Рішення № 115407428, 05.12.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2023 м. Харків Справа №905/150/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/150/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21)

до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2)

про стягнення 222 806,52 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

Суть спору: ТОВ «ТПО «Аріста» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» 222 806,52 грн, з яких 156 600 грн - основний борг, 7 830 грн - пеня, 7 838,58 грн - 3% річних, 50 537,94 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 483-21 ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-06-005807-а від 27.04.2021 в частині оплати товару.

27.02.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копій ухвали від 27.02.2023 до його електронного кабінету та на адресу електронної пошти info@arista.com.ua, що зазначена у позові. Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» копії ухвали від 27.02.2023 доставлені до електронного кабінету та на вказану адресу електронної пошти тим ж днем.

Також господарським судом передано позивачу телефонограму, яка одержана юристом Купрацевич Ю.Г. 28.02.2023.

Відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлявся шляхом направлення копій ухвали від 27.02.2023 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5, що зазначені у витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у позові відповідно, а також на інші відомі суду адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», за всіма адресами електронної пошти, крім ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, копії ухвали суду від 27.02.2023 доставлені тим же днем.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи 28.02.2023 судом було здійснено спробу передати йому відповідну телефонограму за телефонними номерами НОМЕР_1 (зазначений у позові), НОМЕР_2 (зазначений у витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), однак встановити зв`язок не вдалось.

Також господарським судом направлено копію ухвали від 27.02.2023 на юридичну адресу відповідача 85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2, що зазначена у позові та у витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка (копія ухвали від 27.02.2023) отримана ним 07.03.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102270971538.

15.03.2023 за вх.№01-35/1248 господарський суд одержав клопотання відповідача, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме 7 830 грн пені та 50 537,94 грн інфляційних втрат.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, для чого мав достатньо часу, господарським судом визнано за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 05.12.2023 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи слід зазначити наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 год. 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затв. ЗУ від 08.11.2023 № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб.

У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника суду №6-р від 25.05.2023, з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022 № 1, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.

Враховуючи наведене, рішення у справі ухвалено судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 ГПК України строк.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

27.04.2021 між ДП «Добропіллявугілля - видобуток» (покупець, відповідач) та ТОВ «ТПО «Аріста» (постачальник, позивач) укладено договір № 483-21 ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-06-005807-а, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо - технічного призначення: код ДК 021:2015 - 24210000-9 «Оксиди, пероксиди та гідроксиди» (хімпоглинач вапняний ХП-И)» (далі - «продукція») в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.

У цьому договорі також погоджено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь - яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом (п. 4.1 договору).

Умови поставки продукції - DDР, згідно «Інкотермс-2020», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місце поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.2 договору).

Постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок, якщо була попередня оплата за продукцію; видаткову накладну або акт прийому - передачі; відповідні товаросупровідні накладі (залізничну/товарно - транспортну накладну/накладну поштового кур`єра); сертифікат якості заводу - виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації; дозвіл Держгідропромнагляду (в разі, якщо отримання даного документа є обов`язковим згідно з нормами чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.4 договору; інші товаросупровідні документи, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті договору, покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки продукції, які мають бути надані постачальником в строки, встановлені цим пунктом договору. Документи постачальник зобов`язується надати покупцю разом з поставленою продукцією (п. 4.3 договору).

Вказані в цьому договорі та відповідній специфікації до цього договору документи надаються постачальником повною мірою, в належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 4.6 договору).

Датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (п. 4.7 договору).

При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній (п. 4.8 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.10 договору).

Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві (п. 4.11 договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна орієнтовна сума договору складає 156 000 грн з ПДВ. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 5.9 договору).

У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми (п. 6.7 договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п. 8.1 договору).

У специфікації до договору сторони погодили, зокрема, найменування продукції, одиницю вимірювання, кількість, вартість товару з ПДВ та його місце поставки:

- хімпоглинач вапняний ХП-И, 360 кг, 48 600 грн, Шахта «Добропільська» Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1-А;

- хімпоглинач вапняний ХП-И, 400 кг, 54 000 грн, Шахта «Новодонецька» Донецька обл., с. Курицине, Олександрівський район;

- хімпоглинач вапняний ХП-И, 80 кг, 10 800 грн, Шахта «Білицька» Донецька обл., с. Красноярське, вул. Садова, 2-Б;

- хімпоглинач вапняний ХП-И, 320 кг, 43 200 грн, Шахта «Алмазна» Донецька обл., м. Добропілля, вул. Низова, 1-А.

Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 156 600 грн з ПДВ.

Також, у специфікації погоджено умови постачання - автотранспортом постачальника та за рахунок його коштів; строк поставки - до 30.06.2021.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 156 600 грн, що підтверджується видатковими накладними № 290401 від 29.04.2021 на суму 43 200 грн, № 290402 від 29.04.2021 на суму 10 800 грн, № 290403 від 29.04.2021 на суму 54 000 грн, № 290404 від 29.04.2021 на суму 48 600 грн, товарно-транспортними накладними № 290401, №290402, №290403, №290404 від 29.04.2021.

Разом з продукцією позивачем надано рахунки-фактури № СФ-000633 (29.04.2021), № СФ-000634 (29.04.2021), № СФ-000635 (29.04.2021), № СФ-000636 (29.04.2021) та сертифікати, про що зазначено у графі «супровідні документи на вантаж» товарно-транспортних накладних.

Повноваження осіб з боку відповідача, якими одержано продукцію, підтверджуються нарядами на отримання ТМЦ № 260 від 27.04.2021 (дійсний до 27.05.2021), № 259 від 27.04.2021 (дійсний до 27.05.2021), № 103 від 27.04.2021 (дійсний до 07.05.2021), №258 від 27.04.2021 (дійсний до 27.05.2021).

Оплата продукції відповідачем не здійснена.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№01-11/05/2022 від 11.05.2022 про сплату заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 156 000 грн, пені - 7 830 грн, 3% річних - 4 260,38 грн, інфляційних втрат - 17 971,66 грн. Вказана претензія надіслана на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, про що свідчить поштова накладна № 0210513873594 від 12.05.2022 та опис вкладення від 12.05.2022, але повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

Оскільки відповідь на претензію відповідач не надав та за поставлену продукцію не розрахувався, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 156 600 грн, також і пеню в розмірі 7 830 грн, 3% річних у розмірі 7 838,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 50 537,94 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Як вище встановлено судом, на підставі договору № 483-21 ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-06-005807-а від 27.04.2021 та специфікації до нього позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 156 600 грн, що підтверджується видатковими накладними № 290401, №290402, №290403, №290404 від 29.04.2021, товарно-транспортними накладними № 290401, №290402, №290403, №290404 від 29.04.2021.

Разом з продукцією позивачем надано відповідачу рахунки - фактури № СФ-000633 (29.04.2021), № СФ-000634 (29.04.2021), № СФ-000635 (29.04.2021), № СФ-000636 (29.04.2021) та сертифікати, про що зазначено у графі «супровідні документи на вантаж» товарно-транспортних накладних. Продукція прийнята відповідачем без жодних зауважень та заперечень (у т.ч. і щодо відсутності будь - яких інших документів на продукцію, передбачених п. 4.3 договору).

Оплата продукції, з огляду на умови п.п. 4.7, 4.8, 5.3, 5.9 договору, мала бути здійснена відповідачем за зазначеними вище видатковими накладними у строк до 14.06.2021 включно.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, відповідач оплату продукції не здійснив, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 156 600 грн. При цьому, жодних заперечень щодо цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 156 600 грн, а отже і про їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасно, п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.

Відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошових зобов`язань передбачена у п. 6.7 договору, за змістом якого у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем виходячи з 5% від суми простроченого боргу 156 600 грн та згідно з яким розмір пені складає 7 830 грн (менше, ніж розмір пені виходячи як з 0,1%, так і з подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого боргу 156 600 грн за період з 15.06.2021 по 13.02.2023 (з урахуванням письмових пояснень позивача за вх.№07-10/6023/23 від 04.12.2023 щодо періоду нарахування пені), перевірено господарським судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та є арифметично правильним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за період з 15.06.2021 по 13.02.2023 на суму боргу 156 600 грн складає 7 838,58 грн, перевірено судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо способу розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат за період з 15.06.2021 по 13.02.2023 (фактично за розрахунком - з червня 2021 року (з 15.06.2021 по 30.06.2021 = 16 днів) по січень 2023 року) на суму боргу 156 600 грн складає 50 537,94 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 830 грн, інфляційних втрат у розмірі 50 537,94 грн, 3% річних у розмірі 7 838,58 грн, а отже і про їх задоволення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Чинне законодавство України не містить перелік виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що він зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у м. Добропілля Донецької області, де проводяться активні бойові дії, а також посилена евакуація населення. Однак, підприємство з видобутку вугілля працює в посиленому режимі, адже енергетична економіка держави, особливо під час війни та опалювального сезону потребує стабільності.

Приймаючи до уваги те, що порушення відповідачем зобов`язання за договором мало місце у 2021 році та не пов`язано з початком військової агресії Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану на території України, і триває другий рік, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують його фінансовий стан та неможливість сплати пені в заявленому розмірі, а також те, що розмір пені, який визначений позивачем виходячи з 5% від суми простроченого боргу (менше, ніж розмір пені виходячи як з 0,1%, так і з подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого боргу), не є надмірним і в цьому випадку її нарахування спрямоване на розумне стимулювання відповідача до виконання грошового зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Водночас, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зменшення їх розміру законом не передбачено (близької за змістом позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору в розмірі 3 342,10 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 250 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2, ідент. код 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,21, ідент. код 33221885) основний борг у розмірі 156 600 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот) грн, пеню в розмірі 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн, 3% річних у розмірі 7 838 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 50 537 (п`ятдесят тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 94 коп., судовий збір у розмірі 3 342 (три тисячі триста сорок дві) грн 10 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 05.12.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва