Рішення № 115407189, 05.12.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2023 року Справа № 903/950/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Сигляк І.Я. - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відероконференції в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/950/23 за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця Нестерука Олександра Івановича про стягнення 100000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2023 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало на адресу суду позов до ФОП Нестерука Олександра Івановича про стягнення 100000,00 грн., в т.ч.: 50000,00 грн штрафу та 50000,00 грн пені.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №63/40-р/к від 13.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.34-35).

11.09.2023 позивач надіслав до суду заяву в якій просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з тим, що дана судова справа віднесена до спору, що виникає з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, а тому не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження на підставі п.5 ч.4 ст.247 ГПК України (п.с.37-38).

Ухвалою суду від 14.09.2023 заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/950/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 10.10.2023 о 10:30 год. (а.с.40).

05.10.2023 відповідач надіслав до суду клопотання про поновлення строку для подачі відзиву та відзив на позовну заяву (а.с.54-59).

Протокольною ухвалою від 10.10.2023 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 31.10.2023 о 10:30 год. (а.с.62-64).

Представник позивача 30.10.2023 сформув в системі «Електронний суд» заперечення у справі (а.с.69-78).

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 суд:

- поновив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та приєднав відзив до матеріалів справи;

- зобов`язав позивача подати оригінали всіх документів долучених до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;

- зобов`язав відповідача подати оригінали документів долучених до відзиву та оригінал платіжного доручення №390 від 09.12.2022 для огляду в судовому засіданні;

- явку відповідача визнав обов`язковою;

- зобов`язав Прилісненську сільську раду надати інформацію до наступного судового засідання, щодо сплати ФОП Нестеруком О.І. штрафу із розшифровкою до якого бюджету зараховані кощти в розмірі 50000,00 грн згідно платіжного доручення №390 від 09.12.2022.

- закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 21.11.2023 о 11:15 год (а.с.80-82).

14.11.2023 на електронну адресу суду надійшов лист Прилісненської сільської ради, яким долучено довідку відділу фінансів Прилісненської сільської ради від 13.11.2023 №46/02-20 (а.с.87-88).

21.11.2023 представник відповідача в судовому засіданні подав копію листа Прилісненської сільської ради та копію платіжного доручення №390 від 09.12.2023 (а.с.90-91).

21.11.2023 представник позивача сформував в системі «Електронний суд лист, в якому вказав, що на стадії підготовчого провадження належного підтвердження сплати штрафу відповідачем не подано (а.с.98-102).

Протокольною ухвалою від 21.11.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 05.12.2023 о 11:00 год.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи по суті, що підтверджується підписом представника у розписці від 21.11.2023 (а.с.108).

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №63/7-01-41-2021 про порушення ФОП Нестеруком ОД. законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та подання Відділу досліджень та розслідувань у Волинській області від 22.09.2022 № 63-03/119п, прийняла рішення від 13.10.2022 №63/40-р/к, яким визнано, дії фізичної особи-підприємця Нестерука Олександра Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо узгодження своєї поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах із закупівлі комплекту меблів для закладів загальної середньої освіти Любешівської селищної ради «код ДК 021:2015 39160000-1 - Шкільні меблі», (ідентифікатор закупівлі ІІА-2018-11-01-001222-а), проведених 26.11.2018 управлінням Гуманітарної політики Любешівської селищної ради, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Нестерука Олександра.Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф в розмірі 50000 грн.

Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Як слідує з матеріалів справи, копія Рішення 13.10.2022 №63/40-р/к надіслане разом із супровідним листом від 14.10.2022 №63-02/2140 Відповідачу поштовим відправленням (рекомендоване) акціонерного товариства «Укрпошта» № 7900069553237 (а.с.17-19).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення №7900069553237 рішення вручено особисто Відповідачу 21.10.2022 (а.с.20).

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Враховуючи вищезазначене, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням від 13.10.2022 №63/40-р/к, закінчився 22.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач Рішення №63/40-р/к від 13.10.2022 у судовому порядку не оскаржував.

Отже, Рішення №63/40-р/к від 13.10.2022 є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Станом на день подання позовної заяви позивач не отримував від Відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням №63/40-р/к від 13.10.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Згідно до ч. 7 та 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного Рішенням №63/40-р/к від 13.10.2022, обчислюється таким чином.

Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу:

- 21.10.2022 - дата вручення Відповідачу рішення;

- 22.10.2022- 22.12.2022 - строк для сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення;

- 23.12.2022-27.02.2023 часовий проміжок (67 днів), у якому здійснено нарахування пені за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням: 23.12.2022 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання Відповідачем рішення) - 27.02.2023 (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розміром штрафу, який накладений на Відповідача згідно з рішенням).

- 750 грн. х 67 днів = 50 250 грн., однак, на підставі частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного згідно з рішенням, тому, пеня складає 50000 грн.

Сукупна сума, яка підлягає до сплати Відповідачем: 50000 грн. (не сплачений Відповідачем штраф, що накладений згідно з рішенням) + 50 000 грн. (пеня за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення) = 100 000 грн.

Вказана правова позиція щодо застосування абзаців 3-5 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема в постановах від 31.10.2019 №904/3778/18, від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі №910/14288/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Судом враховується, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/9/19 від 11.11.2019).

Крім того, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу та пені підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 100000,00 грн.

Щодо доводів відповідача, що 09.12.2022 відповідач - ФОП Нестерук Олександр Іванович здійснив оплату штрафу у розмірі 50000,00 грн. на такі реквізити: UА 818999980314090542000003476, ГУК у Волинській області/с. Прилісне, код класифікації доходів 21081100 (Адміністративні штрафи та інші санкції); призначення платежу - оплата за штраф згідно рішення органів Антимонопольного комітету України від 13.10.2022 №63/40-р./к у справі №63/7-01-41-2021 ФОП Нестерук Олександр Іванович, судом враховано наступне.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу), належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що загальному фонді Державного бюджету України на 2022 рік до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Беручи до уваги, що така сума зараховується на єдиний казначейський рахунок, помилкове визначення рахунку отримувача у платіжному дорученні під час сплати суми штрафу не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату суми штрафу у визначений названим Законом строк, а тому й для застосування пені, передбаченої частиною сьомою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Подібний же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15, згідно з якою (постановою) здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов`язання до державного бюджету у встановлений строк має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування санкцій.

Вважає, що кошти надійшли на єдиний казначейський рахунок, внаслідок чого визнаються такими, що зараховані в доход державного бюджету.

Зазначає, що правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18662/17.

Разом з цим, як слідує з доводів відповідача та матеріалів справи, останній здійснив оплату штрафу у розмірі 50000,00 грн. не до загального фонду Державного бюджету України, а на рахунок Прилісненської сільської ради (UА 818999980314090542000003476).

Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлено спеціальний порядок вручення, виконання та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час вручення, виконання чи оскарження рішення необхідно дотримуватись такого порядку щодо підтвердження сплати штрафу: частина восьма статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати до територіального відділення документ, що підтверджує сплату штрафу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не надсилав до Відділення підтвердження сплати штрафу, тобто, Відповідач порушив приписи частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18662/17, судом встановлено наступне, в даній справі, під час розгляду справи:

«Платіжним дорученням від 11.10.2016 № 1346 Компанія перерахувала 937 526 грн. у рахунок оплати вказаного штрафу, про що свідчить призначення платежу в даному платіжному дорученні - "оплата штрафу згідно рішення у справі № 143-23.13/44-15/66-14 без ПДВ". Копію даного платіжного доручення було направлено АМК, отримання якого останнім не заперечується.

Сума штрафу була зарахована на рахунок 31414542700011 "Адміністративні штрафи та інші санкції" [код класифікації доходів бюджету 21081100 (місцевий бюджет)], про що, зокрема, вказано в листі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.05.2017 №11038/10/26-56-07-02-28.

Згодом Компанія звернулася із заявою щодо перерахування помилково сплаченого платежу згідно з платіжним дорученням від 11.10.2016 №1346 в сумі 937 526 грн. з рахунку 31414542700011 "Адміністративні штрафи та інші санкції" [код класифікації доходів бюджету 21081100 (місцевий бюджет)] на рахунок 31117106700011 [код платежу 21081100 адміністративні штрафи та інші санкції (державний бюджет)].

Грошові кошти в сумі 937526 грн. були перераховані на відповідний рахунок державного бюджету 10.04.2017, про що вказано у листі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.».

Разом з цим, в даній справі належного підтвердження сплати штрафу Відповідачем не подано і не перераховано помилково сплаченого штрафу на вірний рахунок, як здійснено у вищенаведеній справі. Крім того, відповідач не надсилав до Відділення підтвердження сплати штрафу, тобто, Відповідач порушив приписи частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18662/17 не є релевантними до даних правовідносин.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нестерука Олександра Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) 100000,00 грн (в т.ч.: 50000,00 грн штраф та 50000,00 грн пеня).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нестерука Олександра Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Коперника,4, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20812013) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 05.12.2023.

Суддя Гарбар І. О.