Рішення № 115386481, 04.12.2023, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1366/23

2/152/386/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 грудня 2023 року м. Шаргород

Cправа №152/1366/23

Провадження №2/152/386/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

розглянувши в залі суду в м. Шаргороді у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1.Виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області з означеним позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року у справі №152/1143/14-ц на її користь на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 450 гривень, на частину від заробітку (доходу), відповідача але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року стягнуто з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 450 гривень, щомісячно, починаючи з 01.07.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму та ростом цін, визначений вказаним судовим рішенням розмір аліментів не дозволяє забезпечити матеріально дитину усім необхідним.

Станом на січень 2023 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2833 грн., тому розмір аліментів, визначений Шаргородським районним судом в розмірі 450 грн. є суттєво меншим, ніж прожитковий мінімум встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та не може навіть частково забезпечити мінімальні потреби дитини. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

При обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 покликається на вимоги ст.ст.192, 181-183 СК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула.

При цьому, позивач ОСОБА_1 21.11.2023 року подала до Шаргородського районного суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.52).

2. Виклад позиції відповідача

Відповідач ОСОБА_2 не скористався правом на подання відзиву на позов та не подав до суду відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм чинного ЦПК України, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 09.10.2023 року (а.с.22-23).

При цьому, відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не прибув повторно.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка відповідачу ОСОБА_2 про виклик в судові засідання, призначені на 21.11.2023 року та на 04.12.2023 року, надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, згідно з інформацією виконавчого комітету Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області №05-01/1070 від 09.10.2023 року: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Вказана поштова кореспонденція судова повістка про виклик у судові засідання, призначені на 21.11.2023 року та на 04.12.2023 року, що надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, повертається до суду (а.с.37, 50).

З довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вбачається, що вручення неможливе у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Така довідка поштового відділення вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.

Оголошення про виклик відповідача у судові засідання, призначені на 21.11.2023 року та на 04.12.2023 року, розміщені на веб-сайті «Судова влада України» відповідно 06.11.2023 року та 21.11.2023 року (а.с.32, 54).

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву на пропозицію суду, що викладена в ухвалі про відкриття провадження у справі від 09.10.2023 року (а.с.22-23), не подавав.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності відповідача та ухвалення судового рішення немає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. 21.11.2023 року позивач ОСОБА_1 подала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.52).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, позивач до суду не подавала.

2. Відповідач ОСОБА_2 заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали Шаргородського районного суду від 09.10.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини; відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на 06.11.2023 року без повідомлення (виклику) сторін; роз`яснено сторонам, що у випадку наявності клопотання про виклик їх у судове засідання, його слід подати до суду у встановлені строки; запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, а у випадку визнання позовних вимог заяву про визнання позовних вимог (а.с.22-23).

2. Згідно з ухвалою суду від 06.11.2023 року, здійснено перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено дати першого та другого судових засідань: 21.11.2023 року та 04.12.2023 року, відповідно; прийнято рішення про виклик відповідача у судові засідання в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.29-30).

3. 21.11.2023 року судове засідання у цій цивільній справі відкладено на завчасно визначену дату другого судового засідання 04.12.2023 року у зв`язку із неприбуттям відповідача ОСОБА_2 (а.с.53).

4. 04.12.2023 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.56-57).

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності відповідача та ухвалення судового рішення немає.

5. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється в судовому засіданні у відсутності всіх учасників справи, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дітей, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Суд встановив, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.03.2012 року, який розірвано за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року (а.с.8).

Від спільного проживання у шлюбі позивач та відповідач мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають з позивачем ОСОБА_1 . При цьому, неповнолітня донька сторін перебуває на утриманні позивача, що вбачається із довідок виконавчого комітету Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 26.09.2023 року за №№1880, 1881 (а.с.13, 14).

На користь позивача з відповідача ОСОБА_4 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року у справі №152/1143/14 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 450 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказана обставина підтверджується копією судового рішення (а.с.9).

Стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини здійснюється в примусовому порядку.

Вказана обставина підтверджується копією виконавчого листа №152/1143/14, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області 16.07.2014 року (а.с.12).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 як одержувач аліментів, відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України, має право на звернення до суду з означеним позовом про зміну способу стягнення аліментів.

Судом встановлено, що аліменти на утримання дитини сторін стягуються у твердій грошовій сумі та не можуть в повній мірі забезпечити гармонійного розвитку дитини, тому суд вважає, що права доньки сторін на належне утримання з боку батька порушені та підлягають судовому захисту шляхом зміни способу стягнення аліментів та визначення їх у частці від доходу відповідача в розмірі чверті доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що гарантуватиме отримання дитиною надійного стабільного утримання з боку батька в межах мінімальної соціальної гарантії, встановленої державою в ч.2 ст.182 СК України, а також позбавить позивача та відповідача від необхідності в майбутньому звертатися з позовом до суду про зміну розміру аліментів при підвищенні соціальних гарантій чи при зменшенні доходів платника аліментів.

При цьому, суд вважає, що позивач працездатний, може працювати та отримувати дохід, оскільки заперечень щодо вказаної обставини, зазначеної у позові, відповідач не надав.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом зміни способу стягнення аліментів та встановлення їх у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Встановлені судомсімейні правовідносинищодо способувиконання батькамиобов`язку утримуватидітей,зокрема,щодо зміниспособу стягненняаліментів,визначеного зарішенням суду,регулюються КонституцієюУкраїни,Сімейним кодексомУкраїни,Конвенцією прозахист правлюдини іосновоположних свобод,яка,відповідно довимог ч.1ст.9Конституції України,ратифікована Закономвід 17.07.1997року «Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого протоколута протоколів№2,4,7та 11Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України, ЗУ «Про охорону дитинства».

Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття… Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначеностаттею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зіст.141СК України,мати,батько маютьрівні правата обов`язкищодо дитини,незалежно відтого,чи перебуваливони ушлюбі міжсобою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно дост.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (абз.1 ч.3 ст.181 СК України).

Таким чином, за рішенням суду аліменти на утримання дітей присуджуються двома способами у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі, за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено в абзаці 1 частини 3 ст.181 СК України.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз.2 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно доч.1ст.182СК України,при визначеннірозміру аліментівсуд враховує:1)стан здоров`ята матеріальнестановище дитини; 2)стан здоров`ята матеріальнестановище платникааліментів; 3)наявність уплатника аліментівінших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; 3-1)наявність направі власності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачемаліментів витратиплатника аліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абз.2 ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до положень ст.183 СК України, стягнення аліментів здійснюється у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка визначається судом.

При цьому підстави стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183 СК України.

ВстановленийЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років становить 2833грн. наодну особув розрахункуна місяць,який визначаєвартісну величинудостатнього длязабезпечення нормальногофункціонування організмудитини,збереження їїздоров`я,забезпечення наборупродуктів харчування,а такожмінімального наборунепродовольчих товарівта мінімальногонабору послуг,необхідних длязадоволення основнихсоціальних ікультурних потребособистості дитиниз метоюзабезпечення гармонійногорозвитку.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на вимоги ст.192 СК України, яка не підлягає застосуванні у вказаних правовідносинах, оскільки регулює порядок зміни розміру аліментів, тоді як позивач звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, що регулюється вимогами абзацу 2 ч.3 ст.181 СК України.

VІ. Висновки суду

Враховуючи, що судом встановлено обставини щодо наявності підстав зміни способу стягнення аліментів, то суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів і визначення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача на утримання дитини, зокрема, в розмірі чверті заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягає задоволенню, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Враховуючи,що усіобставини,які становлятьпредмет доказування,мають бутипідтверджені визначенимиу ч.2ст.76ЦПК Українизасобами доказування,суд вважаєдостовірно встановленимиті фактита обставини,які підтверджуютьсяписьмовими доказами,наданими допозову,оскільки відповідачвідзиву напозов досуду неподавав. Зокрема, щосторони маютьнеповнолітню дитину доньку ОСОБА_5 ,спосіб утримання якої є предметом даного спору і на утримання якої з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти згідно з рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року в твердій грошовій сумі в розмірі по 450 грн. щомісячно.

Судом встановлено, що сплачувані відповідачем аліменти не достатньо та у неповній мірі забезпечують матеріальне становище дитини для її гармонійного розвитку, що суперечить вимогам ч.2 ст.182 СК України.

Також, судом встановлено, що за приписами абз.2 ч.3 ст.181 СК України, позивач, як одержувач аліментів, має право звернутися до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів.

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки зміна способу стягнення аліментів та визначення їх у частці від доходу відповідача, зокрема, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) відповідає найкращим інтересам дитини.

У постанові від 03.02.2021 року у справі №520/21069/18 Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відтак, суд виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька для забезпечення гармонійного розвитку.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати.

Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК, на підставі ст.ст.150, 179, 180, 181, 182, 183 СК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року у справі №152/1143/14-ц на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 450 гривень щомісячно, визначивши їх у частці від доходу відповідача в розмірі чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок в дохід держави (стягувач: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ стягувача 37993783); отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Повне ім`я сторін:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Шаргород Шаргородського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 20.11.2017 року органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відомості паспорта громадянина України та РНОКПП суду не відомі.

Повне заочне рішення складено 04.12.2023 року.

Суддя: