Постанова № 11545171, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.10Справа №2а-3817/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Корунд Техно"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

представника позивача Олюшкевич В.І., наказ № 15/1-к від 26.05.2010;

представника позивача Булатової К.Б., довіреність № б/н від 16.03.2010;

представника відповідача Горохової А.К., довіреність № 12/10-0 від 13.01.2010;

Обставини справи: Мале підприємство "Корунд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримпро визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010 № 0003652303 у сумі 1192286,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.02.2010 року працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було проведено перевірку позивача, за результатами якої встановлено порушення позивачем п.1,2,6,9,12,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Позивач вважає, що висновки перевірки не відповідають дійсності, таким чином відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2010 суд допустив заміну Малого підприємства "Корунд" його правонаступником - Малим підприємством "Корунд Техно".

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулося 28.09.2010 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав того, що в ході перевірки позивача встановлено факт порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому штрафні санкції до позивача застосовані правомірно.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Відповідно до статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.02.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Кримпроведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме проведена перевірка магазину «Таір», розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Кримська, 9/1, який належить позивачу.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог п. 1,2,6,9,12,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (надалі Закон про РРО).

За результатами перевірки складений акт за № 001128/0263/01/09/23/16328375 від 22.02.2010 року, який покладений у підставу винесення відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003652303 від 10.03.2010, згідно з яким за порушення позивачем вимог п. 1,2,6,9,12,13 ст.3 Закону про РРО до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1193836,94 грн., яке було отримане позивачем.

Позивач погодився з нарахуванням штрафних санкцій за порушення п.1, 13 статті 3 Закону про РРО у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на суму 5 ,00 грн. та п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня на суму 1545,00 грн., а всього на загальну суму 1550,00 грн. та добровільно перерахував вказані кошті платіжним дорученням від 19.03.2010 №211 до Державного бюджету (т.1 а.с.16).

Разом з тим позивач не погоджується з нарахуванням йому штрафних санкцій за порушення порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на підставі статті 22 Закону про РРО.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). У випадку не ведення, або порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за період з 16.12.2008 по 21.02.2010 на загальну суму 583461,50 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, порушення пункту 12 статті 3 Закону про РРО встановлений відповідачем 22.02.2010, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято 10.03.2010 року, таким чином, суд надходить до висновку про розгляд обставин порушення позивачем вказаних вимог Закону про РРО у строк, визначений статтею 250 Господарського кодексу України, а саме після 10.03.2009.

У звязку з чим, суд задовольняє вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2010 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання за період з 16.12.2008 по 10.03.2009 у звязку з пропуском строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язан вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 від 26.12.2005 N 375 товар це продукція, яка включається до обміну, тобто є предметом купівлі та продажу.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", що затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.1999 №246, зареєстрований у Мінюсті України 02.11.1999 за №751/4044 запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. До запасів включаються товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Як встановлено судом, під час перевірки була використана книга обліку розрахункових операцій Малого підприємства «Корунд», що розпочата веденням 16.12.2008 №019005859 р/2, та вартість запасів встановлена на підставі відомостей, яки вказані у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунку» у графі 6 наростаючим підсумком на дату перевірки.

Книга обліку розрахункових операцій (надалі книга ОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг) (стаття 2 Закону про РРО). Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрований у Мінюсті України 05.02.2000 за №106/5297. Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Таким чином, вказаний документ книга ОРО, не є належним доказом, що фіксує облік товарів за місцем реалізації.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона (стаття 71 КАС України). Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості (частина друга статті 71 КАС України). Тобто тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

У звязку з чим суд робить висновок, що відповідачем під час здійснення перевірки не встановлена фактична наявність товарних запасів, оскільки після продажу відповідного товару він втрачає визначення запасу та вибуває з власності підприємства.

Разом з тим суд зазначає, що Наказом Міністерства статистики України №389 від 28.12.1996 затверджена Інструкція про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, який зареєстрований в Мінюсті України 28.01.1997 №13/18187. У п. 4.1 вказаної Інструкції зазначено, що товарні запаси в роздрібній торгівлі обліковуються:

- у роздрібній мережі, на складах і сховищах;

- у мережі громадського харчування (фабриках-кухнях, їдальнях, ресторанах, закусочних, чайних, буфетах тощо).

Товарні запаси в роздрібній торгівлі відображаються у звітності за продажними (роздрібними) цінами. Товарні запаси на базах, складах і сховищах враховуються за продажними (роздрібними) цінами або за цінами, за якими їх закуплено.

У товарних запасах роздрібної торгівлі враховуються запаси всіх товарів, які належать торговому підприємству, що знаходяться на його балансі і призначені для роздрібної торгівлі та громадського харчування (п.4.2 Інструкції ).

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 “Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання” зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджених наказом Мінекономіки України від 17.06.2003 №157 отриманий та належним чином оприбуткований товар передається до відділів (секцій) торговельного підприємства для реалізації на підставі накладної на внутрішнє переміщення. Основним документом, що складається в торгівлі та дозволяє проконтролювати збереження і рух товару, є товарний звіт. Товарні звіти складаються матеріально відповідальними особами щодня чи один раз на 3, 5, 7, 10 днів (залежно від обсягів господарських операцій торговельного підприємства). Терміни подання товарних звітів установлюються наказом по підприємству. На торговельних підприємствах, що мають дві чи більше секцій (відділів), очолюваних окремими матеріально відповідальними особами, товарні звіти складаються щодо кожної секції (відділу). Перед складанням товарного звіту всі прибуткові та видаткові документи ретельно перевіряються і сортуються за видами операцій (надходження та витрачання). Прибуткова частина товарного звіту заповнюється матеріально відповідальною особою на підставі відповідних первинних документів: накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових накладних тощо. Видаткова частина товарного звіту заповнюється на підставі документів, що містять інформацію про реалізацію товарів покупцям, Z-звітів РРО тощо.

Як встановлено судом, мале підприємство «Корунд» правонаступником якого є приватне підприємство «Корунд Техно», зареєстровано у якості юридичної особи рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 25.01.1991, місцезнаходження: м.Сімферополь, проспект Перемоги, будинок 56, та зареєстровано у якості платника податків у Державній податковій інспекції в м.Сімферополі. Господарська одиниця, на який була проведена перевірка, - магазин «Таір», за адресою: м.Феодосія, вул.Кримська, 9.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, рух товарів між малим підприємством «Корунд» та магазином «Таір» за період з 01.12.2008 по 28.02.2010 супроводжувався оформленням товарних звітів (т.1 а.с.78-98) на підставі відповідних накладних, виданих малим підприємством «Корунд» з 01.12.2008 по 12.02.2010 (т.1 а.с.99-131).

На підставі наведеного суд робить висновок про правомірність вимог позивача щодо визнання протиправним на скасування рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополь про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 21 Закону про РРО у сумі 1187866,94 грн., оскільки господарська одиниця не проводить бухгалтерський облік товарних запасів на підставі документів від постачальників вказаних товарів, а здійснює облік отриманих від своїй юридичної особи товарів на підставі товарних звітів та відповідних накладних.

Згідно з пункту 6 статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення. У разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до субєктів підприємницької діяльності застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.4, 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N106/5297, суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити зберігання у господарській одиниці (депо) довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та останньої використаної книги ОРО; використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО.

Як установлено судом, згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими до матеріалів справи актом приймання-передачи та номенклатурою справ, що передані на зберігання до МП «Корунд» за 2008 рік, книга ОРО №0109005859р/2 зберігалась за місцем знаходження юридичної особи позивача (м.Сімферополь, проспект Перемоги, 56) (т.2 а.с.157-159).

Із зазначеного вбачається, що відповідачами правомірно зроблений висновок про порушення пункту 6 статті 3 Закону про РРО, а тому суд погоджується з накладення на позивача фінансових санкцій згідно із спірним рішенням, та відмовляє у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 3 статті 17 Закону про РРО у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: - щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Ця норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18.02.2002 №199 усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.Разом з тим підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 годин. Технічне поняття «зміна РРО» ніяк не пов'язане з режимом роботи підприємства. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту. Термін «розрахункова операція» визначено в абзаці п'ятому ст. 2 Закону про РРО. Розрахунковою операцією вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа по оплаті в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування грошових коштів до банку покупця.

Згідно з пункту 4 статті 17 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому суд вказує, що в акті перевірки від 22.02.2010 зафіксовано не роздрукування Z-звіти за 09.04.2009, 26.05.2009, 10.07.2009, 25.08.2009, 06.10.2009, 13.10.2009, 12.11.2009, 07.12.2009, 25.12.2009, 27.12.2009, 10.02.2010 усього 12 фіскальних звітних чеків.

Судом встановлено, що фіскальний звітний чек за 09.04.2009 був роздрукований 10.04.2009 у 07:43 перша розрахункова операція була проведена 09.04.2009 у 07:38, тобто с порушенням 24-годинного терміну максимальної тривалості зміни.

Z-звіт за 26.05.2009 був роздрукований 27.05.2009 у 8:58, перша розрахункова операція була проведена 26.05.2009 у 08:58, тобто без порушення встановленого терміну.

Перша розрахункова операція 10.07.2009 була проведена у 09:08, Z-звіт за 10.07.2009 був роздрукований 11.07.2009 у 09:04, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 28.07.2009 була проведена у 09:49, Z-звіт за 28.07.2009 був роздрукований 29.07.2009 у 09:03, тобто з порушенням максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 10.07.2009 була проведена у 09:08, Z-звіт за 10.07.2009 був роздрукований 11.07.2009 у 09:04, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

За 25.08.2009 Z-звіт не роздруковувався взагалі.

Перша розрахункова операція 06.10.2009 була проведена у 09:11, Z-звіт за 06.10.2009 був роздрукований 07.10.2009 у 09:27, тобто з порушенням максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 13.10.2009 була проведена у 09:05, Z-звіт за 13.10.2009 був роздрукований 14.10.2009 у 08:46, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 12.11.2009 була проведена у 10:19, Z-звіт за 12.11.2009 був роздрукований 13.11.2009 у 11:02, тобто з порушенням максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 07.12.2009 була проведена у 09:58, Z-звіт за 07.12.2009 був роздрукований 08.12.2009 у 09:42, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 25.12.2009 була проведена у 09:53, Z-звіт за 25.12.2009 був роздрукований 26.12.2009 у 09:27, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 27.12.2009 була проведена у 09:52, Z-звіт за 27.12.2009 був роздрукований 28.12.2009 у 09:48, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Перша розрахункова операція 10.02.2010 була проведена у 09:58, Z-звіт за 10.02.2010 був роздрукований 11.02.2010 у 09:55, тобто без порушення максимальної тривалості зміни.

Таким чином суд робить висновок, що дійсно 28.07.2009, 25.08.2009, 06.10.2009, 12.11.2009 Z-звіти були роздруковані з порушенням встановленого законом максимального періоду тривалості зміни РРО.

Разом з тим суд зазначає наступне. У статті 5 Закону про РРО зазначено, що період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій. Відповідно до п. 4.9 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 106/5298, із змінами і доповненнями (далі - Порядок), якщо на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт.

Судом встановлено, що позивач користується нежитловим приміщенням площею 100 кв.м. за адресою: м.Феодосія, вул.Кримська, 9 на підставі договору оренди від 03.01.2009, що укладений із фізичною особою підприємцем ОСОБА_4. 05.01.2009 сторони уклали додаткову угодо до договору оренди, де зазначили, що відповідальною особою за стан електромереж призначається фізична особа підприємець ОСОБА_5, який здійснює нагляд та ремонт наявних електромереж на обєкті оренди, шляхом найму сторонніх організацій. Орендар зобовязаний забезпечити безперешкодний доступ до електромереж із можливістю відключення електропостачання на період проведення профілактичних та ремонтних робіт за адресою обєкта оренди на підставі письмових повідомлень фізичної особи підприємця ОСОБА_5

Судом встановлено, що 09.04.2009, 26.05.2009, 06.10.2009, 13.10.2009, 10.07.2009, 28.07.2009, 25.08.2009, 12.11.2009, 07.12.2009, 25.12.2009, 27.12.2009, 10.02.2010 фізична особа підприємець ОСОБА_5 попереджав позивача про проведення профілактичних та ремонтних робіт з можливим відключенням електропостачання.

Також позивачем надані копії актів від 09.04.2009, 26.05.2009, 10.07.2009, 28.07.2009, 25.08.2009, 06.10.2009, 13.10.2009, 12.11.2009, 07.12.2009, 25.12.2009, 27.12.2009, 10.02.2010, складених приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_6, про виконання робіт з ремонту електрообладнання в магазині «Таір» по вул.Кримська, 9/1, у м.Феодосія.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність поважних підстав неможливості роздрукування Z-звітів у відповідні дати МП «Корунд», яки звільняють субєкта господарювання від обовязку сплати штрафних (фінансових) санкцій, а тому задовольняє позовні вимоги в цієї частині, визнає протиправним та скасовує рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про накладення штрафу за порушення пункту 9 статті 3 Закону про РРО на підставі пункту 4 статті 17 Закону про РРО у розмірі 4080,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 28.09.2010, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 30.09.2010.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримпро застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010 № 0003652303 у розмірі 1191946,94 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Малого підприємства "Корунд Техно"1,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.