Рішення № 11539410, 01.10.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2 – 789/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

1 жовтня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі – Росовській О.Ю.

із участю : - позивача ОСОБА_1

- представника позивача ОСОБА_2

- відповідача ОСОБА_3

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, із участю третьої особи – ОСОБА_5, про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24.09.2009 року звернувся з цим позовом до суду та зазначив, що біля 9 години 30 хвилин 28.09.2008 року на автодорозі сполученням Голосків – Лука-Барська в с.Слобідка-Кальнянська Деражнянського району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої автомобіль "ЛуАЗ-969М", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, який отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вказав також, що внаслідок зіткнення автомобілю “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить йому на праві приватної власності, було завдано технічних пошкоджень. Посилаючись на порушення вимог п.31.1 та п.31.4 Правил дорожного руху водієм ОСОБА_3, порушена щодо якого кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.286, с.287 КК України, постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18.08.2009 року буза закрита із звільненням відповідача від кримінальної відповідальності, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 заподіяну майнову шкоду в сумі 21180 грн., що складається з матеріального збитку пошкодженого автомобіля в розмірі 19980 грн., витрат на складання звіту про останній в розмірі 600 грн., оплати послуг евакуатора за доставку автомобіля з м.Деражні до м.Жмеринки в розмірі 600 грн.; а також 60000 грн. моральної шкоди, пов’язаної із моральними стражданнями з приводу пошкодження автомобіля, перенесенням фізичного болю та стаціонарним медичним лікуванням.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги. Вважаючи себе власником автомобіля “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, на підставі виданої ОСОБА_5 довіреності від 11.10.2006 року, розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням вказаного автомобіля обґрунтував звітом з незалежної оцінки від 08.01.2009 року. Просив задоволити позов, стягнувши також на його користь понесені судові витрати.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини. Вважає, що позивач рухався із значною швидкістю і не здійснив безпечного роз’їзду із нерухомим автомобілем відповідача, який внаслідок аварійної зупинки частково перебував на смузі зустрічного руху. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні позивача -ОСОБА_5, належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Будучи допитаним в порядку судового доручення в даній справі Дарницьким районним судом м.Києва ОСОБА_5 пояснив, що видана ним ОСОБА_1 та ОСОБА_6 нотаріально посвідчена довіреність від 11.10.2006 року на користування за призначенням та продаж автомобіля “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, не скасована та діє до теперішнього часу; фактичним власником вказаного автомобіля є ОСОБА_5; особисто ніяких претензій до ОСОБА_3 він не має та не заперечував проти розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно вимог ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, із знищенням чи пошкодженням її майна тощо.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Відповідно ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, я також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.

Згідно положень ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В судовому засіданні з показань позивача, що згідно доручення від 11.10.2006 року йому надано ОСОБА_5 право користуватись та продати автомобіль “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2.

Дані обставини підтверджуються змістом вказаної довіреності (а.с.4), з якого вбачається , що аналогічне право крім позивача, надано також ОСОБА_6, реалізовувати яке довірені особи вправі окремо один від одного.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, стосовно його права володіння вказаним транспортним засобом на підставі даного правочину, оскільки відповідне право не передбачено його змістом та наміром сторін, а також спростовується поясненнями третьої особи ОСОБА_5, який підтвердив особисте право власності щодо даного автомобіля.

Позивачем не представлено суду даних щодо вирішення питання за його зверненням до суду стосовно визнання його права власності на автомобіль “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, а також не заявлено відповідних вимог в межах даного судового провадження після отримання судом та повідомлення особам, які беруть участь в справі, інформації стосовно того, що ОСОБА_5 заявив про особисте право власності на вказаний автомобіль.

Будь-яких даних щодо здійснення за власні кошти певних відновлювальних робіт чи витрат на ремонт пошкодженого автомобіля позивачем суду не представлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не є власником або співвласником автомобіля “ВАЗ-21114”, державний номерний знак НОМЕР_2, а тому не має права на відшкодування на власну користь майнової шкоди, завданої пошкодженням з підстав неналежності йому даного транспортного засобу та нездійснення ним особистих витрат на його ремонт.

Окрім того, суд не приймає до уваги представлений позивачем на обґрунтування розміру заявленої матеральної шкоди звіт з незалежної оцінки матеріального збитку автомобіля, оскільки дана оцінка проведена за ініціативою позивача, за відсутності завчасного повідомлення про її проведення інших осіб, які беруть участь в справі, оцінювач не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, відповідачем не повідомлено про визнання даного звіту, а тому суд визначає його неналежним доказом.

За наведених обставин позовні вимоги в частині відшкодування матеріального збитку та оплати звіту із його визначення задоволенню не підлягають.

Одночасно суд враховує доводи позивача про заподіяння йому майнової шкоди, пов’язаної із транспортуванням пошкодженого автомобіля евакуатором, та певної моральної шкоди, а також не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, за якої відбулось зіткнення автомобілів.

Зазначені вимоги позивача доводяться, а заперечення відповідача спростовуються постановою Віньковецького районного суду від 18.08.2009 року (а.с.32-33), згідно якої відповідач був обвинувачений в тому, що 28.12.2008 р. перед поїздкою власним автомобілем ЛуАЗ 969 М державний номерний знак НОМЕР_1, не перевірив в повному обсязі технічний стан транспортного засобу, що виразилось у невиявлені ним відсутності трьох шпильок кріплення колісного редуктора лівого переднього колеса, та допустив виїзд технічно несправним автомобілем, чим порушив Правила дорожнього руху України. Під час руху в с.Слобідка Кальнянська Деражнянського району Хмельницької області в автомобілі ЛуАЗ 969 М обірвалась четверта шпилька редуктора. ОСОБА_3, не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху транспорту та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21114, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 У результаті зіткнення останній отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 7-го ребра зліва по задньо-паховій лінії, забійних ран обличчя.

Даною постановою Провадження в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.286, ст.287 КК України закрито, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за законом про амністію.

Також з мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_3 визнав пред’явлене йому обвинувачення за ст.287 КК України.

Встановлені у вказаній постанові суду обставини відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не потребують доказування.

Обставини наявності вини відповідача у скоєні ДТП та в заподіяння позивачу тілесних ушкоджень середньої тяжкості в умовах дорожньо-транспортної пригоди додатково підтверджується висновком судово-медичної експертизи №18 від 14.01.2009 року, що міститься в оглянутих в судовому засіданні матеріалах кримінальної справи (а.к.с.69-70); висновком автотехнічної експертизи №14А від 21.01.2009 року (а.к.с.83-86), згідно якого пошкодження шпильки кріплення переднього лівого колеса з колісним редуктором до поворотного кулака автомобіля відповідача виникло до моменту ДТП через послаблення конструкції вузла із-за відсутності трьох із чотирьох передбачених конструкцією автомобіля елементів кріплення колісного редуктора, невідповідність вказаного транспортного засобу технічним вимогам нормативно-технічної документації щодо його експлуатації і, відповідно, невідповідність технічного стану автомобіля ЛуАЗ 969 М вимогам п.31.1 ПДР України, що могло вплинути на керованість вказаного автомобіля і стати причиною виїзду на смугу зустрічного руху; протоколом допиту відповідача в якості свідка від 27.01.2009 року (а.к.с.94-95), коли він повністю визнав свою вину в тому, що не до кінця перевірив технічний стан автомобіля перед поїздкою та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулась ДТП; протоколом допиту відповідача як обвинуваченого (а.к.с.112-113), в ході якого він повністю визнав свою вину за ч.1 ст.286, ст.287 КК України.  

Вирішення питання про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вказаним обвинуваченням здійснене за його безпосередньою згодою, в судовому засіданні та в подальшому ним не заявлялось вимог про власне виправдання по суті обвинувачення, а тому суд не приймає до уваги невизнання в теперішньому судовому засіданні відповідачем власної вини у ДТП, розцінюючи таку позицію відповідача як намагання уникнути цивільної відповідальності, обов’язку щодо якої звільнення від кримінальної відповідальності за амністією не позбавляє.

У зв’язку з цим суд дійшов переконання, що відшкодуванню відповідачем позивачу підлягають витрати пов’язані із транспортуванням пошкодженого транспортного засобу, який перебував у його оперативному управлінні, евакуатором з м.Деражні до м.Жмеринки, здійсненого за кошти ОСОБА_1, що підтверджується відповідним рахунком (а.с.30).

Також на думку суду відшкодувати позивачу відповідач повинен завдану його неправомірними діями моральну шкоду, яка полягає у перенесених ОСОБА_1 фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з тимчасовим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях за наслідком протиправної поведінки відповідача щодо нього самого; у психологічних переживаннях, пов’язаних із зміною звичайного способу та умов життя щодо необхідності відновлення здоров’я, вжиття заходів для захисту порушеного права.

Разом з тим, суд вважає неспівмірною заявлений позивачем до відшкодування моральної шкоди, оскільки суду не повідомлено про настання внаслідок ДТП незворотніх наслідків для організму позивача чи інших істотних негативних немайнових наслідків для нього, а тому з урахуванням принципів розумності та справедливості суд доходить до переконання що відшкодуванню підлягає моральна шкода у значно меншому розмірі.

З урахуванням часткового задоволення заявлених вимог пропорційному розподілу підлягають судові витрати, у тому числі понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 8, 10, 60, 61, 174, 208, 209, 212-216 ЦПК України, ст.22, 23, 316, 317, 386, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 600 гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 172 гривні 46 копійок витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 гривню судового збору (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261).

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутніми в судовому засіданні особами, які беруть участь в справі, - у той же строк з дня отримання його копії, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я