Рішення № 115345016, 01.12.2023, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 522/16634/23

Провадження № 2-а/503/6/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Київ, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Денис Олександрович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

встановив:

Позивач через свого представника подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 06.08.2023 року інспектором 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Д.О. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, шляхом винесення постанови Серії ЕАС № 7472743 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В оскаржуваній постанові зазначено, що 06.08.2023 року о 16.38 годині позивач ОСОБА_1 на дорозі Велика окружна, 23 в м. Києві, керуючи транспортним засобом Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «3.21 В`їзд заборонено» та здійснив в`їзд у забороненому напрямку, а також не виконав вимогу дорожньої розмітки «1.3 Подвійна суцільна лінія», здійснив її перетин, чим порушив п.34 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим на нього за ч.1 ст. 126 КУпАП було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Однак, позивач незгодний з оскаржуваною постановою та вважає її необґрунтованою і незаконною, так як вона була винесена інспектором, як вважає позивач, без наявності доказів такого порушення з його боку, оскільки в постанові будь-яких доказів цього діяння не зазначено; при розгляді справи посадовою особою Національної поліції не було дотримано процедури розгляду, передбаченої КУпАП, а сам розгляд був формальним без з`ясування всіх обставин справи. У зв`язку з чим та для захисту своїх прав позивач пред`явив до відповідачів Управління патрульної поліції м. Київ та Департаменту патрульної поліції відповідний адміністративний позов шляхом подання до суду через свого представника позовної заяви, в якій просить суд скасувати постанову Серії ЕАС № 7472743 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 06.08.2023 року інспектором Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Денисом Олександровичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, а провадження по самій справі закрити; а також стягнути понесені судові витрати.

24.08.2023 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (а.с.12-13) дана адміністративна справа була передана за підсудністю до Котовського міськрайонного суду Одеської області.

13.10.2023 року ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області (а.с.20) дана адміністративна справа була передана за підсудністю до Кодимського районного суду Одеської області.

27.10.2023 року дана справа надійшла поштою до Кодимського районного суду Одеської області.

30.10.2023 року ухвалою суду (а.с.26-27) позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку, способу і порядку для усунення її недоліків.

16.11.2023 року ухвалою суду (а.с.34-36) позовну заяву прийнято до розгляду із відкриттям провадження в адміністративній справі розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, а також вирішено питання про витребування доказів від відповідачів, зокрема Управління патрульної поліції м. Києва та/або Департаменту патрульної поліції наявних доказів, зокрема фото та/або відеофіксацію правопорушення, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. У змісті цієї ухвали судом було роз`яснено відповідачам їх право на подання відзиву на позовну заяву ( відзиву) протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі , але не пізніше часу на який призначено судове засідання. Копії зазначеної ухвали разом з копіями позовної заяви та доданих до неї документів і повісткою були надіслані судом сторонам у справі з врахуванням строку розгляду справ даної категорії, передбаченого ч.1 ст. 286 КАС України, зокрема позивачу на електронну адресу представника позивача адвоката Драгун А.С., повідомлену ним у змісті своєї позовної заяви, відповідачам на їх електронні адреси. Згідно відповідних довідок про доставку електронних листів та довідок про доставку електронної відправки вкладення зазначені вище відправлення були отримані представником позивач і відповідачами 17.11.2023 року.

29.11.2023 року від відповідача Департаменту патрульної поліції до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства і позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про її протиправність. Також відповідач просив відмовити в стягненні 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи зазначений розмір безпідставним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Драгун А.С. не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені в порядку, передбаченому ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 268 КАС України, про що свідчать довідки про доставку 28.11.2023 року електронних листів із судовими повістками для позивача та його представника адвоката Драгун А.С. на офіційну електронну адресу останньої, зазначену нею у змісті самої позовної заяви. При цьому, адвокат Драгун А.С., яка мала приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, 01.12.2023 року подала до суду заяву про проведення розгляду справи без її участі та самого позивача.

Представник відповідача Управління патрульної поліції м. Києва в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений в порядку, передбаченому ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 268 КАС України, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа від 28.11.2023 року (а.с.54) із судовою повісткою про виклик на офіційну електронну адресу , яка зазначена на його офіційному веб-сайті (а.с.37).

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений в порядку, передбаченому ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 268 КАС України, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа від 28.11.2023 року (а.с.51) із судовою повісткою про виклик на електронну адресу, яка зазначена на його офіційному веб-сайті (а.с.37).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Д.О. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений в порядку, передбаченому ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 268 КАС України, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа від 28.11.2023 року (а.с.54) із судовою повісткою про виклик на офіційну електронну адресу за місцем його роботи УПП м. Києва, яка зазначена на його офіційному веб-сайті останнього (а.с.37).

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно пункту 1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Крім того, ч.3 ст. 268 КАС України передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідив матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Зазначення у змісті позовної заяви посилання на правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, суд сприймає як явну описку, оскільки додана до позовної заяви копія оскаржуваної постанови підтверджує ту обставину, що у дійсності позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

06.08.2023року о16.41годині інспекторомУправління патрульноїполіції вм.Києві БундакД.О.винесено постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі СеріїЕАС №7472743,згідно змістуякої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП , із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, за те, що він на автошляху Велика окружна, 23 в м. Києві, керуючи транспортним засобом Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «3.21 В`їзд заборонено» та здійснив в`їзд у забороненому напрямку та, не виконавши вимогу дорожньої розмітки «1.3 Подвійна суцільна лінія», здійснив її перетин.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Згідно пункту 3.21 глави 3 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Відповідно до абзацу 3 глави 1 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, горизонтальна розмітка «1.3» поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами.

Згідно абзацу 4 глави 1 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, лінію 1.3 перетинати забороняється.

Висновки суду

щодо належності серед відповідачів УПП та Департаменту:

Відповідачами суду не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини з яким саме органом у системі патрульної поліції інспектор 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Д.О. перебуває у трудових відносинах, а тому суд вважає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях про те, що позов обґрунтований виключно у відношенні Управління патрульної поліції у м. Київ назва якого відображається у назві посаді цього інспектора.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам Департамент патрульної поліції України не подав до суду жодних заперечень щодо пред`явленого до нього позову, зокрема з підстав неналежності до правовідносин з інспектором постанова якого оскаржується.

Тому суд дійшов висновку, що відповідні управління та Департамент є належними відповідачами у даній справі.

щодо обґрунтованості позовних вимог:

Згідно змісту положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (надалі за текстом Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути розцінена судом як беззаперечна підстава вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, п.1 ч.2 ст. 255 КУпАП визначає уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Відповідно до ч.1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, відповідач був зобов`язаний довести те, що позивачем дійсно було порушено відповідне положення Правил дорожнього руху України за яке передбачено адміністративну відповідальність.

Судом у відповідності до положень ст. 79, 162, 171 ч.9 п.8, 175КАС України було роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та наявні у нього докази. Відповідач скористався таким правом, подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову. Однак, жодних доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, відповідачами надано не було.

Із оскаржуваної постанови не вбачається, на яких доказах вона ґрунтується, а відповідачі доказів у порядку ст.77КАС України суду не надали.

При цьому, суд при відкритті провадження у даній справі ухвалою від 16.11.2023 року, у відповідності до положень ч.4 ст. 9 та ч.3 ст. 80 КАС України, вирішив також питання про витребування від відповідачів Управління патрульної поліції м. Києва та/або Департаменту патрульної поліції, наявних доказів, зокрема фото та/або відеофіксацію правопорушення, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Водночас із цим судом в ухвалі також було роз`яснено, що згідно ч.7-9 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали, але не пізніше часу на який призначено судове засідання. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Проте, як вже відзначалося вище, відповідачі не надали суду жодних доказів.

При цьому, у змісті самого поданого відзиву на позовну заяву представник відповідача Департаменту патрульної поліції (а.с.79 на звороті) відзначила ту обставину, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, згідно розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року. Тому на теперішній час в управління патрульної поліції м. Києва та Департаменту патрульної поліції відсутні фото та відеоматеріали на підставі яких було винесено оскаржувану постанову.

Водночас із цим суд звертає увагу на ту обставину, що обсяг відомостей наявних у публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайті судової влади України дає підстави зробити висновок що особи, які притягаються до адміністративної відповідальності, вже тривалий період часу активно використовують своє право на оскарження в судовому порядку постанов винесених уповноваженими на те особами органів Національної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності. За таких умов, на думку, задля забезпечення збереження доказів на підтвердження обставин вчинення відповідних правопорушень об`єктивно існує необхідність у тривалому збережені принаймні окремих фрагментів відеозаписів із камер встановлених у службових автомобілях поліції та з нагрудних камер (боді-камер) працівників поліції, які фіксували вчинення самого відповідного правопорушення, зокрема шляхом нормативного врегулювання цього питання МВС України в самій вище згаданій Інструкції.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним, у відповідності до положень ч.9 ст. 80 КАС України, визнати ту обставину, що оскаржувана постанова була винесена без наявності доказів щодо порушення пункту 2.9(в) Правил дорожнього руху.

Стаття 62Конституції України закріплює принцип невинуватості особи та орієнтує на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Виходячи з положень ст. 8, 62Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, беручи до уваги зміст статті 77 КАС України, відсутність доказів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, у зв`язку з чим пред`явлений позивачем позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, що є підставою передбаченою п.1 ст. 247 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

щодо розподілу судових витрат:

Згідно ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому,згідно пункту1ч.3 ст.132КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 536,8 грн, що підтверджує квитанція АТ «Універсал Банк» від 09.11.2023 року № В505-Р972-36ХС-7СМ9 (а.с.30 на звороті).

Таким чином понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 536,8 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою, що підтверджує роздруківка відповіді на безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.38-42).

У змістіпозовної заявизаявлено простягнення звідповідачів накористь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн із відзначенням того, що докази цих витрат будуть надані до суду у строки передбачені ч.7 ст. 139 КАС України.

При цьому,перший ідругий абзацич.7ст.139КАС Українипередбачають,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно другого абзацу ч.1 ст. 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Також пункт 3 ч.1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 4 ч.6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

У зв`язку з чим питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, буде вирішуватись судом вже після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 3, 9, 10, 11, 242, 246 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий, до Управління патрульної поліції м. Київ, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 код ЄДРПОУ 40108646; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Київ Департаменту патрульної поліції Бундак Денис Олександрович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову інспектора 2 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в м. Київ Бундака Дениса Олександровича від 06.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАС № 7472743, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.122КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 536,8 грн.

Для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення за результатамирозгляду справипо суті призначити судове засідання на 08 грудня 2023 року о 15:00 год. в залі судових засідань в приміщенні Кодимського районного суду Одеської області, у зв`язку з чим визначити позивачу строк тривалістю п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання доказів розміру витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Вороненко