Ухвала суду № 115364775, 30.11.2023, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №338/1549/21

30 листопада 2023 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду вселищі Богородчанискаргу ОСОБА_1 про визнаннянезаконними дійголовного державноговиконавця Богородчанськоговідділу державноївиконавчої службив Івано-Франківськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїГаєвського ВіталіяВікторовича підчас примусовоговиконання виконавчоголиста простягнення з ОСОБА_1 2684 грн судового збору,

в с т а н о в и в :

Адвокат Захаріїв Богдан Дмитрович в інтересах ОСОБА_1 з використанням системи «Електронний суд» звернувся в суд зі скаргою про визнання незаконними дій головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаєвського Віталія Вікторовича під час примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 2684 грн судового збору у виконавчому провадженні № 73267607.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що 20 листопада 2023 року з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» для зарахування пенсії, відбулося списання коштів у сумі 3212,40 грн. Зв`язавшись з банком ОСОБА_1 з`ясувала, що списання коштів відбулося за виконавчим листом № 338/1549/21 у виконавчому провадженні № 73267607, відкритому державним виконавцем Гаєвським В.В. Оскільки на час дії воєнного стану заборонено звернення стягнення на пенсію, просить визнати незаконними дії державного виконавця Гаєвського В.В., що призвели до списання її пенсійних коштів у сумі 3212,40 грн та заборонити Богородчанському відділу ДВС розпоряджатися вказаними коштами.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, про дату й час розгляду скарги повідомлялися в установленому законом порядку.

Державний виконавець Богородчанського відділу ДВС Гаєвський В.В. щодо задоволення скарги заперечив. Зазначив, що під час примусового виконання виконавчого листа Богородчанського районного суду № 338/1549/21 у виконавчому провадженні № 73267607 було накладено арешт та здійснено списання коштів ОСОБА_1 в сумі 3212,40 грн з її рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк». Оскільки за інформацією АТ КБ «Приватбанк» на вказаному рахунку можуть бути зараховані як пенсійні, так і будь-які інші кошти, ОСОБА_1 не надала доказів, що арештовані кошти відносяться до пенсійних виплат, то відповідно було здійснено списання коштів з такого рахунку. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши державного виконавця Гаєвського В.В., дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Богородчанському відділі державної виконавчої служби знаходився судовий наказ № 338/1549/21, виданий 08 лютого 2022 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 227 грн судового збору. Під час виконання вказаного виконавчого листа ОСОБА_1 подавала скаргу на дії Богородчанського ВДВС й ухвалою Богородчанського районного суду від 07 березня 2023 року таку скаргу було задоволено й визнано незаконними дії Богородчанського ВДВС щодо списання 1732,95 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 227 грн судового збору. Вказане рішення суду першої інстанції Богородчанським ВДВС оскаржувалося в апеляційному порядку й постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року скасоване, у задоволенні скарги відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Богородчанського ВДВС 2684 грн судового збору (т.2 а.с.122-125).

На виконання вказаної постанови апеляційного суду та виданого 04 липня 2023 року Богородчанським районним судом виконавчого листа № 338/1549/21, головним державним виконавцем Богородчанського ВДВС Гаєвським В.В. постановою від 08 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73267607 про стягнення з ОСОБА_1 2684 грн судового збору (т.2 а.с.103). Також державним виконавцем Гаєвським В.В. у постанові від 08 листопада 2023 року «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» визначено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн, винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 191 грн (загальна сума мінімальних витрат становить 260 грн) (т.2 а.с.105). Крім того, постановою від 08 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 268,40 грн виконавчого збору (т.2 а.с.107). Постановою від 08 листопада 2023 року (т.2 а.с.109) накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , зокрема грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

У зв`язку з надходженням від АТ КБ «Приватбанк» арештованих коштів ОСОБА_1 у сумі 3212,4 грн, державним виконавцем Гаєвським В.В. складено розпорядження № 73267607 (т.2 а.с.112-115) про їх перерахування за видами платежів на відповідні рахунки Держаної казначейської служби України.

Платіжною інструкцією від 23 листопада 2023 року № 6615 (т.2 а.с.116) 268,40 грн виконавчого збору, платіжною інструкцією від 23 листопада 2023 року № 6538 (т.2 а.с.117) 2684 грн судового збору, платіжною інструкцією від 23 листопада 2023 року № 6557 (т.2 а.с.118) 69 грн витрат виконавчого провадження, платіжною інструкцією від 23 листопада 2023 року № 6554 (т.2 а.с.119) 191 грн витрат виконавчого провадження перераховані Богородчанським ВДВС на відповідні рахунки Держаної казначейської служби України.

У зв`язку з повним виконанням виконавчого листа від 04 липня 2023 року № 338/1549/21 постановою головного державного виконавця Богородчанського ВДВС Гаєвського В.В. від 24 листопада 2023 року закінчено виконавче провадження № 73267607 та припинено чинність арешту на майно боржника (т.2 а.с.121).

Відповідно до положень ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 цього ж кодексу передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма визначає пенсійні кошти як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на пенсію також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі Інструкція) відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому відповідно до пункту 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язані направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Також Велика палата Верховного Суду зазначила, що зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Також суд зазначає, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 провадження № К/9901/18373/20) дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату (пенсію) боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати (пенсії) боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати (пенсії). Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату (пенсію), таке обмеження не розповсюджується. Якщо на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника фізичної особи, що перебувають на рахунку боржника та є його заробітною платою (пенсією), виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено Законом України «Про виконавче провадження», то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.

В судовому засіданні встановлено, що стягнення за виконавчим листом на пенсію заявниці державним виконавцем не зверталося, арешт був накладений на кошти, які знаходились на її рахунку в банку.

З долученої до справи інформації АТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.95) не можна зробити висновок, що списані з рахунку заявниці кошти є саме пенсійними, а не іншими коштами.

Крім того, суд вважає правомірною позицію Богородчанського ВДВС щодо відмови у задоволенні заяви боржника про припинення звернення стягнення на кошти в сумі 3212,40 грн (т.2 а.с.111), оскільки належних і допустимих доказів того, що ці грошові кошти є такими, на які накладення арешту заборонено, ОСОБА_1 державному виконавцю не надано.

Оскільки накладення арешту на кошти боржника у вказаному виконавчому провадженні стало ефективним засобом для виконання рішення суду, будь-яких порушень, які б давали підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними, не встановлено, то в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст.48, 59, 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Відмовити адвокату Захаріїву Богдану Дмитровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у задоволенні скарги про визнання незаконними дій головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаєвського Віталія Вікторовича під час примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні № 73267607 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 3212,40 грн та зобов`язання Богородчанського відділу державної виконавчої служби заборонити розпоряджатися вказаними коштами.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Головуючий О. А. Шишко