Рішення № 115448425, 05.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Справа № 640/359/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач виконавча служба), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2022 року, у виконавчому провадженні №69727746.

В обґрунтування позовних вимог позивач вважає, що державним виконавцем під час вчинення дій по забезпеченню виконання боржником виконавчого листа №640/12643/21 від 15 липня 2022 року виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, не було вчинено усіх необхідних та можливих заходів на забезпечення виконання рішення суду пенсійним органом. Посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», позицію Верховного Суду, серед іншого, викладену у постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 зауважує, що винесення постанов про накладення штрафу та внесення подання правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття заходів з його виконання, вважає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2022 року №69727746.

Позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

23.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.10.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

02.11.2023, ухвалою суду прийнято до провадження справу №640/359/23, відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України; призначено розгляд справи у письмовому провадженні 14 листопада 2023 року о 10:40 год.; витребувано докази по справі від відповідача: - завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №69727746 та запропоновано відповідачу подати до суду відзив.

Судом 01.12.2023 отримано та зареєстровано відзив на позовну заяву та копії з матеріалів виконавчого провадження №69727746 (надіслано відповідачем до суду засобами поштового з зв`язку Укрпошта 14.11.2023).

Суд зазначає, що станом на 05 грудня 2023 року клопотань чи заяв, а також додаткових документів, від сторін по справі до суду не надійшло.

У поданому відзиві відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, державний виконавець зауважує, що ним вжито усі необхідні та можливі дії в межах виконавчого провадження №69727746 покладені на забезпечення виконання боржником пенсійним органом виконавчого листа №640/12643/21 від 15 липня 2022 року виданого Окружним адміністративним судом міста Києва та правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2022 року, у виконавчому провадженні №69727746 за п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

05 грудня 2023 року, ухвалою суду визначено здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року справі № 640/12643/21 вирішено:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом №2600-0303-8/175023 від 09.12.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 17.11.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судові збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).»

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - повернуто апелянту.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року справі № 640/12643/21 набрало законної сили 05 липня 2022 року та судом видано стягувачу 15 липня 2022 року виконавчі листи №640/12643/21 від 15 липня 2022 року.

ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа №640/12643/21, виданого 15 липня 2022 року Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити мені, ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 17 листопада 2020 року.

29 серпня 2022 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна, відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №69727746.

Боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368 та Стягувач ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В пункті 2 постанови зобов`язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

29 серпня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, в межах виконавчого провадження №69727746, керуючись ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією №512/5, прийнято постанову про стягнення витрат виконавчого провадження з Боржника в розмірі 300,00 грн.

Також, 29 серпня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, в межах виконавчого провадження №69727746, керуючись ст.3, 27, 47 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з Боржника в сумі 26000,00 грн.

15 вересня 2022 року від Боржника ГУ ПФУ в м. Києві отримано листа (вх. 10079), в якому пенсійний орган вказує про право на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року у справі № 640/12643/21 (скаргу подано 28.06.2022) та в разі відмови в апеляційній скарзі чи залишення рішення суду у справі № 640/12643/21 в силі, рішення суду буде виконано в межах покладених зобов`язань пенсійного органу та виконавчу службу буде повідомлено про виконання останнього.

19 вересня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, в межах виконавчого провадження №69727746, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в сумі 5 100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду продовж 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

В даній постанові виконавцем зазначено про те, що станом на 19.09.2022 інформація про повне, фактичне виконання рішення суду до відділу не надходила.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, в межах виконавчого провадження №69727746 сформовано та надіслано до Боржника вимогу з метою недопущення порушень прав стягувача щодо повідомлення у триденний строк про повне чи часткове виконання рішення суду.

29.09.2022 від Боржника ГУ ПФУ в м. Києві отримано листа (вх. 10771), в якому пенсійний орган вказує про право на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року у справі № 640/12643/21 (скаргу подано 28.06.2022) та в разі відмови в апеляційній скарзі чи залишення рішення суду у справі № 640/12643/21 в силі, рішення суду буде виконано в межах покладених зобов`язань пенсійного органу та виконавчу службу буде повідомлено про виконання останнього.

Також, 29 листопада 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, в межах виконавчого провадження №69727746, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в сумі 10 200 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду продовж 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

В даній постанові виконавцем зазначено про те, що станом на 29.11.2022 інформація про повне, фактичне виконання рішення суду до відділу не надходила.

Також, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, на адресу Шевченківського Управління поліції ГУНП України у м. Києві, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 382 КК України, направлено повідомлення від 29 листопада 2022 року про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в M. Києві кримінального правопорушення із проханням розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України м.Києва (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: м.Київ, вул.Бульварно - Кудрявська 16) за невиконання рішення суду та про результати розгляду повідомлення, повідомити відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15.

Зазначені постанови надіслані сторонам виконавчого провадження та остання до Шевченківського Управління поліції ГУНП України у м. Києві, вимоги Боржнику, належним чином.

