Ухвала суду № 115356755, 19.12.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 523/11192/18

Провадження № 1-кп/947/101/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2022 року колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданні узалі суду в м.Одесі обвинувальнийакт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002367 від 21.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_7

24.02.2022 року указом президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на терріторії України введено воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 року.

Згідно рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні, в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Відеоконференції з ДУ "ОСІ " не проводилася у зв`язку з відсутністю інтернет зв`язку.

Обвинувачений ОСОБА_7 який утримуєтся в ДУ "ОСІ" до суду не доставлений, оскільки доставка обвинувачених з ДУ "ОСІ" неможливо у зв`язку з наявністю воєнного стану на території країни.

Враховуючи зміст листа Верховного суду від 03.03.2022 року "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" допускається розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі обинуваченого.

Прокурор надав письмове клопотання про продовженнявідносно обвинуваченого ОСОБА_7 дію запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстроком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, має постійне місце мешкання, дружину, часткове визнає вину у вчиненому, просив обрати ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід не пов`язанний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу увигляді триманняпід вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згіднозі ст.ст. 7-9 КПК України,кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Під час розгляду клопотання колегією суддів вивчена можливість щодо не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.3 п.5. ч.1ст. 177 КПК Українита оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 хоча і має місце мешкання на території України, проте офіційно не працює, може переховуватися від суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, а тому, колегія суддів вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Захарову ЄЮ.

Вказаний висновок ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою. Вказані ризики- є реальними та триваючими, вони виключають можливість заміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній

рівень гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , тому у задоволенні думки захисника про обрання ОСОБА_7 більш мякого запобіжного заходу не пов`язанного з триманням під вартою, слід відмовити.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 18.02.2023 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3