Рішення № 115356253, 29.11.2023, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/308/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

В складі:

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Макійчук Г.Р.

з участю позивачки ОСОБА_1

та представника позивачки адвоката Молень І.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Молень І.Й. звернулася в суд із позовом до відповідача КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. В позовній заяві позивачка зазначила, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР, Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 р. в частині звільнення з роботи її ( ОСОБА_1 ) з посади завідувача підрозділом по виховній роботі і поновити її на роботі на посаді завідувача підрозділом по виховній роботі КНП «БОДГС» ТОР.

Станом на день подання даного позову до суду відповідач не вчинив жодних дій для поновлення позивачки на роботі. Внаслідок незаконного звільнення вона (позивачка) перебувала у вимушеному прогулі із 02 січня 2020 року по 14 серпня 2023 року, а тому просить стягнути із відповідача 318 577,38 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із того, що її середньоденна заробітна плата становить 353,19 гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Молень І.Й. позов підтримали в повному обсязі та просять його задоволити з підстав наведених у ньому.

В судове засідання представник відповідача КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Гуцалюк А.Р. не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Суд, заслухавши позивачку та її представника, дослідивши подані письмові докази у справі приходить до наступного висновку.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 11 серпня 2010 року працювала в Бережанському обласному комунальному дитячому гастроентерологічному санаторії на посаді завідувача педагогічною частиною. 01 червня 2017 року її посаду перепрофільовано на посаду завідувача підрозділом по виховній роботі. 11 червня 2019 року заклад було реорганізовано в КНП «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради.

Наказом Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н.М. №86-к від 19 грудня 2019 року працівників КНП «БОДГС» ТОР згідно зі списком (додаток), в тому числі і позивачку звільнено 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією підприємства. З зазначеним наказом позивачка не погодилась та звернулась до суду.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР, Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 р. в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади завідувача підрозділом по виховній роботі і поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача підрозділом по виховній роботі КНП «БОДГС» ТОР.

12січня 2023 року Бережанським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №593/162/20 на підставі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року у справі №593/162/20. 18 січня 2023 року Бережанським ВДВС у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70769821 на підставі виконавчого листа №593/162/20.

Крім цього, стороною відповідача було подано апеляційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року. Однак постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу представника КНП «БОДГС» ТОР залишено без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року залишено без змін. Станом на день подання даного позову до суду відповідач не вчинив жодних дій для поновлення позивачки на роботі.

Внаслідок незаконного звільнення позивачка ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі із 02 січня 2020 року по 14 серпня 2023 року.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, абзацом 3 пункту 2 якого визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи. В силу пункту 5 розділу ІV названого Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 названого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період. За змістом абзацу 2 пункту 8 названого Порядку, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 названого Порядку).

Звільнення позивачки відбулося 28 грудня 2019 року, таким чином її середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за жовтень 2019 року та листопад 2019 року.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) №35 від 30 березня 2021 року, яку видано відповідачем та індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5 від 12 травня 2021 року), середньомісячна заробітна плата позивачки за останні два місяці роботи перед звільненням становила: за жовтень 2019 року - 7593,60 грн. та за листопад 2019 року - 7593,60 грн. В розрахунковому періоді (жовтень - листопад 2019 року) кількість робочих днів становила 43 робочих дні.

Для обрахування середньоденної заробітної плати позивачки, потрібно заробітну плату за фактично відпрацьовані два місяці поділити на робочі дні за ці місяці, тобто (7593,60 гривень +7593,60 гривень) : 43 робочі дні. Відтак, середньоденна заробітна плата позивачки становить 353,19 грн.

Позивачці не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по 14 серпня 2023 року, а також те, що середньоденний заробіток позивачки становить 353,19 грн. - суд вважає доведеними ці обставини. Оскільки кількість робочих днів за період із 02 січня 2020 року по 14 серпня 2023 року становить 902 дні, а середньоденна заробітна плата позивачки становить 353,19 грн., тоді загальна грошова сума за час вимушеного прогулу буде становити 318 577, 38 грн.

У зв`язку із вищевикладеним суд, приходить до висновку, що із відповідача Комунального некомерційного підприємства «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради необхідно стягнути в користь позивачки ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 318 577,38 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від стати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У відповідності до положень ст.141ЦПК України з відповідача Комунального некомерційного підприємства «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України ст. ст. 12, 13, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути із відповідача Комунального некомерційного підприємства «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради в користь позивачки ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 318 577 (триста вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 38 коп.

Стягнути із відповідача Комунального некомерційного підприємства «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради в користь держави судовий збір в розмірі 3185 (три тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 77 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Я.М.Музика