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Іною Миколаївною, 29 листопада 2022 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №69727746, на підставі пункту 11 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанову про закінчення виконавчого провадження №69727746 від 29 листопада 2022 року позивач отримав 11 грудня 2022 року та не погоджуючись із такою, звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Позиція позивача по справі ґрунтується на відсутності у державного виконавця підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2022 року № 69727746, оскільки виконавцем не було вжито усіх необхідних та можливих дій по забезпеченню виконання боржником рішення суду у справі № 640/12643/21, накладення штрафу та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не є доказом вжиття усіх необхідних заходів виконавцем, боржником ГУ ПФУ в м. Києві не виконано рішення суду та доказів виконання останнього відсутні, наполягає на протиправності спірної постанови, просить суд її скасувати.

В свою чергу відповідач вважає відсутніми у позивача обґрунтувань для скасування спірної постанови від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 69727746, виконавець діяв в межах Конституції України, з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно, предметом спору є постанова державного виконавця від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 69727746, у зв`язку з чим судом підлягає встановленню протиправність чи законність спірної постанови у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України та дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначеного ч. 3 вказаної статті цього кодексу.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Суд зазначає, що за ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

За ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та, зокрема, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно частин 2-5 статті 371 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).

Згідно частин 3-4 статті 373 КАС України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи та аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що законодавство передбачає вчинення виконавцем в межах виконавчого провадження дії покладені на забезпечення виконання рішення суду, виконання виконавчого листа Боржником, останній в свою чергу, має вчиняти всі дії на виконання рішення суду, не перешкоджати такому виконанню. Накладення штрафу за невиконання рішення, є лише видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання та застосування такого заходу реагування та є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Відповідно, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Та, у залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Як наслідок, вбачається, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно частин 2 та 3 статті 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

За обставинами по справі вбачається, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №69727746 виносились постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2022, від 19.09.2022 про накладення штрафу за невиконання рішення суду, від 29.11.2022 про накладення штрафу за невиконання рішення суду, від 29.11.2022, також вимоги і повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Боржник ГУ ПФУ в м. Києві надсилав до виконавчої служби листи, в яких вказував про право на апеляційне оскарження, подану апеляційну скаргу на рішення суду за предметом спору 28.06.2022.

Згідно загальнодоступного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі № 640/12643/21 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року було залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 296 КАС України та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення даної ухвали протягом якого мають бути усунуті недоліки апеляційної скарги.

Суд зазначає за вищезгаданим, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - повернуто апелянту.

Відповідно, суд вважає необхідним відмітити, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2022 державний виконавець зазначила про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та з матеріалів виконавчого провадження не вбачається належного повідомлення боржника про виконання рішення суду чи обґрунтованої неможливості його виконання, вимоги виконавця Боржником не виконувались, надіслані листи мали ідентичні пояснення щодо права на апеляційне оскарження за поданою апеляційною скаргою ще в червні 2022 року, виконавцем не в повній мірі вчинено дії щодо з`ясування які дії вчиняються боржником на виконання рішення суду, та чому не виконується рішення суду починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження, право на які передбачені та такі вимагаються ст. 18 Закону № 1404-VIII, натомість у постановах про стягнення штрафу на боржника лише наявна відмітка про те, що станом на 19.09.2022 та станом на 29.11.2022 відсутня інформація про виконання рішення суду.

Враховуючи вищезгадане положення ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником та за наявними у справі матеріалами судом не встановлено належної перевірки виконавцем по виконанню рішення боржником, обґрунтованих підстав для закінчення виконавчого провадження, протилежного відповідачем в даній справі не наведено.

Суд враховує у справі позицію відповідача, який стверджує що в даній справі виконання рішення суду без участі боржника є неможливим та чинне законодавство надає право виконавцю закінчити виконавче провадження з таких підстав, але суд зазначає, що такі обставини не нівелюють виконавця від зобов`язання, покладеного вище згаданими нормами Закону України «Про виконавче провадження» щодо вчинення усіх необхідних заходів задля забезпечення виконання рішення суду та встановлення обставин не виконання рішення суду боржником, чому останнім таке не виконується, які причини бездіяльності чи неможливості вчинення дій боржником.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою виконавчою дією після вчинення виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, має враховуватися, що Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити всіх передбачених Законом заходів в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Так, частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Відповідно, суд вважає, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення, у свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання рішення суду чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, що узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 17 від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №640/12643/21 від 15 липня 2022 року боржником у повному обсязі.

Слід зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Позивач навів суду достатні обґрунтування обставин протиправності спірної постанови від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 69727746, та відповідач в свою чергу не довів законність та правомірність спірної постанови, належних та достатніх доказів вчинення усіх необхідних дій на забезпечення виконання рішення суду у справі № 640/12643/21 на підставі якого було видано виконавчий лист та пред`явлено останній до примусового виконання.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність спірної постанови від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження №69727746 не відповідність останньої ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим така підлягає скасуванню.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп, що підтверджується квитанцією від 13.12.2022 №64053300, яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі у сумі 992,40 грн.

Інших витрат по справі не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 листопада 2022 року про закінчення виконавчого провадження №69727746.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І.І.