Ухвала суду № 115394934, 27.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54259/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду в режимі відеоконференції судове провадження за клопотанням старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023100060002399 від 24.11.2023,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 у провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023100060002399 від 24.11.2023.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, за № 12023100060002399, від 24 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.11.2023, приблизно о 20 год. 40 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, попередньо вступили у змову з метою вчинення відкритого заволодіння чужим майном, не поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, групою осіб, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вказаного дня, приблизно о 20 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Велька Васильківська, 103, побачили раніше невідому їм жінку, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка йшла повз будівлю «Палацу Україна» за вище вказаною адресою, після чого у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на вчинення відкритого заволодіння чужим майном, що не поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, а саме жіночою сумкою в якій знаходились банківська картка «Укргазбанк» НОМЕР_1 , банківська картка «МоноБанк» НОМЕР_2 , банківська картка «Альфа банку» іменна НОМЕР_3 , пластикові картки дисконтні «МегаМаркет», «Оксфорд Медікал», магнітна картка-ключ білого кольору, косметичні засоби, кошти в сумі 2050 грн., срібний ланцюжок, вартістю приблизно 1000 грн., пристрій для паління «Айкос» темно синього кольору, вартістю приблизно 1500 грн., мобільна гарнітура, а саме бездротові навушники марки «AIR Pods 2» білого кольору, вартістю приблизно 5000 грн.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою вчинення відкритого заволодіння чужим майном, без застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, групою осіб, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_7 підійшли до ОСОБА_8 , Після цього, ОСОБА_5 злегка штовхнув ОСОБА_8 плечем, для відвернення уваги останньої. У цей момент, не бажаючи припиняти свої злочинні дії направлені на вчинення відкритого заволодіння чужим майном, без застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, групою осіб, з метою доведення до кінця злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_7 діючи спільно із ОСОБА_5 , висмикнув з плеча ОСОБА_8 її жіночу сумку в якій знаходились банківська картка «Укргазбанк» НОМЕР_1 , банківська картка «МоноБанк» НОМЕР_2 , банківська картка «Альфа банку» іменна НОМЕР_3 , пластикові картки дисконтні «МегаМаркет», «Оксфорд Медікал», магнітна картка-ключ білого кольору, косметичні засоби, кошти в сумі 2050 грн., срібний ланцюжок, вартістю приблизно 1000 грн., пристрій для паління «Айкос» темно синього кольору, вартістю приблизно 1500 грн., мобільна гарнітура, а саме бездротові навушники марки «AIR Pods 2» білого кольору, вартістю приблизно 5000 грн..

В подальшому ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_7 із викраденим майном покинули місце події на побігли у невідомому напрямку, таким чином розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у відкритому заволодінні чужим майном (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Слідчий вказує, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність низки ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_5 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 186 КК України у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому ризик переховування є цілком реальним; крім того останній порушив умови дотримання запобіжного заходу обраного відносно нього;

- незаконно впливати на свідків, потерпілу, у вказаному кримінальному провадженні, оскільки усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, шляхом підкупу та погроз може схиляти свідків та/або потерпілу до дачі неправдивих показів, відмові від участі в кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходу, належних засобів для існування, офіційно не працевлаштований, враховуючи викладене, відсутні стримуючі фактори щодо вчинення нового кримінального правопорушення;

- іншим способом перешкоджати повному, всебічному проведенню досудового розслідування, що може призвести до невиправних наслідків по кримінальному провадженню, а саме в прийнятті процесуальних рішень.

Аналізуючи всі дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , враховуючи те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що тільки застосування саме найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе усунути ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Адвокат та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, зазначивши, що підозра є необґрунтовано, а ризики надуманими, а тому клопотання є необґрунтоване та запобіжний захід занадто суворий.

Якщо в разі слідчий суддя прийде до висновку про застосування запобіжного заходу то просили застосувати захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, встановлено, що 25.11.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка, Черкаської обл., громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, освіта середня-спеціальна, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів) затримано в порядку ст. 208 КПК України.

25.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.11.2023, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 24.11.2023, протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2023, протоколами огляду місця події від 24.11.2023, протоколом обшуку від 24.11.2023, протоколом затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину від 25.11.2023, протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та захисника з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбаченого у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, враховуючи, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.

Варто зазначити, що за встановлених обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Відтак, слідчий суддя вважає, що є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23.01.2024, в межах строку досудового розслідування.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 107 360,00, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини у ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23.01.2024 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060002399 від 24.11.202.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 107 360,00 грн., зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;

- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.01.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9