Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/1104/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350013562 від 25.10.2022 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 02.04.1991р. по 15.04.1992р., з 10.05.1992 р. по 26.02.1994 р. та з 14.03.1997 р. по 03.08.2000 р., а також період проходження військової служби з 09.01.1988 р. по 09.01.1990 р., та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 25.10.2022 року позивач отримав Рішення №155350013562 про відмову у призначення пенсії. За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 : - з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 р. про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення; з 15.01.1987 р. по 04.01.1988 р., адже відтиск печатки, якою посвідчено запис, не придатний для сприйняття змісту, уточнююча довідка відсутня. Також не зараховано період проходження військової служби позивача згідно довідки № 222/2-37 від 16.06.2022 р., виданої Рибницьким об`єднаним міським комісаріатом ПМР, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 р. про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення. На підставі вищезазначених доводів, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною та такою що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
20.01.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/1104/23 визначено суддю Цховребову М.Г.
Ухвалою від 25.01.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження по справі № 420/1104/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року № 459 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/1104/23.
07.09.2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/1104/23 визначено суддю Лебедєву Г.В.
Ухвалою від 11.09.2023 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №420/1104/23, ухвалив розпочати розгляд справи спочатку та здійснювати розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
26.09.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач звернулась до Головного управління із заявою від 19.10.2022 про призначення пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Проаналізувавши надані позивачем документи, було встановлено що загальний страховий стаж становить 19 років 1 місяць 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного управління № 155350013562 від 25.10.2022 року було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки таке рішення прийняте на підставі положень чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, відповідачем у відзиві зазначено наступне. Так, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року. Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974, у разі звільнення працівника всі записи про працю, нагороди та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Враховуючи те, що запис у трудовій книжці позивача про роботу у період з 02.04.1991 по 15.04.1992 року засвідчений печаткою, що містить реквізити на іноземній мові, але при цьому відсутній нотаріально засвідчений переклад реквізитів печатки, Головне управління не мало правових підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. Періоди з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, оскільки відповідно до наданих документів позивач у цей час працював у Придністровській Молдавській Республіці. Відповідно до ст. 17 Закону України Про міжнародні договори України від 29.06.2004 року № 1906 укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Законом № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. 13.03.1992 року була підписана Угода Про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення яка набрала чинності 13.03.1992 року. Відповідно до зазначеної угоди Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-участь Співдружності Незалежних держав. Отже, відсутні будь-які законні підстави для зарахування періоду роботи позивача у Придністровській Молдавській Республіці до страхового стажу. Відтак, на думку відповідача, враховуючи норми Закону №1058-IV, позивачу правомірно відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, а відсутність необхідного страхову стажу не дає права на призначення спірного виду пенсії. Головне управління діяло виключно в межах свої повноважень, керуючись законами України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, а отже відсутні підстави для визнання дій Головного управління протиправними. Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Оскільки, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, Головне управління діяло в межах чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 05.01.2017 року органом 5127.
19.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 155350013562 від 25.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Повідомлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжкою колгоспника № НОМЕР_1 : - з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року оскільки записи в реквізитах печатки здійснені іноземною мовою, при цьому, нотаріально посвідчений переклад на українську мову відсутній; - з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення; з 15.01.1987 р. по 04.01.1988 року, оскільки відтиск печатки, якою посвідчено запис, не придатний для сприйняття змісту, уточнююча довідка відсутня. Також не зараховано період проходження військової служби позивача згідно довідки № 222/2-37 від 16.06.2022 року, виданої Рибницьким об`єднаним міським комісаріатом ПМР, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення. Додатково зазначено, що з урахуванням періодів здійснення підприємницької діяльності, за які сплачені страхові внески, відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 20 років 10 місяців 23 дні.
Не погоджуючись із вказаних рішенням позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Згідно із статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Тобто, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як установлено судом, по досягненню 60 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача щодо призначення їй пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Згідно позиції відповідача, у позивача відсутній необхідний страховий стаж не менше 29 років (в наявності страховий стаж 19 років 1 місяць 15 днів, з урахуванням періодів здійснення підприємницької діяльності, за які сплачені страхові внески, відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 20 років 10 місяців 23 дні ).
До страхового стажу не зараховано:
- згідно записів трудової книжкою колгоспника № НОМЕР_1 :
з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року оскільки записи в реквізитах печатки здійснені іноземною мовою, при цьому, нотаріально посвідчений переклад на українську мову відсутній;
з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення;
з 15.01.1987 р. по 04.01.1988 року, оскільки відтиск печатки, якою посвідчено запис, не придатний для сприйняття змісту, уточнююча довідка відсутня;
- період проходження військової служби позивача з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року, згідно довідки № 222/2-37 від 16.06.2022 року, виданої Рибницьким об`єднаним міським комісаріатом ПМР, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення.
Перевіряючи правомірність не зарахування означених періодів до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст.26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст.62 Закону №1788-ХІІ).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Щодо неможливості зарахувати періоди роботи позивача з 15.01.1987 р. по 04.01.1988 року, через те, що відтиск печатки, якою посвідчено запис, не придатний для сприйняття змісту, суд вважає неправомірною відмову відповідача в цій частині, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність та належний порядок заповнення трудової книжки. Непридатність для читання печатки на запису трудової книжки позивача, не впливає на той факт, що позивач дійсно працював в цей період, а тому така неточність не може бути підставою для відмови в зарахуванні позивачу періоду роботи з 15.01.1987 р. по 04.01.1988 року до страхового стажу.
Стосовно відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи 02.04.1991року по 15.04.1992року, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, та період проходження військової служби позивача з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року, суд зазначає наступне.
13 березня 1992 року Урядами держав-учасниць (у тому числі України та Молдови) підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (набрала чинності 13 березня 1992 року). Статтею 6 Угоди (чинна на час звернення позивача за призначенням пенсії) установлено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
29 жовтня 1996 року ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 19 листопада 1996 року.
Статтями 5, 8 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають. При призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.
Статтею 15 Угоди про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення також обумовлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації.
З огляду на наведені норми обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. Набутий громадянами держав-учасниць зазначеної Угоди трудовий стаж на території однієї з цих держав, на території колишнього СРСР до набуття чинності цією Угодою, підлягає врахуванню іншою державою-учасницею Угоди.
Тобто, у даному випадку позивачу має бути здійснено обчислення трудового (страхового) стажу по законодавству України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не враховано до страхового стажу періоди роботи з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року оскільки записи в реквізитах печатки здійснені іноземною мовою, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, та період проходження військової служби позивача з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року згідно довідки № 222/2-37 від 16.06.2022 року, виданої Рибницьким об`єднаним міським комісаріатом ПМР, оскільки Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення.
Суд зауважує, що спірні періоди роботи підтверджені трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до запису в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 (сторінка 4) позивач був звільнений у зв`язку з призовом на військову службу з 04.01.1988 року.
Суд також зазначає, що позивачем для призначення пенсії до управління відповідача були надані копія військового квитка та довідка № 222/2-37 від 16.06.2022 року, видана Рибницьким об`єднаним міським комісаріатом ПМР, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року проходив військову службу у «Вооруженных силах СССР».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Щодо доводів відповідача про те, що Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав відповідно до Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення, суд до уваги не бере та зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємствах, які знаходяться в невизнаній республіці не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними и документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим.
Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, та період проходження військової служби з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350013562 від 25.10.2022 року протиправним та таким, що належить до скасування.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, а також період проходження військової служби з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року.
Суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви позивач не просить зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності з 15.01.1987 року по 04.01.1988 року, однак в позовній заяві наводить обґрунтування в цій частині.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 15.01.1987 року по 04.01.1988 року.
Суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень відповідача, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.
В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №9293-2482-5721-0873 від 11.01.2023 року, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350013562 від 25.10.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 15.01.1987 року по 04.01.1988 року, з 02.04.1991 року по 15.04.1992 року, з 10.05.1992 року по 26.02.1994 року та з 14.03.1997 року по 03.08.2000 року, а також період проходження військової служби з 09.01.1988 року по 09.01.1990 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.12.2023 року.
Суддя Г. В. Лебедєва
Судове рішення № 115416532, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/1104/23 . Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: