7 л. за ціною 26,00 грн.) (а.с.15).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій у магазині «Удача», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, діяльність в якому здійснює позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

-планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

-позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

-планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

-позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 01.12.09 р. №№ 395, 389 строком дії з 01.12.09 по 04.12.09 р.р. зазначений вид перевірки - планова (а.с. 12).

За характером перевірки, яку провели посадові особи відповідача, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи відповідача, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналів направлень на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Позивач не заперечував факту отримання направлень на перевірку.

Доказів надання посадовими особами ДПІ в Нижньогірському районі позивачу або працівникам позивача перед проведенням перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення планової перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення, суду не надано.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509, прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою для визнання неправомірним прийнятого за результатами перевірки рішення.

Що стосується посилання позивача як на підставу неправомірності проведення представниками ДПІ в Нижньогірському районі перевірки - ненаправлення позивачу письмового повідомлення про проведення перевірки, суд зазначає, що ДПІ в Нижньогірському районі, яка видала направлення працівникам ДПІ в Нижньогірському районі не повинна була направляти позивачу письмове повідомлення про проведення перевірки, адже перевірка позивача, що проводилась 01.12.09 р. у магазині «Удача» за адресою : АДРЕСА_2, за своїм характером та змістом є позаплановою і не проводилась за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податку, а є перевіркою з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку, наявності торгових патентів та ліцензій та не потребує направлення субєкту господарювання, який перевіряється, письмового повідомлення про проведення перевірки.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням від 04.12.2009 року № 0002902300 на суму 2700 грн., на підставі акту перевірки №000235 від 01.12.09 р., за порушення абз. 3 ч.4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», суд зазначає наступне.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення абз.3 ч.4 ст.11 Закону України від 19.12.1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, зокрема, на момент перевірки у магазині зберігався пакет тетра-пак виноградного оригінального напою «Приморський Лівадія червоний» з міцністю 17,5% ємністю 1 літр за ціною реалізації 12,00 грн. без марки акцизного збору встановленого зразка, що було відображено в акті перевірки № 000235 від 01.12.09 р.

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. (із змінами та доповненнями станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення), алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 481 імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно з п. 19 Положення «Про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N567(далі - Положення № 567), маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції.

Відповідно до п. 20 Положення № 567 марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного збору, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих ставок акцизного збору, міцності продукції та місткості тари.

У відповідності з абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону N 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 1700 грн.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки працівниками ДПІ в Нижньогірському районі було виявлено, що один пакет алкогольного напою виноградного оригінального напою «Приморський Лівадія червоний» - штриховий код 482009071313, виробник ТОВ «Вина Лівадії» юридична адреса: 98612 Україна, АР Крим, м. Ялта, вул.Жовтнева, буд. 8, кв.32 знаходилась на вітрині магазину без марки акцизного збору.

Однак матеріали справи свідчать про те, що марка акцизного збору знаходилась поруч із алкогольним напоєм на тому ж місці, де і виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний», але була відклеєна.

Суд в судовому засіданні 02.03.10 оглянув надані представником позивача виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний» - штриховий код 482009071313, виробник ТОВ «Вина Лівадії» та окремо відклеєну марку акцизного збору 01 ААБА 490938 10/09 0,500 грн., які описані працівниками ДПІ в Нижньогірському районі в акті перевірки від 01.12.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2010 року проти факту наявності вказаної акцизної марки не заперечував, а також підтвердив, що акцизна марка не була приклеєна до пакету з виноградним оригінальним напоєм «Приморський Лівадія червоний», а знаходилась поблизу з цим напоєм.

Крім того зі змісту акту перевірки вбачається, що в пункті 4.1. Акту «Зауваження до акту перевірки», позивач зазначив, що акцизна марка відклеїлась та вона лежала на упаковці алкогольного напою (а.с.13-14).

Представник позивача в ході судового розгляду підтвердив факт відклеювання марки акцизного збору та наполягав на тому, що акцизна марка знаходилась на упаковці виноградного оригінального напою «Приморський Лівадія червоний».

В ході судового розгляду судом було досліджено лист Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв та тютюнових виробів в АР Крим № 1705/7/32-218 від 14.04.10 р., в якому зазначено, що марка акцизного збору 01 ААБА 490938 10/09 0,500 грн. реалізована ТОВ «Вина Лівадії» ( ЄДРПОУ 32362063 юридична адреса: 98612 Україна, АР Крим, м. Ялта, вул.Жовтнева буд. 8 кв.32) 26.10.2009 р. згідно заявки розрахунку реєстр. № 1/46 від 26.10.2009 р. для маркування виноробної продукції (а.с. 55).

Враховуючи вищенаведе, суд зазначає, що матеріалами справи дійсно підтверджується, що досліджена у судовому засіданні марка акцизного збору 01 ААБА 490938 10/09 0,500 грн., є маркою, що була приклеєна на пачку алкогольного напою виноградний оригінальний напій «Приморський Лівадія червоний» - штриховий код 482009071313, виробником вина ТОВ «Вина Лівадії» юридична адреса: 98612 Україна, АР Крим, м. Ялта, вул.Жовтнева, буд. 8, кв.32. Крім того матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами той факт, що марка акцизного збору 01 ААБА 490938 10/09 0,500 грн. дійсно відклеїлась та знаходилась на перевіряємому обєкті під час перевірки та знаходиться у позивача і на час розгляду справи.

Суд вважає, що у такому випадку відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за порушення абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону N 481 на підставі абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону N 481, адже відповідачем не доведено факт відсутності акцизної марки, натомість позивач довів факт її наявності.

Враховуючи, що відповідальність субєкта господарювання, встановлена абз. 15 ч.2 ст.17 Закону N 481, настає лише за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, тоді як факту відсутності зберігання алкогольного напою без марки акцизного збору під час перевірки відповідачем не встановлено, суд вважає, що відсутні правові підстави застосовувати до позивача відповідальність, оскільки в даному випадку позивач зберігав алкогольний напій із відклеєною маркою акцизного збору, а не без марки взагалі.

Суд вважає, що метою встановлення відповідальності за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка є сприяння в реалізації легально виготовлених алкогольних напоїв, адже позначення алкогольного напою маркою акцизного збору свідчить про його справжність, тому в спірних правовідносинах мета настання відповідальності за наявність марки акцизного збору, яка зберігалась поруч із напоєм, не відповідає меті застосування відповідальності, що передбачена Законом, тому суд вважає безпідставним застосування штрафних санкцій до позивача за виявлений факт зберігання алкогольного напою, марка акцизного збору від якого відклеїлась та знаходилась поруч із напоєм.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідальність, встановлена абз. 15 ч.2 ст.17 Закону N 481, може бути застосована до особи, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів в тому випадку, якщо підакцизний товар не маркований виробником такого товару.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 21 Положення № 567 для прикріплення марок повинен використовуватися клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

А отже обов`язок щодо якісного маркування алкогольних напоїв покладається на виробника, а відповідальність щодо порушення норм Положення «Про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N 567, щодо порядку та способу приклеювання марок не може бути застосована до особи, що реалізує алкогольні напої.

Крім того в ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (далі Постанова № 957), а саме: здійснення позивачем роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, що було відображено в акті перевірки № 000235 від 01.12.09 р.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем було встановлено реалізацію трьох пляшок горілки «Биленька» ємністю 0,75 л з вмістом спирту 40% за ціною 26,00 грн. за пляшку, що підтверджується контрольними стрічками № 0922-1 від 02.11.09 р., № 9026 від 06.11.2009 року та № 0927 від 07.11.2009 року, що на думку працівників контролюючого органу є торгівлею алкогольними напоями і горілкою за цінами, нижчими ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої (горілку).

