Рішення № 115404510, 04.12.2023, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/932/23

Провадження № 2/675/404/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2023 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Пашкевича Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (далі ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначало, що 22.12.2021 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 укладено договір № 6224824 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі - 93800,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, зазначений у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору, а Позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку - 28,00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору.

В п. 2.5. кредитного договору передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду в розмірі 4 % від суми - кредиту, зазначену у п. 1.1. договору кредиту. Позичальник порушив умови договору кредиту, не здійснює погашення кредиту зі сплатою процентів за його користування та інших платежів, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 23.05.2023 року становить 187976,39 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 85968,00 грн., заборгованість по відсотках - 32336,18 грн., заборгованість по комісії - 58942,66 грн., заборгованість по рахунку інфляції - 8830,69 грн., заборгованість за 3 % річних - 1898,86 грн.

На підставі викладеного позивач ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 2819,66 грн.

Ухвалою суду від 13.06.2023 року прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.09.2023 року частково задоволено клопотання відповідача про витребування у ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» обґрунтованого розрахунку, в якому детально розписати складові суми заборгованості ОСОБА_1 за договором № 6224824 від 22.12.2021 року, а також виписку по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 за вказаним договором, що відображає рух коштів на ньому та усі операції.

23.06.2023 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, у яких вказував, що спірний договір не підписувався електронним підписом позичальника та не відтворювався шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і не надсилалися на номер мобільного телефону відповідача.

Зазначає, що надана позивачем виписка з основного рахунку відповідача, за змістом якої відсутні відомості про здійснення зарахування позивачем на користь відповідача кредитних коштів, не доводить факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Окрім того, розрахунки суми нарахованих процентів за вищевказаним кредитним договором здійснені з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, оскільки позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» в розмірі 187976,39 грн., що вказує на відсутність порушеного права позивача, тому його позовні вимоги не підлягають до задоволення.

14.09.2023 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» направило до суду письмові пояснення, в яких зазначило, що не може погодитися з твердженнями, що висловлені відповідачем, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Щодо надання виписки з особового рахунку відповідача позивач вказує, що не має можливості надати виписку за картковим рахунком ОСОБА_1 , адже відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказана інформація є банківською таємницею. Зазначає, що вказаним Законом не передбачено можливості отримання позивачем інформації по рахункам відповідача, в тому числі і виписки по картковому рахунку. Окрім того, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано. Всі надані позивачем документи до позову, окрім розрахунку заборгованості та платіжного доручення, були підписані ОСОБА_1 за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що підтверджує, що останній був з ними ознайомлений та погодився на умови, викладені в них. Крім того, відповідач не спростовує факт отримання кредиту, не надає власного розрахунку заборгованості, який спростував би доводи позивача щодо суми боргу за договором № 6224824 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.12.2021 року. Отже, вважає, що позивачем доведено факт укладення договору про надання кредиту, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Разом з тим, у своїх письмових поясненнях просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відтак, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2021 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 укладено договір № 6224824 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 93800,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника або іншого отримувача, зазначений у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку - 28,00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору. Дата перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у додатку №2, є датою укладання цього договору. Дата остаточного повернення кредиту до 15.12.2025 року. Платежі з повернення кредиту здійснюються згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.5. договору, проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем на залишок заборгованості за позикою та погашаються при надходженні коштів на рахунок кредитодавця. Нарахування процентів здійснюються кредитодавцем щодня за методом «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, за фактичний термін користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. За обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначену у п. 1.1. цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі в період, встановлений у додатку № 1 до цього договору, починаючи з 01.01.2022 року, а у разі повного дострокового повернення кредиту - за фактичний період користування.

Пунктом 2.6. договору встановлено, що сплата процентів, суми кредиту та інших платежів здійснюється позичальником щомісячно ануїтетними платежами у розмірі та в період встановленими у додатку № 1 до цього договору з 01 по 15 число місяця наступного за звітним, починаючи з 01.01.2022 року, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно з п. 2.7 договору за надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 4 % від суми кредиту, встановленої у п.1.1. даного договору. Зазначена комісія сплачується позичальником одноразово, у день видачі кредиту, за рахунок кредитних коштів (тіло кредиту) шляхом перерахування за вказаними позичальником реквізитами суми кредиту за мінусом утриманої кредитодавцем комісії. Підписанням цього договору позичальник розпоряджається, надає згоду та уповноважую кредитодавця на вчинення дій з утримання на свою користь та у свої власності/не перерахуванні позичальнику грошових коштів, що включаються до загальної суми кредиту, але які до фактичного їх зарахування/перерахування на користь позичальника, в порядку, встановленому даним пунктом договору, сплачується у вигляді комісії за надання кредиту.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що позичальник зобов`язується за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або інших платежів за договором сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 200,00 грн. за перший прострочений платіж та 500,00 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

Додаток № 1 до договору № 6224824 про надання кредиту від 22.12.2021 року підписаний сторонами (кредитодавцем та позичальником) та містить інформацію щодо умов кредиту, супутніх витрат, графіку платежів.

22.12.2021 року відповідачем підписано заяву, яка є додатком № 2 до договору № 6224824 про надання кредиту від 22.12.2021 року, в якій він просив перерахувати належну йому суму кредиту після утримання комісії згідно п. 2.7 договору у розмірі 90048 грн. за зазначеними у заяві реквізитами. Додатком № 3 до договору встановлено реквізити для перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця для погашення кредиту, процентів та сплати інших платежів.

Відповідно до додатку № 3 до договору станом на 22.12.2021 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» мало відкритий у АТ «ОТП Банк» рахунок - НОМЕР_1 , а в платіжному дорученні №1238 від 22.12.2021 року про перерахування позики відповідачу, зазначено номер рахунку ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» відкритий в АТ «ОТП Банк» - НОМЕР_1 , що є рахунком міжнародного стандарту IBAN.

Реквізити отримувача коштів, а саме відповідача - ОСОБА_1 , відповідають даним, які він зазначив у додатку № 2 до договору.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.05.2023 року складає 187976,39 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 85968,00 грн., заборгованість по відсотках - 32336,18 грн., заборгованість по комісії - 58942,66 грн., заборгованість по рахунку інфляції - 8830,69 грн., заборгованість за 3% річних - 1869,86 грн.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 8.1 Договору, сторони домовились про можливість застосування при взаємовідносинах електронного документообігу, а саме використання електронних підписів під час створення, оброблення, посвідчення копій та зберігання електронних документів та визнання сторонами документів в електронному вигляді із використанням кваліфікованого електронно - цифрового підпису.

Пунктами 8.5.4 та 8.5.5 Договору передбачено, що електронні документи, які підписуються шляхом накладення одного КЕП, вважаються дійсними з моменту його накладення. Використання КЕП не змінює порядку укладення правочинів, має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію відповідності власноручного підпису

Згідно п. 8.6. Договору сторони взаємно визнають юридичну (доказову) силу за електронними документами, підписаними позичальником з використанням КЕП, без необхідності їх підтвердження документами на паперових носіях з накладенням на них власноручних підписів.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, встановлених обставин справи, позика відповідачу надавалась виключно за допомогою веб-сайту ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» (https://fksm.com.ua) з використанням позичальником електронного підпису для підписання договору згідно Закону України «Про електронну комерцію» на умовах пропозиції (оферти), акцептованою відповідачем.

З урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Тобто підписання договору позики відбувається шляхом входу в особистий кабінет позичальника, заповненням інформації про позичальника та акцептування пропозиції укласти договір шляхом підписання заяви електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, між сторонами було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб сайті (https://fksm.com.ua) і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав в повному обсязі надавши позичальнику кошти, проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з момент у передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №6224824 від 22.12.2021 року станом на 23.05.2023 року вбачається, що загальна заборгованість становить 187976,39 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 85968,00 грн., заборгованість по відсотках - 32336,18 грн., заборгованість по комісії - 58942,66 грн., заборгованість по рахунку інфляції - 8830,69 грн., заборгованість за 3% річних - 1898,86 грн.

При цьому, щодо стягнення заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 58942,66 грн. заборгованість за комісією.

Пунктами 1.1, 2.1. кредитного договору встановлено, що кредит надано для власних потреб.

Згідно ч. 2 п. 2.5 кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості Позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1 цього Договору, встановлена комісійна винагорода сплачується щомісячно.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов`язання, санкція у вигляді пені спрямовується на забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Разом з тим, цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 у справі № 904/5830/18.

Суд звертає увагу, що суд може вирішувати питання щодо зменшення пені з власної ініціативи, оскільки стаття 551 ЦК України такої заборони не містить.

Більш того, про можливість вирішення такого питання судом з власної ініціативи свідчать відповідні висновки Верховного Суду, висловлені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18, 17 листопада 2021 року у справі № 757/19/19, 22 лютого 2022 року у cправі №924/441/20.

Також, згідно практики Верховного Суд, а саме постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц вбачається наступне: ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 10 611, 29 євро, яка складається з заборгованості за кредитом - 8 282,65 євро, процентів - 847,82 євро, комісії - 809,61 євро, пені - 152,59 євро, а також штрафів відповідно до договору: 13,99 євро - штраф (фіксована частина), 504,63 євро - штраф (процентна ставка). ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками ВС несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що сума комісії за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором позики підлягає зменшенню з 58942,66 грн. до 3752,00 грн.

Крім того, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період та трьох відсотків річних не підлягають задоволенню, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, були нараховані після 24.02.2022 року.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем договір № 6224824 від 22.12.2021 року з додатками та платіжна інструкція № 1238 від 22.12.2021 року є належними та допустимими доказами, які підтверджують як укладення кредитного договору, так і видачу кредитних коштів відповідачу. Відповідач не спростував факт отримання кредиту, свого розрахунку не надав.

Позивач виконав умови договору, перерахувавши відповідачу ОСОБА_1 на обумовлений рахунок кредитні кошти у сумі 90048,00 грн., за мінусом утриманої згідно п. 2.7 договору комісії, що підтверджується платіжною інструкцією № 1238 від 22.12.2021 року.

Стверджуючи про недоведеність позивачем невиконання відповідачем умов кредитного договору, відповідач мав би надати докази на підтвердження своїх доводів, проте таких доказів відповідач суду не подав.

На підставі викладеного, оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 122056,18 грн. (85968,00 грн. - заборгованість за кредитом+32336,18 грн. - заборгованість за відсотками+3752,00 грн. - заборгованість по комісії) та відсутність підстав для стягнення з відповідача 65920,21 грн. (55190,66 грн. - заборгованість по комісії + 8830,69 грн. - заборгованість по рахунку інфляції + 1898,86 грн. - заборгованість за 3% річних).

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 64,93% (122056,18:187976,39х100), з урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1830 грн. 81 коп. (2819,66 х 64,93%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (місце знаходження - 01015, м. Київ, вул.Лейпцизька, 16; код ЄДРПОУ - 38604217, рах. № НОМЕР_1 ) заборгованість за договором № 6224824 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.12.2021 року у розмірі 122056 (сто двадцять дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 18 коп., а також судовий збір у розмірі 1830 (тисяча вісімсот тридцять) грн. 81 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет»: місце знаходження - м. Київ, вул. Лейпцизька, 16; код ЄДРПОУ - 38604217.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 04 грудня 2023 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич