Рішення № 115401306, 04.12.2023, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"04" грудня 2023 р.

справа №642/2194/23

провадження №2-о/642/71/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

головуючогосудді Гримайло А.М.

за участю секретаря Борсук В.Б.

заявника ОСОБА_1

представника заявника

адвоката Болоховцева Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків цивільну справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківська міська рада, Первомайська міська рада Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказуючи, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з грудня 1993 року до 10 січня 2023 року як дружина та чоловік.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона більше двадцяти дев`яти років, а саме з грудня 1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Вони проживали в квартирі, яка належала заявнику, за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали сумісний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що зроблений актовий запис №546 та відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видане Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 13.01.2023. Всі витрати на його поховання, вона несла самостійно.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 в період часу з грудня 1993 року по день його смерті необхідно заявнику для реалізації свого права на прийняття спадщини, заявлені вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні.

Представник заінтересованої особи, Харківської міської ради в судове засідання не з`явився. У своєму відзиві проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечували вказавши, що ст. 1277 Цивільного кодексу України визначено порядок визнання спадщини відумерлою.

Так, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцем незнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, в нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Таким чином, внаслідок відсутності дійсних спадкоємців за заповітом та/або законом після смерті ОСОБА_2 у органу місцевого самоврядування виникає обов`язок щодо звернення до суду із відповідною заявою про визнання спадщини (квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала останньому на праві власності) відумерлою та її передачі у комунальну власність, і наразі є всі правові підстави для такого звернення до суду. На підставі викладеного просили закрити провадження по справі, оскільки вбачається спір про право.

Представник заінтересованої особи, Первомайської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, за нормам чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Болоховцева Є.О., показання викликаних у судове засідання свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживалиоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу згрудня 1993року подень смерті ОСОБА_2 ,яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .Вони проживалив квартиріза адресою: АДРЕСА_1 . Разом вони виховували доньку заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відносини виникли на підставі спільної трудової діяльності в колективі Харківського заводу «Гідропривід».

За часпроживання однієюсім`єюяк чоловіката дружини, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вели спільнегосподарство,мали спільнийсімейний бюджет,займалися спільнимремонтом квартириза адресою: АДРЕСА_1 ,спільно купувалимеблі,побутову ікомп`ютерну технікута іншіпредмети домашньогопобуту,забезпечували розвитокта вихованнядоньки заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вільний час ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проводили у родинному колі, організовуючи спільний відпочинок та подорожі.

В 2016 році ОСОБА_2 брав участь у підготовці та проведенні весілля ОСОБА_4 , а з 2017 року приймав активну участь у вихованні доньки ОСОБА_4 ОСОБА_5 , як рідної онучки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що зроблений актовий запис №546 та відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видане Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 13.01.2023. Після смерті ОСОБА_2 всі питання і затрати, пов`язанні з його похованням самостійно вирішували ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно. Згідно заяви приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сипачової І.М. (вих.№121/01-16 від 10.11.2023) нею 26 січня 2023 року відкрита спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в установлений термін спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спадкоємець за законом четвертої черги ОСОБА_1 як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з грудня 1993 року по 10 січня 2023 року, вказавши на ведення останнімиспільного господарства,наявність спільнихвитрат,купівлі майнадля спільногокористування,участі увитратах наутримання житла,його ремонт.

Фотокартки, надані ОСОБА_1 до заяви, підтверджують тривалі сімейні відносини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , створюючи чітке розуміння розвитку їх відносин на протязі з 1994 року.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про доведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю її з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період часу з грудня 1993 року по день смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як проживали разом, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели сумісне господарство, піклувалися один про одного, тощо.

Щодо заперечень Харківської міської ради, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Підставами визнання спадщини відумерлою є:1) фізична відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; 2) позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування; 3) відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом; 4) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом.

Відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин: у спадкодавця може не бути спадкоємців за законом; усі спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не встигли прийняти її, або усі спадкоємці усунені від спадщини.

Згідно ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що згідно заяви приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сипачової І.М. (вих.№121/01-16 від 10.11.2023) нею 26 січня 2023 року відкрита спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в установлений термін спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спадкоємець за законом четвертої черги ОСОБА_1 як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення про визнання спадщини відумерлою можливе лише у разі безумовного встановлення таких фактів, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці фактично чи юридично взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. На теперішній час не сплинув річний термін після смерті спадкодавця. і права Харківської міської ради не порушуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 293, 294, 315, 319 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківська міська рада, Первомайська міська рада Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з грудня 1993 року до 10 січня 2023 року.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 04.12.2023 року.

Суддя А.М. Гримайло