Рішення № 115341898, 01.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 рокуСправа №160/23461/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №045650016317 від 23.08.2023 р. в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р., до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні, з зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р., до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що вона звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак відповідач-2 за результатами розгляду її заяви виніс рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Позивач вважає, що пенсійний орган при винесенні оскаржуваного рішення не вчинив дій, спрямованих на перевірку наданих документів, а в оскаржуваному рішенні відсутні законні обґрунтування причинне зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи на відповідних посадах, у зв`язку з чим спірне рішення ГУ ПФУ у Львівській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.10.2023 р. до суду надійшов від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Львівській області, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж 37 років 05 місяців 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 9 років 3 місяці 19 днів. Так, з урахуванням змісту спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р., оскільки в записі про звільнення з роботи нечитабельний рік наказу, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях №162 від 20.06.1974 р., однак уточнюючої довідки за означений період до заяви позивачем не надано. Також, як слідує зі змісту рішення, до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період за травень 2019 року згідно довідки №16.4/253 від 21.07.2023 р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація про сплату роботодавцем страхових внесків за означений період відсутня. Пільговий стаж згідно довідки №52 від 24.07.2023 р. обчислений по 27.12.2000 р. відповідно до наказу про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці №82 від 28.12.1995 р. З огляду на відсутність у позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, ОСОБА_1 , на думку відповідача-1, правомірно відмовлено в призначенні відповідної пенсії. Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області погодилось з висновками відповідача-2 та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства.

01.11.2023 р. до суду надійшов від ГУ ПФУ у Львівській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач-2 вважає, що прийняте ним рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Як зауважив пенсійний орган, у відповідності до положень ч. 2ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обов`язковими умовами для набуття позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах в сукупності є: досягнення віку 55 років; наявність необхідного страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; зайнятість на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праціза Списком №2 повний робочий день; шкідливі і важкі умови праці, призначені за результатами атестації робочого місця (після 21.08.1992 р.). Водночас, як стверджує відповідач-2, у пенсійного органу не було підстав для зарахування до страхового стажу та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи. Враховуючи наведене, стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на момент розгляду поданих ОСОБА_1 заяви становив 09 років 03 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. ГУ ПФУ у Львівській області вважає, що відсутність підтвердження вказаних в оскаржуваному рішенні обставин не породжує права на зарахування позивачу пільгового стажу.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.08.2023 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Так, за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №045650016317 від 23.08.2023 р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У вищезазначеному рішенні міститься посилання на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказано, що вік заявника 55 років 01 місяць 12 днів. Страховий стаж особи становить 37 років 05 місяців 06 днів. Пільговий стаж 09 років 03 місяці 19 днів.

Так, відповідач-2 в рішенні зазначив, що за результатами розгляду доданих до заяви ОСОБА_1 документів:

- до страхового стажу заявника не зараховано період роботи з 04.07.1985р. по 31.07.1985 р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі про звільнення з роботи нечитабельний рік наказу, тому для зарахування цього періоду слід надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- до пільгового та страхового стажу роботи не зараховано травень 2019 року згідно довідки від 21.07.2023 №16.4/253, оскільки відсутня інформація про даний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що міститься в системі персоніфікованого обліку;

- пільговий стаж згідно довідки від 24.07.2023 р. №52 обчислено по 27.12.2000 р. відповідно до наказу про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці №82 від 28.12.1995 р.

Відповідачем-2 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком № 2) в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішенням ГУ ПФУ у Львівській області, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі- Закон №1058).

Відповідно до пункту 2Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Відповідно до ч. 1ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічні положення зазначені в п. «б» ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, для призначення пільгової пенсії за Списком №2 визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах протягом необхідного періоду.

Частиною 1статті 24 Закону №1058-IVвизначено, що страховий стаж є періодом (строком), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно дост. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"застосовуються «Список №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» і «Список №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових раз заходи».

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 р. №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку №383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно достатті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 р., заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1від 25.11.2005 р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п. 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 р. за №785/25562 (в редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України № 8-1 від 27.03.2018 р. ) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно п. 4.1 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (в редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 р.; далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з матеріалів та фактичних обставин справи, спірне рішення відповідача-2 прийнято без повного з`ясування обставин, обґрунтованих мотивів.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 15.08.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні, з зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р., до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року, суд зазначає наступне.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, зокрема, слід зазначити таке.

Відповідно до оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.04.1985 р. по 31.07.1985 р. з огляду на те, що у трудовій книжці позивача книжки НОМЕР_2 в записі про звільнення з роботи нечитабельний рік наказу на звільнення.

Як слідує зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 23.04.2018 р.:

- 04.07.1985 р. позивач була прийнята на роботу до «Особое проектно-конструкторское технологическое бюро» (мова оригіналу) за посадою машиніста у відділ №7 на тимчасову роботу (запис №1) з посиланням на наказ №120 від 03.07.1985 р.;

- 31.07.1985 р. позивача звільнено за ст. 38 КЗОТ УССР у зв`язку з закінченням тимчасової роботи (запис №2) з посиланням на наказ 138 від 29.07.1985 р.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р., до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 4постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 р., відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Наведені положення дозволяють дійти висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак такі порушення не можуть впливати на особисті права працівника.

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначення пенсії, у недоліках таких записів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Верховного Суд у постанові від 17.07.2018 р. по справі №220/989/17 виклав правову позицію, згідно з якою підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Так, суд зазначає, що у трудовій книжці позивача наявні записи про відповідний трудовий стаж, зокрема за спірні періоди з відповідними відомостями.

При цьому, відповідно до частини 2статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Записи за спірний період в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та невідповідностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим суд вважає доводи пенсійного органу в частині «нечитабельності» року наказу про звільнення позивача з роботи необґрунтованими.

