Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/200/23
Провадження № 2/552/1117/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.11.2023 року Київськийрайонний судм.Полтави ускладі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі Біжко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.07.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договоромб/н від 14.07.2011 року, станом на 20.12.2022 року заборгованість становить 31448,56 грн., яка складається з: 29880 грн. заборгованість за тілом кредита, 1568,56 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31448,56 грн. та судовий збір.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.03.2023 №268/0/15-23, суддя Бабенко Ю.П. припинив здійснювати правосуддя в Київському районному суді м. Полтави, у зв`язку із достроковим закінченням відрядження.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року справу прийнято до провадження.
08.05.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зазначив, що позивач посилається на редакцію умов та правил, що почали діяти з 01.03.2019, а саме п.п.2.1.1.12.11, який відсутній в «Умовах та правилах надання банківських послуг» в редакції від 06.03.2010, які надані позивачем в якості доказу до позовної заяви.
Посилався на те, що копії документів: анкета заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у приватбанку від 14.07.2011, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» без дати і підпису, паспорт споживчого кредиту від 09.09.2020 року, надані позивачем, належним чином не завірені, на копіях відсутні підтвердження, що копії документів відповідають оригіналам, також відсутні дата, посада, прізвище, ініціали, підпис.
Зазначив, що заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, за відсутності заборгованості за поточним тілом кредиту, позивач не розкрив поняття «прострочене тіло кредиту», так і підстав, за яких останнє підлягає нарахуванню та стягненню з позичальника. Крім того, позивачем не пред`являлась вимога ОСОБА_1 у письмовому вигляді, про що було заявлено позивачем у позовній заяві.
Крім того, позивачем не зазначається по якій із карт був нарахований борг.
Також, позивачем не надано документи, які б підтверджували, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Просив суд у задоволенні позову відмовити.
25.05.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зазначив, що копії долучених до позовної заяви документів були завірені належним чином представником Банку.
Зазначив, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
Посилався на те, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово економічні експертизи по справі не призначались. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач у судове засідання свого представника не направив, попередньо звернувся до суду із заявою про проведення розгляду справи за відсутності їх представника.
У судове засідання відповідач та його представник не з`явились, попередньо надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 липня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно дочастини першоїстатті1054ЦК Українизакредитним договоромбанк абоінша фінансоваустанова (кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Відповідно дост..625ЦК Україниборжник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 14 липня 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 липня 2011 року, посилався наВитяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, заборгованості за простроченими відсотками та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 липня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16 січня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постановівід 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2023 року.
Суддя Т.В.Шаповал
Судове рішення № 115374959, Київський районний суд м. Полтави було прийнято 28.11.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 552/200/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: