Рішення № 115415402, 05.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Справа № 320/18283/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, виконавча служба), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у відкритті та не закритті виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 11.10.2022, виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 13.10.2022, виконавчого провадження НОМЕР_5 від 18.10.2022 відносно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 4 484,63 грн. безпідставно стягнутих коштів.

В обґрунтування поданого до суду позову позивач вказує про те, що виконавчою службою було протиправно відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_3 від 11.10.2022, № НОМЕР_4 від 13.10.2022, НОМЕР_5 від 18.10.2022, оскільки станом на час їх відкриття штрафи № 2AB00038005, № 2AB00078789 та № 2АВ0016227 були сплачені, що підтверджувалося інформацією в Сервісі перевірки адміністративних порушень. За вказаними виконавчими провадженнями було оголошено розшук автомобіля позивача, арештовано рахунок, та за наслідками сплачених штрафів розшук автомобіля був припинений, позивачем було повторно сплачено штраф з метою перетину кордону та через арешт коштів було списано з рахунку позивача кошти на погашення арештованої суми, загальна сума повторно сплаченого та списаного склала 4 484,63 грн. ОСОБА_1 наполягає, що наявна протиправна бездіяльність відповідача у виконавчих провадженнях яка полягала у не закритті вказаних виконавчих проваджень у встановленому чинним законодавством України порядку та строки, що як наслідок, призвело до понесення позивачем додаткових витрат у вигляді повторної сплати штрафу, неправомірного списання коштів на погашення арештованої суми, вказана сума 4 484,63 грн. відповідно підлягає стягненню з відповідача.

06.06.2023 ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ст. 160, т. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

19.06.2023 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

19.07.2023, ухвалою суду провадження у справі відкрито, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України, призначено розгляд справи у письмовому провадженні на 26 липня 2023 року о 14:10 год. та витребувано докази по справі від відповідача: - завірені належним чином копії матеріалів виконавчих проваджень: № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та НОМЕР_5, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвала суду отримана сторонами по справі належним чином.

Суд зазначає, що за ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

05.12.2023, ухвалою суду, за наявними у справі документами, вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

Постановами Департаменту патрульної поліції м. Київ згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП стягнуто з ОСОБА_2 штраф за порушення п. 12.9 (б) ПДР України (перевищення швидкості транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ):

серії 2АВ №00038005 від 31.05.2022 на суму 340,00 грн., та у разі несплати штрафу у строк визначений ст. 300-1 КУпАП в порядку примусового виконання цієї постанови органи виконавчої служби мають стягнути штраф у подвійному розмірі 680,00 грн.;

серії 2АВ №00078789 від 03.06.2022 на суму 340,00 грн., та у разі несплати штрафу у строк визначений ст. 300-1 КУпАП в порядку примусового виконання цієї постанови органи виконавчої служби мають стягнути штраф у подвійному розмірі 680,00 грн.;

серії 2АВ №00106227 на суму 340,00 грн., та у разі несплати штрафу у строк визначений ст. 300-1 КУпАП в порядку примусового виконання цієї постанови органи виконавчої служби мають стягнути штраф у подвійному розмірі 680,00 грн..

За заявами стягувача Нацполіції від 30.09.2022 та постанов, державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за заявами стягувача Нацполіції, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», було відкрито виконавчі провадження про стягнення штрафів в примусовому порядку, а саме:

- 11 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанови Національної поліції № 2AB00038005 на суму 680,00 грн.;

- 13 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанови Національної поліції №2AB00078789 на суму 680,00 грн.;

- 18 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанови Національної поліції № 2AB0016227 на суму 680,00 грн..

За вказаними виконавчими провадженнями також державним виконавцем винесено:

постанови про розмір мінімальних витрат, у відповідності до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 2 розділу VI Інструкції №512/5, від 11.10.2022 за ВП НОМЕР_3 на суму 369,00 грн., від 13.10.2022 за ВП НОМЕР_4 на суму 369,00 грн., від 18.10.2022 за ВП НОМЕР_5 на суму 369,00 грн.;

постанови про стягнення виконавчого збору, у відповідності до ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», від 11.10.2022 за ВП НОМЕР_3 на суму 68,00 грн., від 18.10.2022 за ВП НОМЕР_5 на суму 68,00 грн.;

постанови про арешт коштів боржника, у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1117,00 грн. (кожна), від 13.10.2022 за ВП НОМЕР_4, від 24.04.2023 за ВП НОМЕР_5, від 25.04.2023 за ВП НОМЕР_3;

про розшук майна боржника у відповідності до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», щодо MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/помер (кузова, рами): НОМЕР_2 від 24.04.2023 за ВП НОМЕР_5 та від 25.04.2023 за ВП НОМЕР_3;

постанови про припинення розшуку майна боржника, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», від 11.05.2023 за ВП НОМЕР_3, за ВП НОМЕР_5;

постанови про закінчення виконавчого провадження, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав фактичного повного виконання виконавчого документа. Виконавчий збір та витрати ВП стягнуто в повному обсязі: від 07.02.2023 за ВП НОМЕР_4, від 12.05.2023 за ВП НОМЕР_3, НОМЕР_5 із припиненням чинності застосованого арешту та інших заходів.