Згідно товарно-транспортної накладної № ПДЖ-170289 від 23.10.09 р., вартість отриманої партії становить 667,98 грн., де зазначено найменування товару: ТМ Биленька, горілка ємністю 0,75 л по ціні 21,54 грн. за пляшку (а.с.14).

Постановою №957 встановлено мінімальну роздрібну ціну за 1 літр 100-відсоткового спирту 89,80 гривеньдля горілки та лікеро горілчаних виробів.

Відповідно до абз.13 ч.2 ст.17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 1000 грн.

Відповідач в ході судового розгляду наполягав на тому, що згідно із контрольними стрічками № 0922 від 02.11.09 р., № 9026 від 06.11.2009 року та № 0927 від 07.11.2009 року позивачем було реалізовано три пляшки горілки «Биленька» ємністю 0,75 л з вмістом спирту етилового 40 % за ціною 26,00 грн. за пляшку.

Під час проведення перевірки посадовими особами ДПІ в Нижньогірському районі було досліджено товарно-транспортну накладну № ПЖД-170289 від 29.10.2009 року, відповідно до якої позивачем було придбано для подальшої реалізації горілку «Биленька» ємністю 0,75 л.

Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що відповідно до постанови КМУ № 957 розмір роздрібної ціни однієї пляшки горілки ємністю 0,75л із вмістом спирту 40% складає 26,94 грн. (89,8 х 40 х 0,75 : 100 = 26,94 грн.), а отже горілка була реалізована позивачем за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

Судом в ході судового розгляду були досліджені контрольні стрічки № 9026 від 06.11.2009 року та № 0927 від 07.11.2009 року, зі змісту яких вбачається, що позивачем було продано горілку «Беленька», ємністю 0,7 л. за ціною 26,00 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог було надано суду товарно-транспортні накладні № ПДЖ-170289 від 23.10.09 р. та № Н-135601 від 03.11.09 р., які були досліджені судом та з їх змісту вбачається наступне.

Згідно товарно-транспортної накладної № ПДЖ-170289 від 23.10.09 р. позивачем було придбано наступний товар: ТМ Биленька горілка 0,75 Биленька, рег. № UA 1.007.Х010292-08 у кількості 3 шт. за ціною 21,54 за кожну (а.с.44).

Товарно-транспортною накладною № Н-135601 від 03.11.2009 року підтверджується придбання позивачем горілки «Беленькая» ємністю 0,7л рег.№UA 1.007.Х040252-08 у кількості 5 шт. за ціною 22,15грн. кожна (а.с.45).

Отже з вищенаведеного вбачається, що у позивача на реалізації знаходилась як горілка «Беленькая» ємністю 0,7 л, так і горілка «Биленька» ємністю 0,75 л, та контрольними стрічками від 06.11.2009 року № 9026 та від 07.11.2009 року № 0927 підтверджується саме факт продажу позивачем горілки «Беленькая» ємністю 0,7 л, а не горілки «Биленька» ємністю 0,75 л, що не відповідає зазначеним в акті перевірки № 000235 від 01.12.09 р. відомостям, адже працівники ДПІ встановили в ході перевірки саме факт продажу позивачем горілки «Биленька» ємністю 0,7 л.

Крім того ані позивачем, ані відповідачем не було надано суду контрольної стрічки №0922 від 02.11.09 р., яка підтверджувала обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень про встановлення факту реалізації однієї з трьох пляшок горілки «Биленька» ємністю 0,75 л з вмістом спирту 40% за ціною 26,00 грн. за пляшку.

Враховуючи те, що за правилами адміністративного судочинства обовязок доказувати покладено на субєкта владних повноважень, та те, що на думку суду, посадові особи відповідача, у разі посилання у акті перевірки на документи, що підтверджують порушення перевіряємим субєктом господарювання норм чинного законодавства, повинні були зняти копії з цих документів та додати їх до акту перевірки у якості доказу порушення позивачем норм податкового законодавства. Але цього посадовими особами відповідача зроблено не було, а отже суд не може встановити наявність порушення позивачем норм чинного законодавства у даному випадку.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки не було належним чином та у повному обсязі надано належну оцінку фактам встановлених порушень та не було належним чином досліджено зазначені в акті перевірки контрольні стрічки та всі товарно-транспортні накладні позивача, що призвело до помилкових та необґрунтованих висновків посадових осіб ДПІ в Нижньогірському районі при складанні акту перевірки про наявність порушень постанови КМУ № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін.

Крім того суд зазначає, що відомості, зазначені в акті перевірки № 000235 не відповідають матеріалам справи та суперечать тим документам, на підставі яких посадові особи відповідача прийшли до висновку щодо порушення позивачем норм податкового законодавства щодо реалізації алкогольних виробів за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни. Адже в акті перевірки перевіряючі зазначили, що контрольними стрічками від 06.11.2009 року № 9026 та від 07.11.2009 року № 0927 підтверджується саме факт продажу позивачем горілки «Биленька» ємністю 0,75 л. за ціною 26 грн., тоді як із змісту контрольних стрічок від 06.11.2009 року № 9026 та від 07.11.2009 року № 0927 вбачається продаж позивачем горілки «Беленькая», ємністю 0,7 л. за ціною 26 грн.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної податкової служби зобов`язані здійснювати свої функції виключно на підставі, у спосіб в межах повноважень визначених законом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.5 Порядку Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п. 1.6 Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того в акті перевірки повинно бути чітко, об'єктивно та в повній мірі відображено порушення, вчинене суб'єктом господарювання, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що посадові особи відповідача не здійснили перевірку господарської діяльності позивача належним чином, в акті перевірки не викладені обєктивно, правдиво та в повній мірі всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень законодавства в сфері готівкового обігу та обставини, зазначені в акті перевірки, стосовно порушення позивачем мінімальних цін при реалізації алкогольних напоїв не відповідають первинним документам позивача та іншим доказам, наявним в матеріалах справи, і у тому числі зазначеним в акті перевірки посадовими особами відповідача.

У звязку із чим суд вважає, що посадовими особами відповідача було проведено перевірку господарської діяльності відповідача поверхнево, не у повному обсязі, без встановлення всіх обставин справи та дослідження всіх фінансово-господарських документів, що привело до необґрунтованих висновків та неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, які позивач не вчиняв.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у цій частині та неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій за роздрібну торгівлю горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Відповідач в ході судового розгляду не надав суду докази порушення позивачем абз. 3 ч.4 ст.11 Закону №481 та Постанови № 957 та правомірності застосування до позивача штрафних санкцій рішенням №0002902300 від 04.12.09 р., натомість позивач довів обґрунтованість позовних вимог та надав докази, що підтверджують необґрунтованість та неправомірність винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій №0002902300 від 04.12.09 р., а отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0002902300 від 04.12.09 р. підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням від 04.12.2009 року № 0002892300 на суму 765 грн., на підставі акту перевірки №000235 від 01.12.09 р., за порушення п.п.9, 11 ст.3 Закону №265, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9,11 ст.3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п.9),

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості(п.11).

Відповідно до п. 4, 6 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (п.4);

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (п.6).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека за 03.10.2009р.; не забезпечення зберігання в КОРО фіскального звітного чеку № 0833; проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару.

На підставі вищенаведених норм та порушень відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 765 грн., а саме :

- за незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека за 03.10.2009р. у розмірі 340 грн.;

- за незабезпечення зберігання в КОРО фіскального звітного чеку № 0833 у розмірі 340грн.;

- за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме ємність горілки «Биленька» запрограмована у чеку з порушенням, а саме фактично ємкість становить 0,75 грн., тоді як у роздрукованих чеках проведена ємкість 0,7 л. - у розмірі 85 грн.

Матеріалами справи, а саме дослідженою в ході судового розгляду Книгою обліку розрахункових операцій позивача дійсно підтверджується відсутність фіскального звітного чеку за 03.10.09 р. та встановлений пропуск між чеками за 02.10.09 р. та 04.10.09 р.

Крім того судом встановлено, що останній фіскальний чек із контрольної стрічки за 02.10.09 р. має № 0892 та наступний фіскальний звітний чек за № 0893 був роздрукований позивачем вже 04.10.09 р., що є доказом того, що 03.10.09 р. розрахункові рахунки позивачем не здійснювались.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 03.10.09 р. магазин «Удача», розташований за адресою: АДРЕСА_2, на підставі розпорядження позивача № 26 від 22.09.09 р., у звязку з необхідністю проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині, був закритий для обслуговування покупців (а.с.46).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки 03.10.09 р. магазин було закрито для покупців з метою проведення інвентаризації, продаж продукції 03.10.09 р. не міг здійснюватися позивачем, а отже і розрахункові операції 03.10.09 р. не здійснювались, у звязку із чим позивач і не здійснив роздрукування фіскального звітного чеку за 03.10.09 р., що на думку суду не є порушенням норм чинного законодавства.

Що стосується встановленого перевіркою факту незабезпечення позивачем зберігання в КОРО фіскального звітного чеку № 0833, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено зберігання в КОРО фіскального звітного чеку № 0833 за 04.08.09 р. (а.с.38), а отже суд вважає необгрунтованими висновки відповідача в цій частині.

Стосовно встановленого відповідачем порушення законодавства в сфері готівкового обігу щодо проведення позивачем розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме продаж горілки «Биленька» ємністю 0,7 л, суд зазначає, що судом раніше вже було встановлено, що на реалізації у позивача знаходилась горілка «Беленькая» ємністю 0,7 л. та горілка «Биленька» ємністю 0,75 л., що підтверджується товарно-транспортними накладними № Н-135601 від 03.11.09 р. та № ПДЖ-170289 від 23.10.09 р.

Контрольними стрічками за 06.11.2009 року № 9026 та від 07.11.2009 року № 0927 підтверджується факт реалізації позивачем під час перевірки саме горілки «Беленькая» ємністю 0,7 літрів, а не горілки «Биленька» ємністю 0,7 л, як зазначає відповідач, оскільки факт продажу горілки «Биленька» ємністю 0,7 л відповідач не встановлював та доказів цього суду не надав.

Суд вважає, що у даному випадку позивачем було використано режим попереднього програмування найменування товару належним чином. А відповідач необґрунтовано прийшов до вищенаведеного висновку у звязку із тим, що ним не було у повному обсязі встановлено всі обставини справи та не було досліджено всі товарно-транспортні накладні.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача поверхнево та необєктивно провели перевірку господарської діяльності позивача, у звязку із чим прийшли до необгрунтованих висновків стосовно порушення позивачем норм законодавства в сфері розрахункових операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції рішенням від 04.12.2009 року № 0002892300 на суму 765 грн. на підставі акту перевірки № 000235 від 01.12.09 р. за порушення п.п.9, 11 ст.3 Закону №265, адже наявність цих порушень не було доведено відповідачем в ході судового розгляду справи, натомість позивач надав суду належні докази обґрунтованості позовних вимог, у звязку із чим суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд підкреслює, що стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Однак, суд встановив, що ДПІ в Нижньогірському районі необгрунтовано дійшла висновку щодо порушення позивачем норм законодавства в сфері розрахункових операцій, зазначені в акті перевірки № 000235 від 01.12.09 р., на підставі якого застосувала до позивача штрафні санкції оскаржуваними рішеннями.

За таких обставин суд вважає неправомірним та необгрунтованим застосування ДПІ в Нижньогірському районі до позивача штрафних санкцій рішеннями № 0002892300 та № 0002902300 від 04.12.09 р. на суми 765,00 грн. та 2700 грн. відповідно, що має наслідком ухвалення судом рішення про визнання протиправними та скасування цих рішень у повному обсязі та їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 22.07.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 27.07.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Нижньогірському районі від 04.12.2009 № 0002902300 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій на суму 2700 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Нижньогірському районі від 04.12.2009 № 0002892300 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій на суму на суму 765 грн.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.