Докази визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачами не надано, у зв`язку з чим суд доходить висновку про безпідставність не взяття до уваги пенсійним органом відомостей у наданих позивачем документів при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Таким чином, вищезазначений період роботи ОСОБА_1 має бути зараховано до її страхового стажу, оскільки цей період підтверджуються відомостями трудової книжки.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року, суд зазначає, що в оскарженому рішенні вказано, що пільговий стаж роботи позивача становить 09 років 01 місяць 19 днів.

Так, в оскаржуваному рішенні пенсійний орган зазначив, що до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано травень 2019 року згідно довідки від 21.07.2023 №16.4/253, оскільки відсутня інформація про даний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що міститься в системі персоніфікованого обліку, а пільговий стаж згідно довідки від 24.07.2023 р. №52 обчислено по 27.12.2000 р. відповідно до наказу про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці №82 від 28.12.1995 р.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058. заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно із відомостями трудової книжки та наявних в матеріалах справи уточнюючих довідок ОСОБА_1 працювала:

- у період з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р. на ПАО "Дніпропетровський трубний завод" (правонаступник ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", який є правонаступником Дніпропетровського трубопрокатного заводу ім. Леніна) (Трубоволочильний цех) на посаді різника труб та заготовок 2-го розряду;

- у період з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р. на ПАО "Дніпропетровський трубний завод" (правонаступник ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", який є правонаступником Дніпропетровського трубопрокатного заводу ім. Леніна) (ТВЦ-2) на посаді різника труб та заготовок 3-го розряду;

- у період з 09.04.2014 р. по 21.12.2015 р. на ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" (Центральна лабораторія коксохімічного виробництва) на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду;

- у період з 22.12.2015 р. по 04.05.2016 р. на ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" (Відділ технічного контроля дільниця коксохімічного виробництва) на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду;

- у період з 05.05.2016 р. по 02.08.2016 р. на ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" (Ділянка приймання сировини і палива групи коксохімічного виробництва) на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду;

- у період з 03.08.2016 р. по 31.12.2019 р. ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду;

- у період з 01.01.2020 р. по 31.07.2021 р. ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду;

- у період з 01.08.2021 р. по 30.06.2023 р. на ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" на посаді контролера у виробництві чорних металів 4-го розряду.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р. затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (даліПорядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Частиною 4статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Тобто, положення вищевказаного пункту передбачають віднесення періодів роботи до пільгового стажу незалежно від дати внесення посади або професії до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Так, посади, на яких працював позивач, були включені до Списку №2, а саме:

- постановоюКабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" №162 від 11.03.1994 р. (різальник труб та заготівок - 2040400а-17968);

- постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" №36 від 16.01.2003 р. (різальник труб та заготівок - розділ 4, пункт 3.4а);

- постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" №461 від 24.06.2016 р. (контролер у виробництві чорних металів - Розділ IV. Виробництво коксопродуктів. Вуглепідготовка);

Отже, посади позивача відповідали передбаченим Списком №2 посадам, чинним на період роботи останньої, що не заперечується пенсійним органом.

При цьому, записи в трудовій книжці щодо зазначених вище періодів роботи позивача чітко містять відомості щодо характеру її роботи, а також містять посилання на відповідні накази.

Крім того, ОСОБА_1 було надано до пенсійного фонду уточнюючі довідки, що підтверджують періоди її роботи, а саме: архівну довідку №5 від 23.11.2021 р.; довідки №62/77 від 09.09.2019 р. та №52 від 24.07.2023 р., видані ПАТ "Дніпропетровський трубний завод"; довідки №16.4/252 та №16.4/253 від 21.07.2023 р., видані ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" на підставі особової картки ф. П-2, штатного розкладу, особового рахунку з нарахування заробітної плати, ЄТКД, відомостей із заробітної плати, згідно яких, Позивач працював повний робочий день на відповідних посадах.

Разом з вищевказаними довідками, Позивачем на підтвердження проведення атестації робочих місць було надано Постанову АТ "Дніпропетровський трубний завод" №82 від 28.12.1995 р. та Перелік посад, що додається, та інші підтверджуючи документи.

Інформація, зазначена у наданих позивачем до пенсійного органу довідках є розширеною та не суперечить відомостям трудової книжки позивача.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 р. по справі №638/18467/15-а сформував правову позицію, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Натомість, відповідачем-2 відмовлено позивачу в призначенні пенсії та зарахуванні спірного стажу без будь-яких перевірок документів та дооформлень.

Таким чином, спірні періоди роботи позивача та пільговий характер таких робіт підтверджено відомостями трудової книжки позивача та іншими документами, наданими ОСОБА_1 до пенсійного органу.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2.

Оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №275/615/17.

Відповідачами не заперечується факт віднесення професії, за якою працював позивач у спірний період до Списку №2.

Враховуючи наведене, вказаний вище періоди роботи позивача мають бути зараховані відповідачем-1 до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2.

Крім того, суд вважає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до її пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року.

Стосовно решти позовних вимог ОСОБА_1 слід зазначити таке.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 р. у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 р. у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 р. у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно- дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України,

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 р. у справі №160/17081/20, від 12.11.2021 р. у справі №160/2493/21.

За таких обставин, з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

При цьому, суд зауважує, що за результатами повторного розгляду вищевказаної заяви відповідачу-1 слід прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

Частиною 2 статті 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-2 по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 04.09.2023 р.

Оскільки позовну заяву задоволено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань солідарно з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ГУ ПФУ у Львівські області пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 1073, 60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 159, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м.Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії №045650016317 від 23.08.2023 р. в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р., до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 04.07.1985 р. по 31.07.1985 р. та до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.11.2000 р. по 31.07.2001 р., з 01.08.2001 р. по 18.09.2001 р., у травні 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса