Ухвала суду № 115379873, 04.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33089/23

УХВАЛА

04 грудня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 28.11.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у прийнятті заяви про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Зобов`язати Біляївський відділ ГУ ДМС України в Одеській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визнання його особою без громадянства.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у липні 2023 року він звернувся до Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області для подання заяви про визнання його особою без громадянства, однак йому було відмовлено через ненадання позивачем довідки про відсутність громадянства рф. 26.07.2023 року позивач звернулась до Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про забезпечення прийняття заяви спеціалістами Біляївського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області визнання позивача особою без громадянства. Відповідачем за вказаною заявою було надано відповідь від 25.08.2023 року № Б-428/6/5101-23/5100.5.3/666-23, де позивачу було відмовлено, мотивуючи це тим, що у ГУ ДМС є підстави вважати позивача громадянином рф з рекомендацією позивачу звернутись до Генерального консульства рф з метою встановлення належності чи неналежності до громадянства рф та беручи до уваги п.20 постанови Кабінету Міністрів України № 317 від 24.03.2021 «Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства», в якій зазначено, що разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився ( за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві (документи, що підтверджують факт народження особи, перебування у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об`єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім`ї, тощо).

Позивач не погоджується із вказаною відповіддю Головного управління ДМС України в Одеській області, вважає її незаконною та протиправною, а тому таким, що є протиправною бездіяльністю.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів позовної заяви додано клопотання про звільнення його від сплати судового збору посилаючись на матеріальну незабезпеченість, неможливість офіційно працевлаштуватися через відсутність паспорту (з урахуванням положень ч. 24 ст. КЗпП), відсутність інших матеріальних джерел. Представник позивача зазначає, що з огляду на недостатність коштів у заявника для залучення спеціалістів в галузі права на комерційній основі заявник отримує правову допомогу безоплатно відповідно до умов проекту УВКБ ООН «Мобілізація громад, правова та соціальна допомога біженцям та особам без громадянства в Одесі». Також представник позивача звертає увагу суду, що, власне для можливості забезпечення свого життя (що неможливо зробити на гідному рівні без документів) позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про визнання особою без громадянства.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2684,00 грн.

ОСОБА_1 заявлену одну позовну вимогу про бездіяльність відповідача щодо не прийняття його заяви та одну похідну позовну вимогу.

Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивач повинен надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (2684,00 грн х 0,4).

Разом з цим, судовий збір позивачем не сплачувався та до матеріалів позовної заяви додані Клопотання про відстрочення та клопотання про розстрочення сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (ч.2 ст. 133 КАС України).

За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного вбачається, що суду надано право, а не покладено обов`язок зменшити, відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору. Крім того, суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору за однієї з умов, перелічених у пунктах 1-3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», лише з урахуванням майнового стану заявника.

Обов`язок обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні сплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Аналіз правового врегулювання питання звільнення від сплати судового збору дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.10.2019 по справі №215/3329/19.

Доказів того, що позивач перебуває в скрутному матеріальному стані, у зв`язку з чим відсутні кошти на сплату судового збору, на момент звернення до суду останній не надав.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, наведені у клопотаннях не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим клопотання задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1-2 ст.46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позивачу необхідно надати до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатком доказів про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Зазначені вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позивачу слід продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст.133, 160, 161, 169 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА