Рішення № 115417162, 27.11.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року Справа № 480/11007/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11007/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо не нарахування та не виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, як судді Тростянецького районного суду Сумської області;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі посадового окладу судді Тростянецького районного суду Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 268/2020 від 07.07.2020 позивача призначено на посаду судді Тростянецького районного суду Сумської області безстроково. Наказом голови Тростянецького районного суду Сумської області № 1 від 10.07.2020 позивача зараховано до штату Тростянецького районного суду. Наказом голови Тростянецького районного суду № 2 від 30.07.2020 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу за наявності стажу роботи більше 5 років, починаючи з 28.07.2020.

Відповідно до наказу голови Тростянецького районного суду № 12 від 17.11.2020 позивачу надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 10.07.2020 по 09.07.2021 тривалістю 1 календарний день на 09 грудня 2020 року з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення. Зазначений наказ листом № 08-37/164/2020 від 17.11.2020 було направлено на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області.

Проте вказана допомога на оздоровлення виплачена не була. Після звернення позивача до ТУ ДСА України в Сумській області отримав копію листа Державної судової адміністрації від 28 вересня 2023 року за вих. № 04-2591/23, в якому не мотивовано підстав щодо невиплати допомоги на оздоровлення за 2020 рік, а лише додано копію листа Державної судової адміністрації України від 06.11.2020 за вих. № 10-20314/20 "Про виплату матеріальної допомоги", в якому зазначено, що виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки працівника можлива лише один раз на рік.

Отже, до теперішнього часу матеріальна допомога на оздоровлення за 2020 рік як судді Тростянецького районного суду, на якого розповсюджуються норми спеціального Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області не нарахована та не виплачена.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень неприпустимими та такими, що порушують його права та гарантії, як судді, а також є втручанням у незалежний статус судді.

Ухвалою суду від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.10.2023 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, призначено справу до судового розгляду по суті

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву у якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, справу просить розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказ голови Тростянецького районного суду № 12 від 17.11.2020 не був прийнятий до виконання на тій підставі, що позивач, працюючи на посаді помічника голови суду Лебединського районного суду Сумської області, з 29.06.2019 до 28.06.2020 вже отримав грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Така виплата здійснюється один раз на рік під час надання щорічної основної відпустки. На кожного працівника під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік передбачена одна допомога на оздоровлення (грошова допомога).

Враховуючи зазначене, вважає дії відповідача як державного органу, розпорядника бюджетних коштів, правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області в письмових поясненнях зазначило, що жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є суддею Тростянецького районного суду Сумської області. До призначення на посаду судді (Указ Президента України "Про призначення суддів" № 268/2020 від 07.07.2020) позивач працював на посаді помічника голови суду Лебединського районного суду Сумської області.

Під час перебування позивача на посаді помічника голови суду Лебединського районного суду Сумської області наказом Лебединського районного суду Сумської області № 11-в від 25.05.2020 йому була надана щорічна основна оплачувана відпустка, виплачено грошову допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до наказу голови Тростянецького районного суду № 12 від 17.11.2020 позивачу надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 10.07.2020 по 09.07.2021 тривалістю 1 календарний день на 09 грудня 2020 року з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення. Зазначений наказ листом № 08-37/164/2020 від 17.11.2020 було направлено на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області.

Управлінням вказаний наказ не був прийнятий до виконання на тій підставі, що позивач, перебуваючи на посаді працюючи на посаді помічника голови суду Лебединського районного суду Сумської області, з 29.06.2019 до 28.06.2020 вже отримав грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Така виплата здійснюється один раз на рік під час надання щорічної основної відпустки. На кожного працівника під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік передбачена одна допомога на оздоровлення (грошова допомога).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо гарантій права судді при наданні щорічної оплачуваної відпустки, виплати крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, підстав та умов її надання регулюються правовими нормами Закону України " Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) та Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (надалі - Закон № 504/96-ВР).

За змістом ч.1 ст.6 Закону № 504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам відповідною тривалістю за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Зазначене свідчить, що в розумінні вимог правової норми ч.1 ст.6 Закону № 504/96-ВР відпрацьований рік для позивача, за який підлягає надання щорічної основної відпустки, рахується саме з 10.07.2020.

Згідно ст.136 Закону № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

За змістом положень ст.6 Закону № 504/96-ВР щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Так, наказом голови Тростянецького районного суду № 12 від 17 листопада 2020 року позивачу надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 10.07.2020 по 09.07.2021 тривалістю 1 календарний день на 09 грудня 2020 року з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення.

В даному випадку суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача права на виплату саме в 2020 році допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні йому з 10.07.2020 по 09.07.2021 частини основної щорічної відпустки за робочий рік.

В обґрунтування відзиву на адміністративний позов відповідач посилається на отримання позивачем в 2020 році під час роботи на посаді помічника голови суду Лебединського районного суду Сумської області, з 29.06.2019 до 28.06.2020 ОСОБА_1 надано щорічну основну оплачувану відпустку, виплачено грошову допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Судом встановлено, що наказом голови Тростянецького районного суду Сумської області № 1 від 10.07.2020 позивача зараховано до штату Тростянецького районного суду.

Отже, з 10.07.2020 позивач, у зв`язку з набуттям статусу судді, відповідно до ст.136 Закону № 1402-VIII також отримав право на допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Також, у відзиві на позов зазначено, що відмова у виплаті позивачу спірної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за цей робочий рік зумовлена виключно необхідністю дотримання вимог ст.51 Бюджетного кодексу України щодо здійснення відповідних видатків на заробітну плату у відповідності до затвердженого кошторису на 2020 бюджетний рік. Кошторис таких видатків на 2020 бюджетний рік не передбачає виплати позивачу фактично другої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу протягом одного бюджетного року.

Водночас, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

По-перше, приписи ст.136 Закону № 1402-VIII не передбачають жодних обмежень щодо виплати суддям при наданні щорічної оплачуваної відпустки, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Вказана правова норма не містить жодних умов щодо надання такої допомоги та не містить механізму щодо відмови у її наданні.

Суд зазначає, що оскаржувана відмова відповідача за своєю суттю зведена до позбавлення позивача гарантованого ст.136 Закону № 1402-VIII права на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, що є не припустимим.

По-друге, за своєю суттю причина відмови відповідача в наданні допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за робочий рік зведена до відсутності в цій частині відповідного бюджетного фінансування на цей бюджетний рік.

Разом з тим, суд звертає увагу, що забезпечення належного фінансування суддів є складовою гарантій їх незалежності. Питання гарантій незалежності суддів і судів уже були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Так, у Рішенні від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів) Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов`язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Аналогічно, згідно із частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді, ухваленої 17 листопада 1999 р. Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань), незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. В статті 17 цієї Хартії прямо зазначено, що суддя має отримувати достатню винагороду для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень.

В пунктах 53 та 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року N (2010) 12, зазначено, що "основні норми системи оплати праці професійних суддів мають бути визначені законом. Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, тощо.".

Зазначене свідчить, про наявність порушеного права позивача на виплату йому як судді при наданні щорічної оплачуваної відпустки, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

При цьому, суд вважає, що відповідачу було відомо, що у 2020 році позивач не отримував допомоги на оздоровлення, тому він повинен був це передбачити та вжити заходів щодо формування кошторису на 2020 рік відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не надав до суду доказів обґрунтованості прийнятої відмови про виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік у розмірі посадового окладу судді Тростянецького районного суду Сумської області.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, як судді Тростянецького районного суду Сумської області.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі посадового окладу судді Тростянецького районного суду Сумської області.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал