Рішення № 115393266, 03.10.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/429/23

Провадження № 2/366/194/23

РІШЕННЯ

Іменем України

3 жовтня 2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

за участю секретаря судового засідання Іванової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка Олега Олеговича, про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка О.О. (далі - Відповідач), у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 55212,0 грн., яка складається з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства, як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 27606,0 та вихідної допомоги у розмірі 27606,0 грн. відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи».

Позовні вимоги мотивовані наступним.

27.05.2014 року позивач прийнятий на роботу в Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі - Підприємство, Відповідач)

07.11.2022 року, згідно наказу Відповідача № 179-ОС, Позивач звільнений з Підприємства у зв`язку з його ліквідацією на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач в день звільнення не працював. Свою трудову книжку він отримав засобами поштового зв`язку через декілька днів після звільнення.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про розрахунок у відповідності ст. 116 КЗпП України. Після цієї вимоги Відповідач сплатив певну суму коштів Позивачу, однак при цьому не врахував п. 5, 5.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам ДП «ЦОТІЗ» Колективного договору, відповідно до якого, при звільненні у зв`язку з ліквідацією Підприємства, його працівникам, які пропрацювали на підприємствах зони відчуження (Державних підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці до 3 років, виплачується матеріальна допомога у розмірі 1 (однієї) середньомісячної зарплати відповідного працівника, від 3 до 5 років у розмірі 2 (двох) середньомісячних зарплат відповідного працівника, більше 5 років у розмірі 3 (трьох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.

Позивач же попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років, а саме з 27.05.2014 року по 07.11.2023 року.

Представник Позивача стверджує, що Відповідач має перед Позивачем заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією Підприємства у розмірі 55212,0 грн., яка складається з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства, як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 27606,0 та вихідної допомоги у розмірі 27606,0 грн. відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи».

Оскільки Відповідач порушив вимоги трудового законодавства, Позивач вимушений звернутись до суду.

Рух справи

15.02.2023 року позовна заява надійшла до суду.

20.02.2023 року відкрите провадження у справі. Задоволено клопотання представника Позивача про витребування доказів. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялись вчасно та належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи без його участі та участі Позивача, при цьому позовні вимоги вони підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином. Причин своєї неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.

Відзив мотивований наступним.

Позивач звернувся до Відповідача з кредиторською вимогою лише 15.02.2023 року, тобто після спливу 2 місяців після внесення інформації про ліквідацію Підприємства до державного реєстратора (26.07.2022 року), тобто після спливу строку, визначеного п. 3 наказу ДАЗВ від 25.07.2022 року № 73-22 «Про ліквідацію Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»» (зі змінами). Відповідно, на думку Відповідача, кредиторські вимоги не підлягали задоволенню, про що повідомлено Позивача листом Підприємства. Відповідач зазначає, що строк пред`явлення кредиторських вимог сплив 26.09.2022 року.

Крім цього, Відповідач у відзиві зазначає про те, що Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» знаходиться на стадії ліквідації, та ще триває його інвентаризація. Відповідач зазначає, що грошові кошти можуть виплачуватись лише за рахунок коштів, отриманих від ведення господарської діяльності, тоді як підприємство припинило свою діяльність, що підтверджується відповідними наказами, а тому позовні вимоги Позивача не можуть бути задоволені.

Також Відповідач у відзиві, крім вищенаведеного посилається на те, що внаслідок військової агресії зс рф Підприємство не може здійснювати господарську діяльність, відповідно не може виплатити Позивачу грошові кошти. При цьому, Відповідач посилається на Листа Торгово-промислової палати «Про підтвердження форс-мажорних обставин» та зазначає про те, що Підприємство не в змозі здійснити розрахунок з Позивачем, відповідно виплати Позивачу не можуть бути задоволені.

Представник Позивача направив до суду відповідь на відзив.

У цій Відповіді представник Позивача зазначає про те, що твердження Відповідача про те, що строк кредиторських вимог Позивача сплив 26.09.2022 року не ґрунтується на вимогах законодавства з урахуванням положень ст. 112 ЦК України.

Щодо листа Торгово-промислової палати, на який посилається Відповідач як на підставу неможливості здійснити виплату Позивачу, представник Позивача зазначає про те, що цей лист не є належним доказом щодо невиконання п. 5.1 Положення Підприємства про виплату матеріальної допомоги, оскільки цей лист не розповсюджує свою дію на трудові правовідносини, тим більше, що в ньому зазначено про неможливість виконання зобов`язань у встановлені терміни, а не про його невиконання взагалі.

Від Відповідача заперечення на відповідь на відзив до суду не надходило.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства

Відповідно до ст. 10 КЗпПУ колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю (стаття 11 КЗпПУ).

За ч. 1 ст. 12 КЗпПУ сторонами колективного договору є: сторона роботодавця, суб`єктами якої є власник або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, яка використовує найману працю, та/або її уповноважені представники, зокрема представники відокремлених підрозділів юридичної особи; або сторона працівників, суб`єктами якої є первинні профспілкові організації, які діють на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, об`єднують працівників фізичної особи, яка використовує найману працю, та представляють інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, а в разі їх відсутності - вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник).

Судом встановлено, що Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі - ДП «ЦОТІЗ») належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, що підтверджується п. 1.1 Статуту ДП «ЦОТІЗ» (у новій редакції), затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 07.07.2020 року № 145-20 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 18.08.2022 року.

Із зазначеного вбачається, що ДП «ЦОТІЗ» знаходиться в стані припинення.

Протоколом від 10.10.2018 року № 2 на зборах трудового колективу схвалено колективний договір ДП «ЦОТІЗ» на 2018-2020 роки (далі - Колективний Договір), який зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за реєстраційним № 12 від 18.10.2022 року.

Додатком 7 до Колективного договору є затверджене директором ДП «ЦОТІЗ» Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі - Положення).

Протоколом загальних зборів трудового колективу ДП «ЦОТІЗ» від 01.12.2020 року № 1 до Колективного договору внесено зміни та доповнення, які зареєстровані за № 12 в Іванківській районній державній адміністрації Київської області.

Відповідно до п. 2 розділу І Колективного договору, його сторонами є ДП «ЦОТІЗ» в особі директора (Роботодавець) з однієї сторони та спільний представницький орган профспілкових організацій, які здійснюють свої повноваження на підприємстві, в особі голови спільного представницького органу (Профспілкова сторона), з другої сторони.

Згідно п. 5 розділу І Колективного договору, останній поширюється на всіх його працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, на обраних і штатних працівників профспілкової організації Підприємства.

Відповідно до п. 5.1 цього Положення, при звільненні у зв`язку з ліквідацією Підприємства , його реорганізацією або скороченням чисельності працівників Підприємства, працівникам виплачується матеріальна допомога у розмірі: працівникам, які пропрацювали на підприємствах зони відчуження (Державних підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП) більше 5 років у розмірі 3 (трьох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Відповідач доказів зупинення відповідних положень Колективного договору суду не надав.

Судом встановлено, що Позивач в період з 27.05.2014 року по 07.11.2022 року працював на різних посадах у зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП).

Наведене підтверджується копією трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 .

Згідно наявної в матеріалах справи копії наказу Відповідача № 179-ОС, Позивач звільнений з роботи 07.11.2022 року.

Разом з цим, згідно запису у трудовій книжці позивача, 07.11.2022р. позивача звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст. 40 КЗпП України (наказ №179-ОС від 07.11.2022р.).

Таким чином, Позивач попрацював на підприємстві зони відчуження більше 5 років. Зазначений факт сторонами не оспорюється.

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25.07.2022 року № 73-22 «Про ліквідацію державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі - Наказ) припинено ДП «ЦОТІЗ», шляхом ліквідації.

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 10.08.2022 року № 79-22 «Про внесення змін до наказу ДАЗВ від 25.07.2022 року № 73-22 «Про ліквідацію державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»» внесено зміни до Наказу.

П. 2 Наказу № 73-22 Утворено Ліквідаційну комісію ДП «ЦОТІЗ». Головою цієї комісії визначено в.о. директора ДСП «ЦСП» Котляренка О.О. (додаток до Наказу).

Згідно п. 3 Наказу, встановлено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог до ДП «ЦОТІЗ» протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

П. 5 Наказу затверджено План заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», згідно з яким, крім іншого, у п. 12 (зі змінами) визначено, що проведення погашення вимог кредиторів проводиться у термін протягом 2-х місяців з моменту закінчення строку виявлення вимог кредиторів.

Наказом ДП «ЦОТІЗ» (Відповідач) № 179-ОС від 07.11.2022 року Позивача звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення (07.11.2022 року) Позивач не працював.

02.12.2022 року Позивач засобами поштового зв`язку надіслав вимогу про розрахунок на адресу Відповідача.

Про сплив строку пред`явлення кредиторської вимоги Відповідач також зазначав у відповіді на відзив.

Щодо відзиву в частині виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства на позовну заяву Відповідача, суд приходить до наступного.

Відповідач посилається про сплив строків пред`явлення кредиторської вимоги Позивачем як на підставу відмови у її задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно

За ч. 3 цієї статті, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до п. 14 Плану заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», затвердженого наказом Державного агентства з управління зоною відчуження від 25.07.2022 року № 73-22 (зі змінами, внесеними наказом ДАЗВ від 10.08.2022 року № 79-22) зазначено такий захід як «Звільнити з роботи працівників відповідно до законодавства».

А тому, пропущення Позивачем встановленого ліквідаційною комісією строку пред`явлення кредиторської вимоги не є підставою для відмови у задоволенні таких вимог, а тому, твердження Відповідача про сплив строків пред`явлення кредиторської вимоги як на підставу відмови у її задоволенні не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить положенням п. 14 Плану заходів з ліквідації ДП «ЦОТІЗ», відповідно, не приймається судом до уваги.

Крім цього, Відповідач посилається на те, що Підприємство знаходиться на стадії ліквідації та не має власних коштів для погашення кредиторських вимог.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов`язання.

Відповідно дост.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу на те, що відсутність асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Отже, відсутність коштів у підприємства не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Крім цього, Відповідач зазначає про те, що внаслідок військової агресії зс рф Підприємство не може здійснювати господарську діяльність, відповідно не може виплатити Позивачу грошові кошти. При цьому, Відповідач посилається на Листа Торгово-промислової палати «Про підтвердження форс-мажорних обставин» та зазначає про те, що Підприємство не в змозі здійснити розрахунок з Позивачем, відповідно виплати Позивачу не можуть бути задоволені.

Суд не приймає такі доводи Відповідача з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21), яка прийнята після подання касаційної скарги та у порядку частини третьої статті 400 ЦПК України підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, виклала висновок, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. При цьому відступила від висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) про те, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - є сертифікат, виданий у ТПП України.

Оскільки обставини непереборної сили не підтверджено сертифікатом ТПП України, суд допускає, що у відповідача, як і у більшості господарюючих суб`єктів на території України внаслідок військової агресії рф погіршився фінансовий стан порівняно з іншими звітними періодами, але це не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань, в т.ч. за чинним Колективним договором.

Отже, Позивач попрацював на підприємствах зони відчуження більше 5 років та наказом ДП «ЦОТІЗ» (Відповідач) звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, Позивачу підлягає стягненню з Відповідача виплата 3 (трьох) середньомісячних зарплат відповідного працівника на підставі п. 5, 5.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» як працівнику, який звільнений у зв`язку з ліквідацією Підприємства та який пропрацював на підприємствах зони відчуження (Державних підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження) з особливо шкідливими умовами праці (ОШУП) більше 5 років.

Представник Позивача просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією Підприємства як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження понад 5 років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 27606,0 грн.

Щодо вимоги про стягнення вихідної допомоги відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представником відповідача надано суду клопотання про долучення до матеріалі справи виписки по особовому рахунку ДП «ЦОТІЗ» станом на 24.04.2023 року щодо компенсації при звільненні громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, де убачається, що грошові кошти на рахунок підприємства надійшли в загальній сумі 189076,56 грн., з яких компенсацію було перераховано ОСОБА_1 24.04.2023 року, що підтверджується копією платіжного доручення.

У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 зроблено висновок, що необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Тому, слід було закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній предмет спору.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, необхідно сплатити судовий збір в сумі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подачі позову становить 1073,60 грн.

Позивач при подачі позову до суду мав сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за вимогу про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства, як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження понад 5 років з особливо шкідливими умовами праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду Позивача звільнено від сплати судового збору.

З урахуванням зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. за задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства, як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження понад 5 років з особливо шкідливими умовами праці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 84, 89, 141, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка Олега Олеговича, про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні - задовольнити.

Провадження в частині стягнення з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження», в особі ліквідатора Котляренка Олега Олеговича на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - закрити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією підприємства як працівнику, який попрацював на підприємствах зони відчуження до 3 (трьох) років з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 27606,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот шість грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 03.10.2023 року.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул.. К. Лібкнехта, 10. Код ЄДРПОУ: 38770852 ).

Суддя: О.П. Гончарук