Суд зазначає, що вказані матеріали виконавчого провадження, надані відповідачем та досліджені судом містять супровідні листи щодо направлення постанов про відкриття виконавчого провадження Сторонам виконавчого провадження, за ідентифікаторами доступу виконавчих проваджень за ВП НОМЕР_4 ідентифікатор доступу Б20ВВ6Г16723, за ВП НОМЕР_3 ідентифікатор доступу 9А6Г68063ВДГ 08.10.2022, за ВП НОМЕР_5 ідентифікатор доступу В8А4БЕ0Е5548 судом встановлено наявність доказів надіслання решти вищезазначених постанов виконавця відповідним Сторонам виконавчого провадження.

З наданих позивачем виписок з карткового рахунку АТ «Універсалбанк» квитанцій від 07.10.2022 №СЕМ1-3Н79-ТТ3Х-9С6Е, № 3КТ2-КК87-В0ЕР-ТНР0, № Р87А-817А-Х72Х-7СЕК ОСОБА_3 сплачено вказані вище штрафи за постановами Нацполіції.

Квитанції були надіслані до виконавчої служби засобами електронного зв`язку за адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1 - 20.10.2022 із проханням закрити виконавчі провадження.

Згідно наданої квитанції від 11.05.2023 №20382134891_1683787462366 позивачем було повторно сплачено штраф в сумі 1117,00 грн. та згідно квитанції від 15.05.2023 №9063201354 сплачено повторно 1133,63 грн. Свої дії позивач пояснює необхідністю перетину кордону оскільки його автомобіль був задіяний у волонтерських цілях.

В подальшому згідно виписки по картковому рахунку позивача 22 травня 2023 року списано кошти в сумі 1117,00 грн. на погашення арештованої суми та 29 травня 2023 року знову списано кошти в сумі 1117,00 грн. на погашення арештованої суми.

Відповідно, вбачається, що позивачем сплачено повторно 2 250,63 грн. штрафу та списано з рахунку виконавцем на погашення арештованої суми 2234,00 грн. Всього, сума, яка є спірна в даній справі склала 4 484,63 грн., яку позивач просить стягнути як безпідставно отримані кошти виконавцем.

Позиція позивача ґрунтується на протиправності дій виконавчої служби по відкриттю спірних виконавчих проваджень та протиправній бездіяльності виконавчої служби щодо не закінчення останніх у строки та у відповідності до положень чинного законодавства у зв`язку із повною сплатою штрафів позивачем ще 07.10.2022. Така бездіяльність, на думку позивача, призвела до необхідності повторної сплати штрафу та несвоєчасність закінчення проваджень до списання виконавцем коштів на погашення арештованої суми, просить суд визнати таку бездіяльність виконавчої служби протиправною та стягнути безпідставно стягнуті кошти.

Відповідач правом на викладення своєї правової позиції щодо предмету спору не скористався.

Таким чином, предметом спору є дії та бездіяльність виконавчої служби, яка полягає у відкритті та не закритті виконавчих проваджень № НОМЕР_3 від 11.10.2022, № НОМЕР_4 від 13.10.2022, НОМЕР_5 від 18.10.2022 відносно ОСОБА_1 та стягнення 4 484,63 грн. безпідставно стягнутих коштів, у зв`язку з чим суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність дій, бездіяльності виконавчої служби в межах виконавчих проваджень, відповідність таким положенням ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті чинного кодексу адміністративно судочинства.

Суд зазначає, що за ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 299 КУпАП).

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (абз. 4 1 ст. 299 КУпАП).

За ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню (абз. 2 ст. 300-1 КУпАП).

Абзацом 1 ст. 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову (ст. 310 КУпАП).

З огляду на наведені норми, суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері Правил дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України є виконавчим документом, який орган Нацоліції має направити для примусового виконання в межах трьох місячного строку, а у державного виконавця в свою чергу виникає обов`язок після отримання зазначеної постанови, поданої у строк, винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1404-VIII виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.

Проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено частиною першою цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити.

Відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, як приписами ст. 27, ст. 42 Закону № 1404-VІІІ так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та про стягнення витрат виконавчого провадження.

Згідно ст. 36 Закону № 1404-VIII у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За ч. 3 та 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII).

Статтею 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 3 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

За ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, надсилаються виключно в електронній формі на такі електронні адреси.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Вказані дії виконавця узгоджуються із положеннями наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, яким затверджено Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5).

Слід зазначити, що положення Інструкції №512/5 слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону № 1404-VІІІ, та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

В силу наведених вище положень Закону № 1404-VІІІ виконавець повинен вчиняти у належному порядку та у строки виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших нормативно правових актів, що є гарантією недопущення порушення прав Сторін виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

За обставинами по справі слідує, що позивач сплатив штрафи за постановами Нацполіції серії 2АВ №00038005 від 31.05.2022, серії 2АВ №00078789 від 03.06.2022, серії 2АВ №00106227 на суму 340,00 грн. - 07.10.2022, про що на позицію позивача той повідомив виконавця 20.10.2022.

В свою чергу, відносно ОСОБА_1 , державним виконавцем було відкрито спірні виконавчі провадження № НОМЕР_3 від 11.10.2022, виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 13.10.2022, виконавчого провадження НОМЕР_5 від 18.10.2022.

Враховуючи вищезазначені норми діючого законодавства суд не вбачає протиправність дій виконавчої служби щодо відкриття спірних виконавчих проваджень, оскільки такі були відкриті за заявами стягувача Нацполіції від 30.09.2022 на підставі вищезгаданих постанов.

Суд також не вбачає порушення виконавчою службою строків та порядку їх відкриття, визначеному ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, оскільки згідно загальнодоступного Реєстру виконавчих проваджень заяви стягувача були отримані відповідно -

за ВП НОМЕР_4 (ідентифікатор доступу Б20ВВ6Г16723) 08.10.2022 (субота) - відкрито 13.10.2022 - перший робочий день (понеділок);

за ВП НОМЕР_3 (ідентифікатор доступу 9А6Г68063ВДГ) 08.10.2022 (субота) - відкрито 13.10.2022 - перший робочий день (понеділок).

Щодо відомостей за ВП НОМЕР_5 (ідентифікатор доступу В8А4БЕ0Е5548) отримано заяву стягувача 13.10 перший робочий день (понеділок) та відкрито виконавче провадження 18.10.2022 - робочий день (вівторок наступного тижня).

Суд враховує та вказує, що відповідно до згаданого вище абз. 2 та 3 ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом та порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом та за вказаною справою, судом не встановлено порушення процедури прийняття спірних постанов про відкриття виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 .

Достатніх та належних доказів протилежному, позивачем до суду не надано.

Щодо обставин бездіяльності на думку позивача виконавчої служби щодо не закінчення виконавчих проваджень, суд зазначає, що позивач надіслав засобами електронного зв`язку за адресою - Golos-rvdvs@ukr.net - 20.10.2022 із проханням закрити виконавчі провадження копії своїх квитанції про сплату вищезгаданих штрафів на підставі яких за заявами стягувача були відкриті спірні виконавчі провадження.

Відповідно до відомостей Міністерства юстиції України офіційна електронна пошта Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ golosrvdvs@gmail.com.

Відповідно до супроводжувальних документів, сформованих виконавцем в ході надіслання постанов за виконавчими провадженнями Сторонам та інших запитів слідує зазначення виконавчою службою адреси - golos-rvdvs@ukr.net.

Вказане надіслання позивачем квитанцій на позицію суду є надісланням за належною адресою, але суд звертає увагу позивача, що в даній справі відсутні докази отримання адресатом відповідачем зазначених квитанцій, відповідне надіслання не є доказом отримання.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів належного повідомлення та належного надіслання квитанцій про сплату штрафів до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Суду не надано доказів звернення позивача до виконавця після 22.10.2022 щодо обставин не закінчення спірних виконавчих проваджень виконавчою службою.

Із матеріалів справи вбачається, що після сплати позивачем 11.05.2023 1117,00 грн. та 15.05.2023 1133,63 грн., виконавцем були вчинені відповідні дії по закінченню виконавчого провадження № НОМЕР_3 (постанова від 12.05.2023) та № НОМЕР_5 (постанова від 12.05.2023) у зв`язку із фактичною сплатою боргу, сплатою витрат за виконавчим провадженням та виконавчого збору. Відповідні дії виконавчої служби суд вважає такими, що були вчинені після встановлення обставин повного виконання Боржником постанов, які підлягали примусовому виконанню, сплати штрафу, та інших витрат виставлених виконавчою службою.

Суд також зазначає та враховує, що позивач в даній справі не просить суд скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає позивачу, що стягнені кошти в сумі 2234,00 грн. (1117,00 грн. за виконавчими провадженнями) є витратами стягнутими в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, такі дії виконавця суд визнає правомірними, підстав для повернення позивачу стягнутих сум 2234,00 грн. не вбачається та належних обґрунтувань і доказів щодо такого стягнення позивачем до суду не надано.

Сплачений позивачем повторно 2 250,63 грн. розмір штрафу не є доказом протиправності дій чи бездіяльності виконавчої служби, що розглядається та перевіряється судом на предмет бездіяльності відповідача в межах спірних виконавчих провадженнях, такі дії позивача вчинені за власне прийнятим рішенням.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

За ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність дій та бездіяльності відповідача щодо відкриття та не закриття виконавчих проваджень під час їх прийняття, із посиланням на строки виконавчого провадження, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як правомірність пред`явлення вимоги позивача про стягнення заявленої суми коштів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Питання щодо витрат по справі суд не вирішує за відсутність на те процесуальних підстав.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І.І.