Рішення № 115365777, 04.12.2023, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"04" грудня 2023 р.

Справа №642/4552/23

Провадження №2/642/1250/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря Шрамко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.10.2012 у розмірі 36030.82 грн, що складається із заборгованості за кредитом 28943.63 грн. та 7087.19 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,вказуючи,що 31.10.2012 між сторонами було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит на картковий рахунок у вигляді кредитного ліміту. ОСОБА_1 підтвердила своюзгоду нате,що підписанаанкета -заява разомз «Умовамита правиламинадання банківськихпослуг», а також«Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті,складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом узаяві. АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштамина умовах,передбачених Договором. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором з повернення отриманих коштів належним чином не виконала, у зв`язку із чим станом на 18.07.2023 у відповідача перед банком виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.08.2023 справу прийнято до свого провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.09.2023 до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_1 , згідно якого вона проти вимог заперечує з тих підстав, що в анкеті-заяві від 31.10.2012 відсутні відомості про розмір кредитного ліміту, процентну ставку та строк кредитування. А тому відсутні істотні умови кредиту. Крім того, вважала, що інші анкети-заяви, надані позивачем, не містять ані дати їх підписання, ані її підпису. Також вказала, що надані представником позивача Умови і правила надання банківських послуг не містять її підпису, а тому не можна вважати, що саме такі умови узгоджувались сторонами. Крім того, оскільки кредитний договір датований 31.10.2012, відтак, строк позовної давності становив до 31.10.2015, а тому позивач звернувся з пропуском такого строку, на підставі чого відповідач просила відмовити в позові.

05.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача вказав, що ОСОБА_1 31.10.2012 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, внаслідок чого нею було підписано Заяву №б/н від 31.10.2012 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підписавши таку заяву відповідач засвідчила, що ознайомилась з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі, викладеними на веб-сайті, та з Тарифами банку, які разом із заявою про приєднання складають Договір банківського обслуговування. На підставі підписаної заяви відповідачу видано картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова картка, яку отримала відповідач, та номер телефону. Також представник зазначив, що інші анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг містять підпис клієнта ОСОБА_1 , виконаний стилусом на планшеті, що є цифровим власноручним підписом особи відповідно до Постанови НБУ №151 від 13.12.2019, та містять дату їх підписання 02.10.2018. Крім того, з виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт, яким вона користувалась в банкоматах та магазинах за допомогою виданої їй пластикової картки, що без останньої здійснити неможливо. Банк відкрив ОСОБА_1 рахунок, видав картку. Дія Договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Тому кредитний договір досі є чинним, оскільки востаннє строк дії продовжено до 01/25. Щодо строків позовної давності представник позивача вказав, що оскільки строк дії картки до 01/25, відтак, позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності. Тому зазначив, що до матеріалів справи додані всі докази, які підтверджують укладання кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та наявність заборгованості.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач надає банківські послуги відповідно доЗУ «Про банки та банківську діяльність»на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22, виданої Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно достатті 627ЦК України,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується вст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина другастатті 207 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другоїстатті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Так, 31.10.2012 ОСОБА_1 було заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, в анкеті-заяві на зворотній стороні наявна відмітка про вид кредитної картки, яку бажає отримати позичальник, а саме «Універсальна», та зазначено про розмір бажаного кредитного ліміту.

Зазначене спростовує заперечення відповідача щодо відсутності відомостей про кредитний ліміт в заяві від 31.10.2012.

Також 02.10.2018 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 31.10.2012 було укладено договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua, та паспорт споживчого кредиту від 02.12.2021.

На підставі підписаної відповідачем заяви, 31.10.2012 АТ КБ «Приватбанк» видав відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1 (строк дії 07/16), на яку їй встановлено кредитний ліміт 4500 грн. Після спливу строку дії картки, остання неодноразово перевипускалась, востаннє № НОМЕР_2 до 01/25. При перевипусканні видається картка з новим номером, однак, вона приєднується до раніше відкритого карткового рахунку.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вбачається, що кредитний ліміт неодноразово змінювався, зокрема, 04.09.2015 до 2000 грн., 29.05.2017 до 5000 грн., 06.09.2017 до 10000 грн., 28.11.2017 до 12000 грн., 15.04.2018 до 14000 грн., 27.04.2020 зменшено до 13462.29 грн., 16.10.2020 збільшено до 16000 грн., 16.07.2021 до 21000 грн., 02.12.2021 до 32000 грн., 26.12.2022 - зменшено до 0 грн.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , наявної у матеріалах справи, також вбачається, що їй був встановлений кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, таким чином, були надані кредитні кошти, якими відповідач активно користувалася, здійснюючи фінансові операції, в тому числі, в продуктових магазинах, в аптеках, отримання готівки у банкоматах тощо.

При цьому, здійснення таких операцій можливо лише за допомогою пластикової картки, доступ до якої є лише у ОСОБА_1 .

Зазначене спростовує заперечення відповідача щодо неотримання нею кредитних коштів та не користування ними.

АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за Договоромвиконав уповному обсязі,а саменадав відповідачуможливість розпоряджатисякредитними коштами.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення наданих кредитних коштів не виконує.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з наданим банком розрахунком, в ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 31.10.2012 станом на 18.07.2023 виникла заборгованість в розмірі 36030.82 грн, що складається із заборгованості за кредитом 28943.63 грн. та 7087.19 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Наявність заборгованості з повернення тіла кредиту підтверджується наданими позивачем доказами, в тому числі, розрахунком представника позивача та випискою з особового карткового рахунку відповідача ОСОБА_1 , які останньою не спростовані, контррозрахунку нею не надано, клопотань про призначення судом економічної експертизи не заявлялось.

ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якомупросила відмовити у задоволенні позову, у зв`язку зі спливом позовної давності. Вказане свідчить про те, що вона не заперечувала факту отримання кредитного ліміту на кредитну картку та користування кредитними коштами.

Надання кредиту відповідачу підтверджується також наданими кредитором доказами (розрахунком заборгованості, анкетою-заявоювід 31.10.2012, у якій вказано бажаний кредитний ліміт по платіжній картці.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на підставі частини другоїстатті 530 ЦК УкраїниАТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Щодо стягнення з відповідача нарахованої суми процентів в розмірі 7087.19 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1-3ст. 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У підписаній сторонами анкеті-заяві від 31.10.2012 відсутні умови про встановлення процентів за користування кредитом.

Обгрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення відсотків банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 , та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна.

Слід зазначити, що вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 - 02.12.2021.

Зі змісту цього паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.

Анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 31.10.2012 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлена з відсотками, які їй можуть бути нараховані.

Окрім того, в розділі 7 Паспорта зазначено, що датою надання вказаної інформації є 02.12.2021.

В той час, ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про надання банківських послуг 31.10.2012.

Тобто Паспорт споживчого кредиту підписаний нею через 9 років після того, як вона підписала та заповнила заяву про надання банківських послуг.

Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається уЗУ «Про споживче кредитування»в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).

З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Проте, як вже було встановлено, такий паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 через 9 років після того, як вона підписала та заповнила заяву про надання банківських послуг.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоби відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.

Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка отримана відповідачем через 9 років після підписання договору про отримання кредиту, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу ОСОБА_1 щодо сплати відсотків згідно кредитного договору від 31.10.2012.

Підпису позичальника не містять і витяг з Тарифів та з Умов про те, що ОСОБА_1 обізнана про умови користування певною кредитною картою.

Інших доказів існування погоджених сторонами істотних умов Договору від 31.10.2012 щодо умов та порядку сплати процентів, крім зазначених вище, і з якими, як вважає позивач, відповідач була ознайомлена, позивач не зазначив.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 №342/180/17, Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, і лише факт підписання умов може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату та розмір відсотків за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів, Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

За положеннями ст.634 ЦК України, споживач послуг банку може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений, отже доданий позивачем витяг з Умов, Тарифів та Паспорт споживчого кредиту не має необхідних ознак письмового договору між сторонами, оскільки суперечить вимогам ст.ст.633,634,1055 ЦК України.

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про огляд веб-сайту по вказаній справі, керуючись положеннями ч. 7ст. 85 ЦПК Українипро огляд доказів.

В клопотанні про огляд веб-сайту представник позивача зазначає, що такий огляд надасть можливість встановити ідентичність копії Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на час укладення даного кредитного договору.

Відповідно до ч. 7ст. 85 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Суд зазначає, що огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо. Огляд веб-сайту може бути проведений для фіксації лише тих даних, які можуть бути доказами у відповідній цивільній справі.

Однак, огляд веб-сайту не може спростувати чи підтвердити ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг, та їх прийняття, оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 7087,19 грн., з огляду на недоведеність заявленої вимоги.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Частиною п`ятоюстатті 261 ЦК Українивстановлено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Виходячи з вимогстатті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).

Встановлено, що в анкеті-заяві від 31.10.2012 не зазначено строк повернення кредиту, а також не передбачено порядку погашення заборгованості щомісячними черговими платежами до певної дати чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування, а зазначення позивачем про здійснення щомісячного платежу до 25 числа кожного місяця ґрунтується на Умовах та Правилах надання банківських послуг, з якими відповідач не була ознайомлена під час підписання анкети-заяви 31.10.2012, тому відсутні підстави вважати, що сторони узгодили такі умови і строк повернення кредитних коштів.

В той час, як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили строк дії кредитної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 до 01/25, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи строк дії кредитної картки, позовна давність за вимогами банку про стягнення тіла кредиту не сплинула.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 03.02.21 ( справа № 333/36/18).

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів в розмірі 28943.63 грн.

Вимоги про стягнення відсотків задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 80.3%, тому стягненню з відповідача пропорційно частці задоволених вимог підлягає 2155.25 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 610, 638, 1048, 1054 ЦК України ст. ст.4,12,13,76-81, 141, 263,265ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (кодЄДРПОУ 14360570,рах.№ НОМЕР_3 ,МФО 305299) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 31.10.2012 станом на 18.07.2023 у розмірі 28943 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 63 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати у розмірі 2155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 25 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2023.

Головуючий