Рішення № 115350636, 29.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/10061/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

про стягнення 118 288 506,58 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про стягнення 118 288 506,58 грн., з яких 82 821 779,36 грн. - штрафу, 19 359 778,05 грн. - пені, 4 619 942,58 грн. - 3% річних та 11 487 006,59 грн. - інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на систематичне, починаючи з квітня по грудень 2020 року, порушенням відповідачем умов Договору щодо строків оплати наданих послуг з передачі електричної енергії, передбачених розділом 6 Договору та положень Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 07 з урахуванням змін, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензійних умов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 924,93 грн. - 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2023 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10061/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат. Справу № 910/10061/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10061/22 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023, справу № 910/10061/22 передано на розгляд судді - Приходько І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву №910/10061/22 прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 13.09.2023.

23.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли письмові пояснення.

07.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 25.10.2023.

19.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 25.10.2023 не відбулось у зв`язку з перебування судді Приходько І.В. на лікарняному та призначено підготовче засідання на 22.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 судом закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.11.2023.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просив частково задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 29.11.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 Товариством (користувач) і Компанією (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії (далі - ОСП), який діє на підставі статуту та ліцензії від 23.07.204 АЕ №288299) укладено Договір, за умовами якого:

- за Договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов Договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);

- під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензійними умовами, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність (пункт 2.2 Договору);

- для розрахунків за Договором використовується плановий та фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електричної по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток №2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача (пункт 4.1 Договору);

- планова та фактична вартість послуги (грн) за Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год) [пункт 5.1 Договору];

- користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед (пункт 6.2 Договору);

- користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогу «Системи управління ринком», з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документ в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 6.5 Договору);

- у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 6.7 Договору);

- Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позову в даній справі є вимоги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 19 359 778,05 грн., 3% річних у розмірі 4 619 017,65 грн. (4 619 942,58 - 924,93) та інфляційних втрат у розмірі 11 487 006,59 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0205-02024.

Підставою позовних вимог є те, що ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", на думку ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", порушує взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0205-02024.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 статті 529 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

Пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1- 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309. Також визначено, що електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.04.2020 № 905 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766" пункт 1 постанови від 08.04.2020 № 766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1. Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний". 2. Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766" виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

Таким чином, 08.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене Постановою № 766 про незастосування оператором системи передачі до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0205-02024), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені цією постановою правила діяли у період з 08.04.2020 до 26.01.2021. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою зазначила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень цього Типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, щодо нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

Вказані положення пункту 2 постанови від 08.04.2020 № 766 не підлягають застосуванню починаючи з 27.01.2021, однак були чинним та діяли в період з моменту прийняття Постанови від 08.04.2020 № 766 та до моменту їх виключення із вказаної постанови 27.01.2021, оскільки постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.01.2021 № 93 не мала зворотної дії в часі, а лише виключала застосування положень пункту 2 постанови від 08.04.2020 № 766 на майбутнє. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

За таких обставин суд зазначає, що до правовідносин, які виникли у цій справі між ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", в частині стягнення пені за порушення строків розрахунків за договором про надання послуг підлягають застосуванню положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 щодо ненарахування пені у період з 08.04.2020 до 26.01.2021. Подібні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

Вказаний висновок також знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 р. по справі № 910/10061/22 (п.5.37).

В той же час, Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 по цій справі, задовольняючі частково касаційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго" зазначив, що при новому розгляді справи необхідно надати належну оцінку розрахункам пені у період до 08.04.2020 (п.5.49).

Позивач у своїх письмових поясненнях до суду від 23.08.2023 та додаткових поясненнях від 19.09.2023 р. підтримав позовні вимоги щодо стягнення пені у повному обсязі у розмірі 19 359 778,05 грн. та посилався на розрахунок, який був наданий до позовної заяви.

Представник відповідача, виконуючи вказівки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 04.07.2023 р., надав відзив на позовну заяву від 07.09.2023 р. та розрахунок пені в цій частині, та вважає, що фактично до стягнення підлягає пеня у розмірі 57 146,75 грн.

Дослідивши надані сторонами додаткові пояснення та розрахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вказівок, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 та постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 у розмірі 57 146,75 грн. за період з 03.04.2020-07.04.2020.

Що стосується позовних вимог про стягнення 4 619 017,65 грн. - 3% річних та 11 487 006,59 грн. - інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Положеннями пункту 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії визначено, що користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП. Цим пунктом договору також визначено порядок оплати планових обсягів послуг.

- для розрахунків за Договором використовується плановий та фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електричної по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток №2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача (пункт 4.1 Договору);

- планова та фактична вартість послуги (грн) за Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год) [пункт 5.1 Договору];

- користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед (пункт 6.2 Договору);

Крім того, пунктом 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного.

Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

Суд перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі стягнення 4 619 017,65 грн. та 11 487 006,59 грн. - інфляційних втрат, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав до суду розрахунок до позовної заяви та повідомлення (листи) відповідача про наміри споживання електричної енергії (планове споживання) за період квітень-грудень 2020 р., які підписані посадовою особою та скріплені печатками товариства.

Крім того, 19.09.2023 р. позивач надав до суду додаткові пояснення, розрахунок та копії рахунків за період квітень-грудень 2020 року, в яких містяться показники: плановий обсяг споживання електричної енергії за певний період, тариф та загальна сума до сплати.

Перевіривши вказані документи, суд зазначає, що вони містять розбіжності щодо обсягу планового споживання електричної енергії за період квітень-грудень 2020 року, які надано до позовної заяви.

Суд звертає на це увагу, оскільки плановий обсяг електричної енергії є складовою частиною для визначення суми спожитої електричної енергії, яку відповідач має сплачувати відповідно до положень пункту 6.2. Договору.

Крім того, з розрахунку, який наданий позивачем, не можливо встановити, який обсяг планової електричної енергії ним був застосований при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, той що міститься в повідомленнях (листах) відповідача, чи той що зазначений в рахунках та подані до суду 19.09.2023.

Також суд зазначає, про те, що позивачем надано розрахунок щодо стягнення 3% річних та інформація про надходження коштів за період квітень-грудень 2020 року без врахування постанови Верховного Суду від 04.07.2023 року, якою вже було залишено без змін рішення першої інстанції про стягнення 924,93 грн. на користь позивача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, в деяких випадках містить дублювання періоду як планового так і фактичного, містить розбіжності щодо планового споживання електричної енергії та є арифметично не вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 11 487 006,59 грн. не підлягає задоволенню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, альтернативний розрахунок відповідача, з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 661 742,82 грн.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 661 742,82 грн. та пені у розмірі 57 146,75 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код: 41916045) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код: 00100227) 1 661 742 (один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 82 коп. - 3% річних, 57 146 (п`ятдесят сім тисяч сто сорок шість) грн. 75 коп. - пені та 25 783 (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2023.

Суддя І.В. Приходько