Рішення № 115430082, 23.11.2023, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3232/23

Провадження № 2/529/561/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в смт Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 08.01.2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір № 416852608, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000 грн. строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згодом відповідач отримав чергові транши в загальному розмірі 8 600 грн. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором від 08.01.2022. В подальшому, 08 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого вже ТОВ "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Потім, 04 серпня 2023 року між ТОВ "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено договір факторингу № 01/04082023, відповідно до якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за яким складає у загальному розмірі 29 591,60 грн, з яких: 13 600,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 15 991,60 грн - заборгованість за відсотками.

Вказана сума заборгованості була нарахована первинним кредитором - ТОВ "Манівео". Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за вказаним договором, надіслані як первинним кредитором, так і новим кредитором, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 29 591,60 грн, сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 28.09.2023 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З наявної у матеріалах справи поштової розписки вбачається, що надіслані судом копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позову з доданими до нього копіями документів відповідач ОСОБА_1 отримав заздалегідь, однак у визначений йому строк, відзиву, заперечень на позов або інших клопотань суду не подав. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису кредитний договір № 416852608 /а.с. 43-46/.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.com.

Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" від 08.01.2022 року, позичальник ОСОБА_1 08.01.2022 року о 20:49:03 годині отримав одноразовий ідентифікатор MNV4Y7Y2 на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 , який ним було введено/відправлено Товариству 08.01.2022 року о 20:49:35 годині, після чого 08.01.2022 року о 20:49:44 годині було перерахування грошових коштів позичальнику на його картковий рахунок /а.с. 10/.

09 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 отримав декілька чергових траншів за кредитним договором в загальному розмірі 8 600 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями /а.с. 40, 41/.

Згідно з договором № 416852608 від 08.01.2022 року первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5000 грн строком на 30 днів зі сплатою 0,61 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, а потім 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу №05/0820-01 і в подальшому. 04.08.2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено договір факторингу №01/04082023, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, і за вищевказаним кредитним договором № 416852608 від 08.01.2022, укладеним між ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копією вказаного договору факторингу, акта прийому-передачі Реєстру Боржників за цим договором та витягом з Реєстру боржників до цього договору факторингу /а.с. 61-65/.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не погасив заборгованість в сумі 29 591,60 грн згідно умов договору № 416852608 ні первісному кредитору, ні позивачу.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 29 425 грн. 68 коп., з яких 13 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 825 грн. 68 коп. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 51/.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, після укладення договору факторингу від 04.08.2023 у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 ЗУ "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, такий підписано за допомогою електронного підпису, а згідно наданої інформаційної довідки, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача.

Отже, у спосіб накладення електронного цифрового підпису позивач прийняв пропозицію укласти договір і з цього моменту договір є укладеним.

Тому, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором № 416852608, а тому з нього на користь ТОВ "Юніт Капітал" необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 13 600 грн, тому в цих вимогах позов підлягає до задоволення.

Щодо нарахування відсотків, то суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Суд вважає хибними твердження позивача про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши кредитний договір № 416852608 від 08 січня 2022 року встановив, що умови вказаного договору, на яких ТОВ "Юніт Капітал" ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.

Як слідує з наданої ТОВ "Юніт Капітал" виписки з особового рахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позивних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів за договором №416852608.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив за договором № 416852608 саме 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Частиною 3 ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 року № 1734-VIII в редакції чинній на момент виникнення правовідносин визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов кредитного договору № 416852608 становить - 8568 грн. (13 600/100х2,10х30) грн.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім іншого, позивач на відшкодування понесених ним судових витрат також просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу підтверджених актом прийому-передачі наданих послуг від 08.08.2023 /а.с. 49/, рахунком №297 від 08.08.2023 на оплату правової допомоги за Договором від 01.12.2022 /а.с. 49/, платіжною інструкцією в національній валюті від 09.08.2023 № 675 /а.с. 50/, Додатковою угодою №19 до Договору про надання правової допомоги від 01.12.2022 /а.с. 55-58/, протоколом погодження видів правової допомоги та договірної ціни /а.с. 58/.

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ "Юніт Капітал" підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на правову допомогу слід стягнути із відповідач ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (еквівалентно 74,91%), у розмірі 1608,47 грн. Та 3745,50 грн. відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 416852608 від 08 січня 2022 року у загальному розмірі 22 168 (двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 00 коп, з яких: 13 600 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 8568,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1608 грн. 47 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 3745 грн. 50 коп., а всього в сумі 5353 (п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн 97 коп.

В задоволенні інших позовних вимог- відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С. Кириченко