Рішення № 115339716, 30.11.2023, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"30" листопада 2023 р.

справа № 642/5087/23

Провадження № 2/642/1422/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Гримайло А.М.

секретаря Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб зареєстрований 17 грудня 2011 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №745 та стягнути аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення донькою повноліття.

Свої позовні вимоги арґументує тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння і довіри між нами, різницю характерів, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини.

Відповідач зазначив, що подальше спілкування з дружиною в межах сімейних відносин погіршує його самопочуття, та є значним стресогенним фактором, порушує сон і погіршує працездатність. Позивач переконаний, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя із Відповідачкою як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам чоловіка та інтересам дитини. Наведені обставини вказують про те, що примирення в даному випадку неможливе та буде суперечити моральним засадам суспільства.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає та зареєстрована разом батьком. Приблизно з лютого 2023 року Відповідачка перестала приділяти належну увагу спільній дитині, від участі в витратах на утримання дитини самоусунулась взагалі. Всі витрати пов`язані зі спільною дитиною Позивач несе самостійно, без участі Відповідачки. Крім того, позивач зазначає, що кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень не повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум. Хоча ОСОБА_2 і має стабільний дохід, постійне місце роботи, однак свій обов`язок щодо дитини не виконує, що спонукає позивача звернутись з даною заявою до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2023 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

У відповідності до частини восьмоїстатті 279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннямистатті 174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та прохання провести розгляд справи за його відсутності, спору про поділ майна, визначення місця проживання дитини немає.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації та зазначеним позивачем місцем проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення.

Подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення

За таких обставин на підставі ст. 223, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2статті 49 ЦПК Українивизначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав,ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

17 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №745, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.12.2011.

Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.12.2016.

Зматеріалів справи встановлено, що позивач проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/004142100 від 01 червня 2023 року.

Частиною 1ст.13ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р., згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Суд зазначає, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Згідно дост. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.3ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно до ч.2ст. 112 СК України, суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що в родині позивача та відповідача втрачена основа сім`ї, почуття довіри, поваги та любові один до одного, а тому суд не може примусити сторони до збереження подружніх відносин, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки та може бути припинено внаслідок волевиявлення як одного так і обох з подружжя шляхом його розірвання.

Подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї не можливе, фактичні шлюбні відносини припинені, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.180СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховноїради України№ 789-XIIвід 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1,2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Враховуючи, що малолітня дитина проживає з позивачем та повністю знаходиться на його утриманні, а відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а також те, що відповідачка позов визнала повністю, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 4 ст.206ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно частини 2статті 141ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.142ЦПК Українита ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір»у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем було сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру(розірвання шлюбу) у сумі 1073,60 грн., що підтверджуються квитанцією №4182-9158-7990-6828 від 04.09.2023.

Водночас, позивач звільнений від сплати судового збору з позовну вимогу по сплаті аліментів, відповідно до вимог п.3 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку із викладеним, враховуючи те, що відповідачка визнала позовні вимоги повністю, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн., стягнути з відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн. за позовну вимогу немайнового характеру(розірвання шлюбу), а також стягнути з відповідачки на користь держави 536,80 грн. судового збору за позовну вимогу по сплаті аліментів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 179,180,181,182,186,191 Сімейного кодексу України, п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст.ст.12,81,82,141,259,264-265,268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17 грудня 2011 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції під актовим записом № 745.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу)щомісячно,але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі міста Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37874947, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , 50%суми судовогозбору заподання досуду позовноїзаяви урозмірі 536(п`ятсоттридцять шістьгривень 80копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.М. Гримайло