Рішення № 115425240, 04.12.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.12.2023

Справа № 489/4461/23

Провадження №2/489/1874/23

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №15010, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 014/4933/5/20780 від 30 липня 2008 року у розмірі 880884,64 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 30 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/4933/5/20780, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 24900 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29 липня 2011 року зі сплатою 13,5% річних. Кредитні кошти були призначена на придбання автотранспортного засобу вантажний фургон-С марки ВАW модель BJ1065P6L6Y, 2008 року випуску. У червні 2023 року на його місце роботи надійшла постанова приватного виконавця Булахевіча С.В., прийнята в рамках виконавчого провадження № 68010794 про звернення стягнення на заробітну плату. З даної постанови він дізнався про спірний виконавчий напис. Ознайомившись з виконавчим написом, дізнався, що правонаступником прав та обов`язків АТ «Ерсте банк» були ПАТ «Фідобанк», ТОВ «ФК «Вендор», ТОВ «Профіт Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал». Про всі ці відступлення прав вимоги, і відповідно, про нову особу кредитора, його не було проінформовано, жодних повідомлень стосовно відступлення права вимоги новому кредитору та відомостей щодо нового кредитора, він не отримував. Вказує, що з спірним виконавчим написом він не погоджується та вважає, його таким, що не підлягає виконанню. На момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до переліку документів, які надавалися нотаріусу для вчинення виконавчого напису. При вчиненні виконавчого напису, приватний нотаріус не перевірив безспірність суми заборгованості. Нотаріально посвідчений договір між ним сторонами не укладався. Також, підставою для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса, є те, що заборгованість за кредитним договором № 014/4933/5/20780 від 30 липня 2008 року вже була стягнута з нього на користь первісного кредитора ПАТ «Ерсте банк» на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.05.2011 у справі № 2-1622/11. Заборгованість за одним і тим самим договором не може бути стягнуто двічі.

Ухвалою суду від 09.08.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 10.10.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, на позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте банк» в особі Петрусенко Світлани В`ячеславівни та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/4933/5/20780, відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 24900,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29 липня 2011 року зі сплатою 13,5 % річних.

Відповідно з умовами пункту 3.6 кредитного договору, виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором забезпечено автотранспортним засобом (вантажним фургоном С, марки ВАW , модель BJ 1065 P6L6Y, випуску 2008 року) та договором поруки № 014/4933/5/20780/2 від 30.07.2008, укладеного з ОСОБА_2 .

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження № 68010794.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та у Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій.

Статтею 88Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст.87Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затверджений постановою КМУ№ 1172 від 29.06.1999 року.

Згідно пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою КМУ№ 662від 26.11.2014«Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» Перелік доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014в частині положень, які доповнювали пункт 2 Порядку.

Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (постанова Великої Палати Верховного суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17).

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 04.11.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Пунктом 1 Переліку (в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пунктах 20,22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису-це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює права бо обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172». Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278 гс18) з подібних правовідносин.

Так, у постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження №14-706цс19) зазначено, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Отже, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначені норми цивільно-процесуального законодавства узгоджуються з одним із принципів цивільного судочинства - змагальності сторін, відповідно до якого доведеність обставин справи, збір і надання доказів покладається на сторони. У зазначеному контексті, колегія суддів ураховує, що відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про вчинення оспорюваного виконавчого напису, ним було надано: кредитний договір; оригінали іпотечного договору; розрахунок заборгованості за кредитним договором; копію повідомлення іпотекодавцю, тоді як позивач, не зазначила та не надала будь-яких доказів на спростовування таких аргументів. Зважаючи на наведене, колегія суддів констатує, що висновок районного суду в частині відхилення доводів відповідача про надання ним нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису з огляду на те, що на вимогу суду документи не надані нотаріусом, які стали підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, не відповідає принципу змагальності сторін.

Ухвалою суду від 09.08.2023, зокрема, витребовувалися, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. матеріали нотаріальної справи, в якій містяться документи на підставі яких вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. виконавчий напис від 04.11.2021, зареєстрований в реєстрі за № 15010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/4933/5/20780 від 30.07.2008 у розмірі 880884,64 грн.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Судом встановлено, що у лютому 2011 року ПАТ Ерсте Банк звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості в сумі 244691,70 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.05.2011, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк заборгованість по кредитному договору № 014/4933/5/20780 від 30.07.2008, яка складається із: 4947,80 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 17959,27 дол. США простроченої заборгованість за кредитом, 617,82 дол. США простроченої заборгованості по відсоткам, 42,09 дол. США відсотків, нарахованих на поточну заборгованість, 7050,56 дол. США пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту та 27,88 дол. США пені, нарахованої за прострочення погашення відсотків, на загальну суду 30645,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 243477,86 грн. (двісті сорок три тисяч чотириста сімдесят сім гривень 86 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк судовий збір в розмірі 845,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 60,00 грн., разом 905,75 грн. (дев`ятсот п`ять гривень 75 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк судовий збір в розмірі 845,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 60,00 грн., разом 905,75 грн. (дев`ятсот п`ять гривень 75 коп.).

Відповідно до виконавчого напису від 04 листопада 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №15010, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. запропонувала стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 014/4366/5/20780 від 30.07.2008, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Ерсте банк», правонаступником якого є АТ «Фідобанк», ТОВ «ФК Вендор», ТОВ «Профіт кредит», ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 , яка утворилася за період з 11.12.2020по 26.05.2021 у загальному розмірі 880884,64 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, позивачем у встановленому законом порядку спростовано, що сума заборгованості за кредитним договором № 014/4933/5/20780 від 30.07.2008 року, на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису (04 листопада 2021 року) була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з врахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України. Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен впевнитися у розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Згідно п. 2.3 Глави 16 вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М не було з`ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу, відсотків, порядку нарахування відсотків та відсотків за користування кредитом, не було з`ясовано даного питання з боржником, не переконався щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про суму заборгованості, в зв`язку з чим останній був позбавлений об`єктивної можливості вказати свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 04 листопада 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №15010, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 014/4933/5/20780 від 30 липня 2008 року у розмірі 880884,64 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», юридична адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено «04» грудня 2023 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева